Справа №443/830/21
Провадження №2/443/1094/21
іменем України
11 жовтня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.
представника позивача адвоката Яременка І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Сулятичі в особі Журавнівської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просить: встановити факт її проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 не менш як п'ять років до дня смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Сидорівської сільської ради, площею 1,5410 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю I-ЛВ №039808 від 28.02.2003 року, виданого на підставі рішення ХVI сесії III скликання Сидорівської сільської ради від 14.12.2001 року та зареєстрованого в книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за №389.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,5410 га, належні померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю I-ЛВ №039808 від 28.02.2003 року. Згідно довідки Журавненської селищної ради №26 від 07.05.2021 року, ОСОБА_2 , до 2004 року фактично проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . В період з 2004 року і до дня своєї смерті, що наступила 08.10.2010 року проживала (без реєстрації) по АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки Жидачівської міської ради №919 від 06.05.2021 року, ОСОБА_2 фактично з 2004 року проживала постійно із ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім'єю в АДРЕСА_2 до моменту своєї смерті. Від імені ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту не посвідчувалося, а тому спадкування відбулося за законом. Зазначає, що ОСОБА_2 була одинокою жінкою, близьких родичів не мала, а тому на момент її смерті не було осіб, які б могли спадкувати за законом у спосіб передбачений ст.1261-1263 ЦК України та оскільки позивачка постійно проживала із ОСОБА_2 однією сім'єю до часу відкриття спадщини, займалася її похоронами, не заявляла про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що її фактично прийняла, проте юридично не оформила.
Згодом позивачка вирішила юридично оформити спадщину, а тому 17.05.2021 року звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив у його видачі, у зв'язку із тим, що позивачка не є спадкоємцем до майна померлої, оскільки заповіт від імені померлої не посвідчувався, а родинний зв'язок між позивачем та спадкодавцем відсутній. Крім того зазначає, що у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій і є спадковим майном. За таких обставин позивачка змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини та вимогою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 08.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів, викладених у такому.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву вказав про відсутність інформації, яка б була підставою для заперечення позову, а також просить проводити розгляд справи без його участі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Сидорівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 09.10.2010 року (а.с.11).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 1,5410 га, належні померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю I-ЛВ №039808 від 28.02.2003 року (а.с.16).
Згідно довідки Журавненської селищної ради №26 від 07.05.2021 року, ОСОБА_2 , до 2004 року фактично проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 . В період з 2004 року і до дня своєї смерті, що наступила 08.10.2010 року проживала (без реєстрації) по АДРЕСА_2 , згідно довідки №919 від 06.05.2021 року виданою Жидачівською міською радою (а.с.12).
Відповідно до довідки Жидачівської міської ради №919 від 06.05.2021 року, ОСОБА_2 постійно проживала з 2004 року та до дня смерті (без реєстрації) в АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_1 та її сім'єю, вели спільне господарство (а.с.13).
Постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. від 17.05.2021 року (а.с.19) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв'язку із тим, що вона не є спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_2 , оскільки заповіт від імені померлої не посвідчувався, а також відсутній родинний зв'язок між спадкодавцем та спадкоємцем.
Відповідно до витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №64612921 від 06.05.2021 року, сформованої приватним нотаріусом Посацькою А.О. спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилася (а.с.15).
Як видно із копії паспорта ОСОБА_1 (а.с.7-9), остання зареєстрована та проживає у с.Туради Жидачівського району Львівської області.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен окремо, в судовому засіданні дали покази про те, що ОСОБА_2 з 2004 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_1 за місцем проживання останньої. ОСОБА_1 доглядала за ОСОБА_2 , поховала її.
Відповідно до положень ст. ст.1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У п.п. 2,21 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз'яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом.
Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Метою встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
Суд зауважує, що метою встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини є необхідність реалізації позивачем права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.
Одночасно суд бере до уваги і той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем до моменту відкриття спадщини, суд приходить до переконання, що здобутими в судовому засіданні доказами, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 проживалаоднією сім'єю із ОСОБА_2 терміном не менше п'яти років до дня його смерті, що наступила 08.10.2010 року, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз'ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз'яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Доказом того, що покійна ОСОБА_2 володіла земельною ділянкою, є довідка від 14.05.2021 року, видана Відділом у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до якої, у книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю на території Сидорівської сільської ради Жидачівського району Львівської області, на підставі рішення ХVI cсесії III скликання Сидорівської сільської ради, на громадянку ОСОБА_2 зареєстрований Державний акт на право приватної власності на землю серії I-ЛВ №039808 від 28.02.2003 року. Реєстраційний номер 389. Площа земельної ділянки 1,5410 га. (а.с.17), а також ксерокопія вищевказаного Державного акту (а.с.16).
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із тим, що вона не є спадкоємцем до майна померлої ОСОБА_2 , оскільки заповіт від імені померлої не посвідчувався, а також відсутній родинний зв'язок між спадкодавцем та спадкоємцем.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із ОСОБА_2 терміном не менше п'ять років до дня смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території колишньої Сидорівської сільської ради, площею 1,5410 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю I-ЛВ №039808 від 28.02.2003 року, виданого на підставі рішення ХVI сесії III скликання Сидорівської сільської ради від 14.12.2001 року та зареєстрованого в книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за №389.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 жовтня 2021 року
Головуючий суддя С.І Сливка