іменем України
( повне)
06 жовтня 2021 рокуСправа №451/1172/21
Провадження № 2/451/724/21
Радехівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Патинок О.П.
секретаря судового засідання - Ференс І.І.
Справа № 451/1172/21
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Радехів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,
встановив:
29.07.2021 року ОСОБА_2 - представник позивача ОСОБА_1 , звернувся до Радехівського районного суду Львівської області із позовною заявою до Лопатинської селищної ради Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Куликів Радехівського району Львівської області померла баба позивача - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама позивача - ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за №1005 від 08 травня 2001 р. виданого ОСОБА_5 спадкоємцем майна померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_4 - дочка, що проживає в с. Куликів Радехівського району Львівської області. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованого в реєстрі за №137 від 14 квітня 2021 р. виданого ОСОБА_5 , спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 є її дочка ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 залишилась спадщина, окрім іншого земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,3926 га, яка належала ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЛВ №071813. Нотаріусом відмовлено видати свідоцтво про право на спадщину на земельні ділянки, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області і належить гр.. ОСОБА_3 , так як держаний акт на неї виданий після смерті спадкодавця. Після смерті ОСОБА_4 , позивач її дочка ОСОБА_1 продовжує надалі користуватися вищезазначеними земельними ділянками та є особою, яка прийняла спадщину після смерті мами - ОСОБА_4 , оскільки позивач не може реалізувати свої спадкові права як спадкоємець у позасудовому порядку у нього виникає необхідність звернутися з позовом до суду. Просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4623981900:06:000:0295 загальною площею 1,9973 га та земельну ділянку кадастровий номер: 4623981900:04:000:0905 загальною площею 0,3953 га в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що належали на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право власності на землю серії І-ЛВ № 071813 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №14685 від 02 квітня 2001р.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2021 р. вищезазначену справу передано до розгляду судді Патинок О.П.
Ухвалою судді від 02.08.2021 р. позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня отримання ухвали усунути зазначені в ній недоліки.
Ухвалою судді від 10.08.2021 р. процесуальні строки виконання ухвали про залишення без руху продовжено.
Ухвалою судді від 26.08.2021 р. цивільна справа прийнята до провадження, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
14.09.2021 р. в підготовчому засіданні оголошено перерву для витребування спадкової справи.
06.10.2021 р. сторони в підготовче засідання не з'явилися.
Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності на підставі наявних матеріалів справи. Просить задовольнити позовні вимоги (а.с.52).
Представник відповідача Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області в підготовче засідання не з'явився, через канцелярію суду було подано заяву, де просять суд розглядати справу без участі представника. Позовні вимоги визнають. (а.а.55).
Водночас, у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.
За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
На підставі ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.08.2019 р. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 28.09.2020 р. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.12).
Спадкодавець ОСОБА_4 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 10.08.1978 р. № НОМЕР_3 (а.с.13).
ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 її батьками були ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 (а.с.14).
Як видно із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 29.10.2007 р. позивач змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_10 » (а.с.15).
Відповідно до довідки, яка видана Лопатинською селищною радою від 06.07.2021 р. №422 ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 до дня смерті була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1 , на день її смерті проживала та була зареєстрована - ОСОБА_1 - дочка (а.с.16).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.05.2001 р. спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_4 (а.с.17).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.04.2021 р., виданого приватний нотаріусом Луців І.П. спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_1 - позивач по справі (а.с.18).
Відповідно до держаного акту на право приватної власності на землю від 02.04.2001 р. ОСОБА_3 на підставі рішення ХІІІ сесії ІІІ демократичного скликання Куликівської сільської ради народних депутатів від 29.03.2001 р. передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,3926 га (а.с.19).
ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, оскільки така була виділена після смерті спадкодавця, відповідно до повідомлення завідувача Радехівської державної нотаріальної контори З. Медведюк від 21.07.2021 р. (а.с.22).
На підтвердження факту користування ОСОБА_3 спірною земельною ділянкою за життя до суду надано витяг з книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю (а.с.34), книгу записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю (пай) на території Куликівської сільської ради (а.с.35), рішення Куликівської сільської ради народних депутатів Радехівського району Львівської області від 12.10.1994 р. про затвердження середньої земельної частки сільськогосподарських угідь в розмірі 2,78 га (а.с.37), список осіб, які мають право на земельну частку пай (а.с. 39-40).
Згідно інформаційних довідок із Спадкового реєстру, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , заведена спадкова справа №156/2001, а після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 заведена спадкова справа №4/2021 р. (а.с.53,54).
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Пленумом Верховного Суду України у п. 24 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» висловлена правова позиція, згідно з якою, ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з визнанням його відповідачем можливе у разі, якщо таке визнання є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача).
Органи місцевого самоврядування, відповідно до ст.144 Конституції, в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно п.5, 6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
Отже, суб'єктивне право власності на землю виникає на підставах та у порядку, визначеному законами України, що регулюють земельні відносини.
Підставою виникнення права власності на землю є юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення такого права. Згідно з Земельним кодексом України до юридичних фактів, на підставі яких виникає право приватної власності на землю, належать: 1) рішення органу влади про передачу земельної ділянки громадянинові у приватну власність; 2) цивільно-правова угода; 3) успадкування земельної ділянки. Особливістю зазначених юридичних фактів є те, що за змістом вони являють собою активні дії органів влади та осіб, які набувають право власності на землю. Ці дії є складними за змістом, їх вчинення регулюється правовими нормами, які в сукупності становлять порядок набуття права приватної власності на землю.
Відповідно до Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України від 26 лютого 1993 р. за N 7 передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо), і заяв громадян. Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обгрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для вищезазначених цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі - Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність.
Порядку, виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів. Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідною Радою народних депутатів.
Із системного аналізу зазначених правових норм суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 за життя було вчинено увесь обсяг дій та волевиявлень для набуття у передбаченому законом порядку у власність спірної земельної ділянки.
Отже з часу прийняття рішення ХІІІ сесії ІІІ демократичного скликання Куликівської сільської ради народних депутатів від 29.03.2001 р. про передачу у приватну власність спадкодавцю - ОСОБА_3 земельної ділянки яка перебувала у її користуванні з відповідним цільовим призначенням, ця земельна ділянка вибула з державної та колективної власності і повторній приватизації не підлягала.
Із системного аналізу зазначених норм, суд приходить до висновку, що Державний акт про право приватної власності на землю є актом, що засвідчує набуття права власності, яке виникло на підставі рішення уповноваженого органу влади чи місцевого самоврядування.
Така позиція суду також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-57цс13 від 19 червня 2013 року, де зазначено, що частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).
Таким чином, державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, що посвідчує право власності й видається на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Отже спадкова трансмісія передбачає перехід права спадкування (прийняття або відмова від прийняття) від померлого до його власних спадкоємців.
Судом встановлено, що спадщина померлої ОСОБА_4 складається, зокрема із спірної земельної ділянки площею 1,9973 га та 0,3953 га. Спадкодавець ОСОБА_4 , після смерті мами - ОСОБА_3 спадщину прийняла, проте за життя належним чином не оформила спадкових прав. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її дочка, позивач у справі ОСОБА_1 , проте оформити спадщини на вказану земельну ділянку не може, оскільки державний акт виданий після смерті власника земельної ділянки, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності підлягають до задоволення.
Згідно із вимогами ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити судові витрати на стороні позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 4623981900:06:000:0295 загальною площею 1,9973 га та земельну ділянку кадастровий номер: 4623981900:04:000:0905 загальною площею 0,3953 га в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що належали на праві приватної власності ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право власності на землю серії І-ЛВ № 071813 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №14685 від 02 квітня 2001 р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП № НОМЕР_6 , адреса: с. Куликів Радехівський район Львівська область;
Відповідач: Лопатинська селищна рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 04369819, адреса: вул. Центральна,12 смт. Лопатин 80261/
Повний текст рішення виготовлений 13.10.2021 року.
ГоловуючийПатинок О. П.