Справа № 463/7815/21
Провадження № 1-кп/463/536/21
судового засідання
12 жовтня 2021 р. Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисників - ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 ,
потерпілого - ОСОБА_14 ,
представника потерпілого - ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42020140000000117 від 24.09.2020 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.146, ч.1 ст.255-3 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України,
в провадженні Личаківського районного суду м.Львова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42020140000000117 від 24.09.2020 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.1 ст.255-1, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.2 ст.146, ч.1 ст.255-3 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_15 подав клопотання про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, відповідно до якого просить накласти арешт на ідеальну частку ОСОБА_8 у спільній власності - транспортний засіб марки «HONDA ACCORD» р.н. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_16 ; 1/8 частку ОСОБА_8 у спільній власності - квартиру, загальною площею 69,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 35772387.
Клопотання обґрунтовує тим, що з метою гарантування виконання можливого вироку суду в частині стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_14 моральної шкоди у розмірі 500000,0 гривень, виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на зазначене вище майно. Наявність арешту майна не буде порушувати право власності власника майна в частині володіння та користування таким майном а лише обмежить у праві розпорядження майном. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення суду, поновлення порушених прав потерпілого. У зв'язку з наведеним, просить клопотання задовольнити.
Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
В рамках даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_14 подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 500000,0 гривень моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Крім того, ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому, відповідно до положень ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, а саме з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно положень ч.ч.1-3 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
Згідно зі ст.173 КПК України арешт на майно з метою забезпечення цивільного позову накладається за наявності обґрунтованої підозри, заявленого цивільного позову та встановленого розміру завданої шкоди.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Під час розгляду цивільної справи № 6-605цс16 Верховний Суд України сформулював правову позицію, згідно з якою роз'яснив, що забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Сукупність доданих до клопотання матеріалів (копій реєстраційної картки транспортного засобу, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтва про шлюб), не підтверджують фактів того, що транспортний засіб марки «HONDA ACCORD» р.н. НОМЕР_1 , є об'єктом права спільної сумісної власності, крім цього, як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за вказаними параметрами « ОСОБА_8 » відомості відсутні. Дата формування 14.01.2021 року.
Разом з тим, представник потерпілого покликається на те, що докази причетності ОСОБА_8 до вчинених кримінальних правопорушень, а також заподіяння моральної шкоди містяться у матеріалах кримінального провадження, зокрема, долучались до повідомлення про підозру.
Однак зазначені обставини не відповідають дійсності, оскільки на даній стадії судового розгляду судом визначено лише обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, докази зі сторони обвинувачення в розпорядження суду не надані. Тобто, такі докази суд буде оцінювати з точки зору їх достатності і допустимості під час судового розгляду кримінального провадження по суті для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи за вчинення кримінальних правопорушень.
Таким чином, суд приходить до висновку, що клопотання потерпілого ОСОБА_14 про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні шляхом накладення арешту на майно, є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.170-173 КПК України, суд, -
у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_14 про забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні - відмовити.
Суддя ОСОБА_1