Справа № 461/7425/21
Провадження № 2/461/1892/21
12.10.2021 м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Радченка В.Є.,
секретаря судових засідань Степанюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові заяву адвоката Угриновської Юлії Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислава Євгенійовича про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації та визнання права власності,-
08.10.2021 року адвокат Угриновська Юлія Володимирівна звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_4 , номер запису про право власності 39418283, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1863826646101.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову адвокат Угриновська Юлія Володимирівна зазначила, що Першою Львівською державною нотаріальною контролю було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка , а саме на 1/10 частку, яка була успадкована ним після смерті матері, як наслідок перереєстрації ОСОБА_2 1/10 на користь своїх доньок, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації. Вказані дії відповідачів спрямовані на уникнення виконання рішення та позбавлення позивача права оформити спадкові права після смерті чоловіка. Зважаючи на те, що спір стосується нерухомого майна, знаючи про існування спору відповідачі діяли недобросовісно та під час розгляду справи про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відповідач ОСОБА_2 відчужив 1/10 частку своїм донькам, тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану частку є достатнім, розумним, співмірним та адекватним заходом і не порушить збалансованості інтересів сторін та створить належні умови для виконання в подальшому можливого рішення ухваленого за наслідками розгляду даної справи про оскарження договорів дарування, а також ефективного захисту і поновлення порушених прав позивачки.
За змістом положень ч.13 ст.7 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК України). Згідно із ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1-10 ч.1, ч.2 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законом.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
З урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за відсутності поданих доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відсутності підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, обраний вид забезпечення позову, судом встановлена відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України.
У розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун протии України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс протии Латвії» від 7 листопада 2002 року).
Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним договір дарування, скасування державної реєстрації та визнання права власності на частки у квартирі АДРЕСА_1 .
В заяві про забезпечення позову та в доданих до неї документах зазначається, що між сторонами виник спір, предметом якого є 1/20 частки квартири АДРЕСА_1 . Спір стосується нерухомого майна. Знаючи про існування спору відповідач діяв недобросовісно та під час розгляду іншої цивільної справи відчужив спірне майно на користь своїх дітей.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість наведених у заяві доводів про наявність достатніх підстав вважати, що квартира АДРЕСА_1 є предметом спору даного позову, відчуження частин даної квартири, може ускладнити у подальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Враховуючи докази, долучені до позовної заяви та заяви про забезпечення позову, беручи до уваги підстави та предмет спору, обґрунтування заявлених вимог, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача враховуючи те, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Оскільки, обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди потенційному відповідачу, а також відсутність обставин визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
На підставі вищевикладеного, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», та керуючись ст. ст.149,150,153,154 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Угриновської Юлії Володимирівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Яремко Ростислава Євгенійовича про визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації та визнання права власності - задоволити.
Накласти арешт на 1/20 частину квартири АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_4 , номер запису про право власності 39418283, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1863826646101.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.Є.Радченко