про забезпечення позову
13 жовтня 2021 рокуСправа №451/1552/21
Провадження № 2/451/800/21
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Семенишин О.З., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-
12 жовтня 2021 року в адресу Радехівського районного суду Львівської області за вх.№7795 разом із позовною заявою про стягнення грошових коштів надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначає, що позивач звернувся з позовом про стягнення 12454,19 доларів США з відповідача до Радехівського районного суду Львівської області з тих підстав, що 10 лютого 2020 року позивачем по справі було надано відповідачу в позику 12000,00 доларів США, з умовою повернення боргу не пізніше 02 липня 2020 року.
За період прострочення зобов'язання з повернення боргу відповідачу нараховано 454,19 долар США (3% річних), їх розрахунок наведено в позовній заяві.
Впродовж тривалого періоду часу з боржником велися переговори про повернення боргу, які не дали жодного результату.
Отже, оскільки неодноразові вимоги позивача до відповідача про повернення йому суми коштів виявились безрезультатними, позивач вимушений звернутись до суду за захистом порушеного права.
На даний момент між сторонами спору припинилися будь які контакти, позивач не вбачає перспективи погашення заборгованості у позасудовому порядку, за наявними у позивача відомостями відповідач не працевлаштований, підприємницькою діяльністю не займається, постійні джерела заробітку позивачу невідомі, відтак, позивач має обґрунтовані сумніви щодо спроможності відповідача виконати рішення суду щодо стягнення заборгованості, у випадку постановлення такого судом.
За твердженням представника позивача, ним було вжито заходів до пошуку майна відповідача, за рахунок реалізації якого можна забезпечити виконання рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача, зокрема, було подано адвокатський запит до сервісного центру МВС України №4641, з відповіді на який вбачається, що відповідач має у власності транспортний засіб марки AUDI А4 д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно даних з мобільного додатку «Автомобільні номера» вбачається, що станом на 07.10.2021 року даний ТЗ зареєстровано у с.Тетевчиці Радехівського району, тобто власником ТЗ на момент подання позову та цієї заяви є відповідач. Орієнтовна вартість майна становить 11700 доларів США. При цьому, вартість автомобіля мобільний додаток розраховує за методом аналогів з інтернет сайтів з продажу автомобілів.
Таким чином, з позиції сторони позивача, вартість належного відповідачу автомобіля майже дорівнює сумі боргу та у разі накладення арешту на зазначений ТЗ позивач матиме змогу забезпечити виконання рішення суду на свою користь за рахунок примусової (чи добровільної) реалізації зазначеного ТЗ. Також, у разі накладення арешту на належний відповідачу ТЗ, відповідач зможе ним користуватися, однак не зможе його відчужити до набрання рішенням суду законної сили. Отже, арешт транспортного засобу жодним чином не створить перешкод у користуванні належним відповідачу майном, тільки обмежить його право розпорядження, до моменту повернення боргу або примусової реалізації майна на підставі рішення суду.
Просить суд ухвалити рішення, яким забезпечити позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: Львівська обл., Радехівський р-н, с. Тетевчиці, РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення 12454,19 доларів США шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_3 транспортний засіб марки AUDI А4, державний номерний знак НОМЕР_1 ; заходи зустрічного забезпечення позову не застосовувати.
Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суддя дійшла висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Види забезпечення позову визначені положеннями ст.150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суддя зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №9 від 22.11.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Також необхідно зазначити, що ст.124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рівень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогою позову, суддя приходить до висновку про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову, а саме вжити захід забезпечення позову, передбачений пунктом 1 частини першої ст.150 ЦПК України, як достатній на даній стадії судового розгляду для забезпечення позову.
Так, з листа Територіального сервісного центру МВС №4641 від 02.02.2021 року, встановлено, що станом на 02.02.2021 року транспортний засіб, марки AUDI А4 з номерним знаком НОМЕР_1 зареєстрований за гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З копії роздруківки з мобільного додатку «Автомобільні номера» вбачається, що транспортний засіб марки AUDI А4 , державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстровано у с.Тетевчиці Радехівського району Львівської області. Орієнтовна вартість майна становить 11700 доларів США.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів з відповідача в сумі 12000 доларів США та 3 відсотки річних в сумі 454,19 доларів США, з роздруківки з мобільного додатку «Автомобільні номера», вбачається, що приблизна вартість автомобіля марки AUDI А4 становить 11700 доларів США, то забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачу транспортний засіб відповідає зазначеним нормам процесуального закону та є співмірним заявленим вимогам.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст.154 ЦПК України.
Враховуючи викладене вище, а також проаналізувавши зазначені норми, в контексті викладених обставин, суддя дійшла висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення, а саме необхідно забезпечити позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: Львівська обл., Радехівський р-н, с. Тетевчиці, РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення 12454,19 доларів США шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_3 транспортний засіб марки AUDI А4, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Керуючись ст.ст.149-154, 259, 260 ЦПК України, суддя,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: Львівська обл., Радехівський р-н, с. Тетевчиці, РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення 12454,19 доларів США шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_3 транспортний засіб, марки AUDI А4, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу суду може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяСеменишин О. З.