Справа №443/481/19
Провадження №2/443/349/21
іменем України
12 жовтня 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , територіальної громади села Демидів (Бортниківський старостинський округ) в особі Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за заповітом,
ОСОБА_1 звернувся до суду Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, у якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, серед якого і на вказане вище нерухоме майно. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, який посвідчений у виконкомі Бортниківської сільської ради, відповідно до якого заповіла в рівних частках все майно позивачу - ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. Зазначає, шо його брат ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто швидше за матір, і фактично спадкоємцями за заповітом залишився позивач та його сестра ОСОБА_7 , проте остання повністю відмовилась від прийняття спадщини за заповітом на користь позивача. При зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, нотаріус видав свідоцтво про прийняття спадщини, а саме на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ “Бортниківське”. В подальшому позивач вирішив звернутися до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак йому було відмовлено, оскільки в нього відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що належав померлій і є спадковим майном.
Відтак, позивач змушений звертатися до суду із вказаним позовом з метою захисту своїх майнових прав.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 03.04.2019 року відкрито провадження у справі.
На підстав розпорядження керівника апарату Жидачівського районного суду Львівської області №769 від 20 серпня 2020 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 року головуючим у справі призначено суддю Жидачівського районного суду Львівської області Сливку С.І.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Сливки С.І. від 26 серпня 2020 року справу прийнято до свого провадження та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 20.04.2021 року залучено до участі у справі як співвідповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . К рім того в порядку витребування доказів зобов'язано приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Бабич Віталія Леонідовича в строк до 14 травня 2021 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи №5/2018, яка заводилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 08.07.2021 року вирішено тимчасово вилучити для огляду в судовому засіданні в приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Бабич Віталія Леонідовича спадкову справу №5/2018, яка заводилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23.07.2021 року начальником відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Валевським О.О. надіслано копію спадкової справи №5/2018, яка заводилася після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 10.09.2021 року завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав. Крім того, будучи допитаним як свідок, дав показ про те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав його батькам - ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, подали заяви, згідно яких в них немає жодних претензій до позивача та просять проводити розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача - Ходорівської міської ради у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву вказав про відсутність інформації, яка б була підставою для заперечення позову, а також просить проводити розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матір позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Калуським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області від 02.01.2018 року (а.с.7).
ОСОБА_4 залишила заповіт від 17.05.2005 року, посвідчений та зареєстрований у Бортниківській сільській раді за №247, за яким усе своє майно заповіла у рівних частинах: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.9-10).
Заповіт ОСОБА_4 , на момент смерті заповідача не змінено і не скасовано, що підтверджується Витягом зі спадкового реєстру №32089155 (а.с.11).
Як видно із довідки виконавчого комітету Ходорівської міської ради №362 від 13.05.2019 року (а.с.30), ОСОБА_8 дійсно був зареєстрований і проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_4 . У виконкомі Бортниківської сільської ради заповіту від ОСОБА_8 не посвідчувалось. До дня смерті та на день смерті ОСОБА_8 разом із ним в спадковому будинку по АДРЕСА_1 була зареєстрована і проживала дружина ОСОБА_4 .
Відповідно до довідки Стрийського МБТІ від 12.10.2018 № 1972, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку (рік побудови 1975), літньої кухні, сараю, воріт, огорожі, колодязю. Згідно даних технічного архіву право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано (а.с.17).
Відтак, беручи до уваги вищевказані документи та покази ОСОБА_1 як свідка, після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, серед іншого увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с.8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_3 від 16.05.2017 року, виданого виконавчим комітетом Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області (а.с.54).
Матеріалами справи встановлено, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Відповідно до заяв відповідачів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 08.06.2021 року в них немає жодних претензій до позивача (а.с.80,82).
Як вбачається із заяви ОСОБА_9 від прийняття спадщини за заповітом посвідченим 05.06.2002 року, секретарем виконкому Бортниківської сільської ради, Жидачівського району, Львівської області Ронською О.І. за реєстровим №247 відмовляється в користь спадкоємця ОСОБА_1 (а.с.99).
З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва, що стало підставою для заведення спадкової справи №5/2018, на підставі якої позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ТзОВ “Бортниківське” (а.с.12).
В подальшосу звернувшись до приватного нотаріуса Калуського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Бабич В.Л. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок після смерті ОСОБА_4 , позивачу постановою від 15.02.2019 року (а.с.15-16) відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері - ОСОБА_4 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належав померлій і є спадковим майном.
З матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , видно, що із заявою про прийняття спадщини звернувся лише її син - ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно роз'яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом щодо нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав матері позивача - ОСОБА_4 ..
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій ОСОБА_4 (спадкове майно), перешкоджає йому в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 13 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя С.І Сливка