Номер справи 220/1691/21
Номер провадження № 2-о/220/183/21
13 жовтня 2021 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Черняєвої С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великоновосілківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту смерті, -
28.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті батька ОСОБА_2 , посилаючись на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк Донецької області помер її батько ОСОБА_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 нею було отримано лікарське свідоцтво про смерть № 40 видане «Центром первинної медико-санітарної допомоги № 7» м. Донецьк Донецької області. 21.09.2021 року, так званим Куйбишевським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки видане свідоцтво про смерть її батька ОСОБА_2 . Встановлення факту смерті необхідне заявниці для державної реєстрації смерті померлого, проведеної державним органом України. Єдиною підставою для державної реєстрації смерті в даному випадку є рішення суду про встановлення факту смерті. На даний час заявниця є спадкоємицею майна померлого та має намір оформити спадщину після смерті батька, однак відсутність документів, які б підтверджували факт його смерті, є перешкодою у цьому. Тому просила встановити факт смерті її батька у м. Донецьк Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 29.09.2021 року провадження у справі відкрито.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином оповіщеною про день та час розгляду справи. В своїй заяві просила розглянути справу за її відсутності.
Представник заінтересованої особи - Великоновосілківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та вирішення справи на розсуд суду.
Суд, дослідивши надані по справі докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Судом встановлено наступні обставини.
Як вбачається з паспортних даних заявника ОСОБА_1 , вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 3).
Згідно довідки №1437-5000400672 від 29.09.2021 р. про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 перемістилася з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_3 (а.с.6).
Згідно паспортних даних ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Лівни Орловської області, паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий 27.01.2001 року Куйбишевським РВ ДМУ України в Донецькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5).
У свідоцтві про народження від 12.12.1974 року серії НОМЕР_2 виданого повторно відділом Куйбишевського району м.Донецька зазначено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьк Донецької області, батьками зазначено: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.7).
Таким чином, судом встановлено, що померлий ОСОБА_2 є батьком заявника.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк помер батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець м.Лівни Орловської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що мається довідка про причину смерті № 40, видана «Центром первинної медико-санітарної допомоги №7» м. Донецьк, відповідно до якої причиною смерті є церебральний атеросклероз 3 ст. з гіпертензією (а.с. 8).
21.09.2021 року, так званим Куйбишевським відділом РАЦС Донецького міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки видане свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (а.с. 9).
Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 р. була прийнята постанова № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», пунктом 3 якої встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації мають забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємствта організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 № 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» відділи державної реєстрації актів цивільного стану Донецької області, що знаходилися на тимчасово неконтрольованій території, переміщено на підконтрольну Україні територію, але бланки суворої звітності вивезені не були, у зв'язку з чим, видані на цій території після 01 грудня 2014 року документи про державну реєстрацію актів цивільного стану не є документами територіальних органів Міністерства юстиції України.
Таким чином, надане заявником свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , видане так званим органом державної реєстрації актів цивільного стану ДНР, є недійсним.
Заявник ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого та має намір оформити спадщину після смерті батька, але відсутність належно оформленого свідоцтва про смерть чинить їй перешкоди у цьому.
Разом з тим, оцінюючи досліджені докази, суд враховує висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.
Судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк Донецької області помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті померлого, проведеної державним органом України та оформлення спадщини після смерті батька.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 264, 265, 273, 293, 315, 317 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_3 про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.Лівни Орловської області, ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Донецьк, Донецької області, Україна.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя О.М. Якішина