Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
13 жовтня 2021 року № 520/17096/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, в якому просила суд:
- визнати дії Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою ОСОБА_1 від 23.02.2021 р протиправними;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою ОСОБА_1 від 23.02.2021 р. у розмірі, передбаченому для працездатних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем, на думку позивача, вчинені протиправні дії щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою ОСОБА_1 від 23.02.2021.
Відповідач, Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є внутрішньо-переміщеною особо, що підтверджується довідкою №6330-27443 від 08.02.2017 року. З 2014 року позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради.
Позивач має дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відповідно до медичного висновку №12 від 13.02.2020 року має захворювання на цукровий діабет, 1 тип, Е10, підгрупа А.
ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 24.06.2020 року.
Згідно висновку Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №7» Харківської міської ради № 85 від 11.02.2021 року ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду ОСОБА_1 .
Позивач звернулась до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради із заявою від 23.02.2021, в якій просила призначити (подовжити) їй виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради листом №07-1877 від 25.02.2021 позивача повідомлено, що на підставі заяви від 01.03.2018 позивачу, як уповноваженому представнику сім'ї, було подовжено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг: з 01.03.2018 по 31.08.2018 зі зменшенням розміру допомоги на 50 відсотків (позивау - за категорією «Працездатний, не здійснює догляду, не працює» та на дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за категорією «Дитина до 18 років»). Зазначено, що згідно з п. 7 Порядку, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувались, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється. Також вказано, що відповідно до п. 3 Порядку особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. Вказано, що беручи до уваги вищенаведене, згідно із заявою від 01.09.2020 та наданих до неї документів щодо визнання ОСОБА_2 дитиною з інвалідністю підгрупи «А» (Медичний висновок № 12 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 13.02.2020), для призначення грошової допомоги особисто на позивача за категорією “доглядає за дитиною з інвалідністю віком до 18 років”, немає законних підстав. Зазначено, що на підставі наданих документів від 01.09.2020 позивачу, як уповноваженому представнику сім'ї, за рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) усіх видів соціальних допомог внутрішньо переміщеним особам від 09.09.2020 протокол № 192 було подовжено щомісячну адресну допомогу на період з 05.09.2020 по 04.03.2021 у розмірі 2225,60 грн. (допомога призначалась на дитину, яка входять до складу сім'ї, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за категорією « Дитина з інвалідністю» у розмірі 2225,60 грн. щомісяця). Крім того, вказано, що відповідно до Закону грошову допомогу автоматично подовжено з 05.03.2021 по 30.04.2021 у раніше призначеному розмірі. Повідомлено, що за результатами розгляду заяви позивача від 23.02.2021, комісія прийме рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) позивачу, як уповноваженому представнику сім'ї, грошової допомоги на наступний період.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається «Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які перемішуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. № 505 (надалі - Порядок № 505).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Згідно п. 3 Порядку №505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
Згідно пункту 7 Порядку якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Так, відповідач нараховує щомісячну адресну допомогу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за категорією «Дитина з інвалідністю».
Відповідачем зазначено, що згідно абзацу 1 пункту 7 Постанови на підставі заяви від 01.03.2018 ОСОБА_1 , як уповноваженому представнику сім'ї, було подовжено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг рішенням від 04.04.2018 з 01.03.2018 по 30.04.2018 зі зменшенням розміру допомоги на 50 відсотків (заявниці - за категорією «Працездатний, не здійснює догляду, не працює» та на дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за категорією «Дитина до 18 років») 1442,00 грн., з 01.05.2018 по 30.06.2018 в сумі 1221,00 грн.; з 01.07.2018 по 31.08.2108 в сумі 1000,00 грн.
Крім того, відповідачем вказано, що ОСОБА_1 втратила право на отримання щомісячної адресної допомоги з 01.07.2018, згідно заяви від 01.09.2020 та наданих до неї документів про визнання ОСОБА_2 дитиною з інвалідністю.
Отже, відповідач обґрунтовує свою відмову тим, що позивач у період з 01.03.2018 отримувала виплати за категорією «Працездатний, не здійснює догляду, не працює» не приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 поставлено на облік, як дитину з інвалідністю тільки з лютого 2020 року.
Тобто, на момент першого призначення виплат позивачу в її дитини ще не було статусу дитини з інвалідністю.
Відповідач, відмовляючи у призначенні допомоги, виходив з такого тлумачення абз. 10 п. 3 Порядку № 505, що особа, якій виплату грошової допомоги припинено відповідно до пункту 7, назавжди втрачає право на отримання такої допомоги.
Однак, Порядок № 505 не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 333/3750/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, Управлінням соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради вчинено протиправні дії щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою ОСОБА_1 від 23.02.2021 р.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" №44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Також суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи вищевикладене, суд для ефективного захисту порушених прав позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою ОСОБА_1 від 23.02.2021 р. у розмірі, передбаченому для працездатних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (м. Харків, пр-т Тракторобудівників, б.144) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою ОСОБА_1 від 23.02.2021 р.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою ОСОБА_1 від 23.02.2021 р. у розмірі, передбаченому для працездатних осіб.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.