Справа № 336/1095/21
Провадження № 2-п/336/1954/21
12 жовтня 2021 м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді: Карабак Л.Г. за участю секретаря судових засідань: Тимошенко Н.В., відповідачки ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в залі судових засідань заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2021 року у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -
заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2021 року позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги були задоволені. На користь позивача з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно стягнуто заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2016 року по 01.01.2021 року у розмірі 68239,13 грн.
28.09.2021 року відповідачка ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення, яку обґрунтувала тим, що рішення суду вона не отримувала, а дізнався про його існування випадково, а про дату і час розгляду справи належним чином повідомлена не була. Крім того, підстав для задоволення вказаного позову не було, оскільки судом при розгляді справи не враховано періоду стягнення, який виходить за межі строку позовної давності. Крім того, позивачка стверджує, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не проживає, відповідачі тривалий час проживають у с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області та не користуються послугами гарячого водопостачання та опалення. Також відповідачка зазначила, що вона не згодна із тарифами, розрахунками та обліку послуг за які стягнена заборгованість. Вказані обставини, на думку заявниці, у заочному рішенні враховані не були, а тому його необхідно скасувати та призначити новий розгляд справи по суті.
В судовому засіданні відповідач та його представник доводи заяви підтримали та просили суд задовольнити заяву про перегляд заочного рішення.
Представник Концерну «МТМ» просив понести слухання, заперечень не надав, про час та місце слухання заяви був повідомлений належним чином. З огляду на те, що представником не наведено поважних причин відкладення розгляду суд вважає на можливе розглядати заяву на відсутність представника Концерну «МТМ».
Заслухавши присутніх відповідачки та її представника, дослідивши доводи заяви та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Щодо розгляду справи на відсутність відповідача встановлено таке: 11.02.2021 позивач Концерн «МТМ» звернувся до суду із заявою у якій зазначив зареєстроване місце провадження відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 , суд у відповідності до ч. 1 ст. 187 ЦПК України відкрив провадження завчасно перевіривши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачів.
Провадження відкрите відкрито 12.02.2021 року, у справі неодноразово призначалися судові засідання, в які викликалися сторони. Так в судове засідання призначене на 16.03.2021 року були викликані сторони, повістка із копією ухвалою про відкриття провадження, ухвали про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, копією позовної заяви та додатками до позову відповідачам було направлено 16.02.2021 року, але не вручено адресату у зв'язку з його відсутністю. Зокрема повістки направлені 16.03.2021 року повернулися із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстроване у встановленому законом порядку, що у відповідності до правил п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення повістки.
Крім того, на виконання вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України виклик відповідача було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, відтак суд вчинив усі необхідні дії для повідомлення відповідачу та забезпечення розгляду справи. Слід зауважити, що відповідачка сама визнала, що не проживає за адресою реєстрації та вважала цей факт аргументом на користь доводів скарги, проте зазначене не відповідає правовому змісту ст. ст. 128, 280 ЦПК України.
ЦПК України прямо не містить обов'язку відповідача цікавитися рухом справи та датами судових засідань, проте такий обов'язок на думку суду є складовою належної процесуальної поведінки.
Крім того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з її обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Відповідно до статті 157 ЦПК України цивільні справи мають бути розглянуті протягом розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторона має вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учаснику справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини вихідним пунктом для оцінки розумності строку розгляду справ, в сенсі частини 1 статті 6 Конвенції, визначає обставини справи. При цьому звертає увагу на те, що держава несе відповідальність лише за дії органів. На неї не може бути покладена відповідальність за затягування розгляду справи, викликане використанням сторонами в цивільному процесі всіх наявних процесуальних прав, наданих національним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем вказаних вимог при обґрунтування підстав для скасування заочного рішення у сукупності визначених у ч. 1 ст. 288 ЦПК України обставин не належного повідомлення відповідача наведено не було, оскільки про час судового розгляду у справі було повідомлено відповідача шляхом направлення повісток про виклик його до суду на відому адресу інформація про слухання справи вчасно розміщувалася на вебресурсі суду, який є загальним та доступним.
Інші наведені відповідачкою у заяві про скасування заочного рішення обставини для скасування заочного рішення не є такими, що дають підстави для перегляду заочного рішення. Так питання вартості опалення та гарячого водопостачання можуть бути вирішені окремо, посилання на те, що розмір тарифів за умови наявності або відсутності лічильників або іншого вимірювального обладнання впливає на суму заборгованості і заявницею на обґрунтовано належним чином, жодних доказів, суду не надано взагалі. Аргументи заяви зводяться фактично до незгоди із рішенням суду та мають бути обґрунтуванням апеляційної скарги.
Оскільки, відповідач не вмотивував усі в сукупності підстави для скасування заочного рішення, заява представника відповідача про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 287-289, 353 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2021 року у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - залишити без задоволення.
Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає, однак відповідачка вправі оскаржити заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2021 року у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Вказаний строк обраховується з дати винесення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали виготовлено 13.10.2021 року о 14:00
Суддя: