іменем України
13 жовтня 2021 рокуСправа №451/1934/20
Провадження № 2/451/436/21
Радехівський районний суд Львівської області
у складі головуючого-судді Семенишин О.З.
секретаря судового засідання Табен Л.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/1934/20 за позовом ОСОБА_1 до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,-
3 грудня 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Радехівської міської ради Львівської області про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування.
В позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нестаничі Радехівського району Львівської області помер брат позивача - ОСОБА_3 . Після смерті спадкодавця, окрім іншого майна, залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії ЛВ № 0189936 виданого Радехівською РДА 06 вересня 2013 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 10232. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 , яка згідно Заповіту від 30.08.2000 року, заповіла усе своє майно своїй дочці - ОСОБА_1 . Факт спільного проживання ОСОБА_1 з її померлою мамою - ОСОБА_4 , встановлено рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 28.05.2020 року у справі №451/277/20. Як вбачається із вищевказаного Сертифіката на право на земельну частку (пай), він виданий після смерті спадкодавця, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , що завадило позивачу відповідно до чинного законодавства переоформити спадщину. Маючи намір оформити спадщину після смерті мами, позивач звернулася до приватного нотаріуса Луців І.П., однак, нотаріусом було відмовлено у оформленні спадщини, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на землю (оригіналу Сертифікату на право на земельну частку (пай)), тим, що Сертифікат на земельну частку (пай), ЛВ №0189936 від 06.09.2013 року видано після смерті спадкодавця. Відсутність правовстановлюючих документів, унеможливлює реалізацію майнових прав позивача, як спадкоємця, у позасудовому порядку, а тому позивач вимушена звернутися з позовом до суду. Просить визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті її мами ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не встигла оформити своїх спадкових прав після смерті сина - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і, яка належала ОСОБА_3 відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0189936 від 06.09.2013 року, який виданий на підставі рішення Радехівської райдержадміністрації від 17.04.1997 року № 187 розміром - 2,81 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі. Також судові витрати просить віднести на сторону позивача (а.с.4-8,39).
У підготовче судове засідання представник позивача не з'явився, представник позивача подав суду заяву в якій просить розгляд справи провести у його відсутності, позов підтримує повністю та просить задовольнити (а.с. 46).
Представник відповідача Радехівської міської ради Львівської області скерував суду заяву, в якій позовні вимоги визнав повністю, просив розгляд справи проводити без участі представника (а.с.42).
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався відповідач.
У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нестаничі Радехівського району Львівської області помер брат позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , виданим 12 грудня 1994 року (а.с.9).
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00025249168 від 17.01.2020 року ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 (а.с.10).
З свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 видане Радехівським ЗАГС 17 лютого 1959 року вбачається, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 (а.с.11).
З свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 виданого Вузлівською сільською радою народних депутатів 23 січня 1986 року вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 уклали шлюб 23.01.1986 року. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 присвоїла собі прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.12).
Після смерті ОСОБА_3 , залишилося спадкове майно, що складається із земельних ділянок на території Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай), серії ЛВ № 0189936 виданого Радехівською РДА 06 вересня 2013 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 10232. Із Сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЛВ № 0189936 вбачається, що спадкодавцю належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у власності колективного сільськогосподарського підприємства власності ім. М.Шашкевича, площею - 2,81 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.13).
Відповідно до довідки №938 від 03.07.2019 року виданої виконкомом Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, на день смерті ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ) в житловому будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_4 , мати (померла ІНФОРМАЦІЯ_9 ) (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_4 , виданим 29 березня 2005 року (а.с.16).
Згідно Заповіту від 30.08.2000 року посвідченого Антонюк Н.В. секретарем виконкому Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області та зареєстрованого в реєстрі за №155, ОСОБА_4 заповіла усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, їй належатиме на день смерті, і на що вона за законом матиме право своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.17).
Відповідно до довідки № 29 від 16.01.2020 року виданої виконкомом Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області, на день смерті ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_9 в житловому будинку АДРЕСА_1 спільно з нею проживала без реєстрації дочка ОСОБА_1 (а.с.18).
Факт спільного проживання ОСОБА_1 з її померлою мамою - ОСОБА_4 встановлено рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 28.05.2020 року у справі №451/277/20 (провадження №2/451/540/20), яке набрало законної сили 07.08.2020 року (19-20 зворот).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).
Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.
У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Положення ст.ст.81,131 Земельного кодексу України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.
При цьому, в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року ( 561-12 ), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР ( 1540-06 ). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року ( 2768-14 ) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям урегульований Указом Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року.
Відповідно до пунктів 2, 5 зазначеного Указу Президента України № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Тобто, право на земельну частку (пай) має особа включена у списки на розпаювання.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п. 3.1 роз'яснив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.
Згідно з нормами п.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 року №666/94, право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,206, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом після смерті її мами ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не встигла оформити своїх спадкових прав після смерті сина - ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і, яка належала ОСОБА_3 відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0189936 від 06.09.2013 року, який виданий на підставі рішення Радехівської райдержадміністрації від 17.04.1997 року № 187, розміром - 2,81 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
ГоловуючийСеменишин О. З.
Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 13 жовтня 2021 року.