Справа № 161/11233/20
Провадження № 2/161/234/21
01 жовтня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Самсонюк Ю.Л.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідачів - Терещука Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ТзОВ «Кей-Колект», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2011 по справі №2-203/11 задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 про стягнення 2001253,79 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11117575000 від 13.02.2007 та за договором про надання споживчого кредиту №11189477000 від 26.07.2007. Рішення суду набрало законної сили 03.03.2011, стягувачу видано виконавчий лист.
12.12.20211 ТзОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора за вищевказаними договорами, а також набув статусу іпотекодержателя на нежитлове приміщення, першого поверху, літ. - А-5, загальною площею 272 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05.07.2016 у справі №161/9891/15-ц в задоволенні позову ТзОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності. Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 17.10.2016 рішення Луцького міськрайонного суду від 05.07.2016 скасовано, ухвалено нове рішення яким позовні вимоги ТзОВ «Кей-Колект» задоволено у повному обсязі. Постановою Верховного Суду від 20.11.2019 рішення апеляційного суду у даній справі скасовано, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
10.04.2020 позивач дізналась про те, що 07.04.2020 право власності на нежитлове приміщення, перший поверх, літ. - А-5, загальною площею 272 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , перереєстровано за іпотекодержателем ТзОВ «Кей-Колект».
Позивач вважає рішення про перереєстрацію права власності незаконним, оскільки прийняте після спливу строків позовної давності встановлених рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.07.2016 у справі №161/9891/15-ц, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 20.11.2020, чим порушено положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції на час укладення договорів) згідно якого кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув та дані положення застосовуються і до позасудового порядку повернення споживчого кредиту. Окрім того, на її адресу за місцем реєстрації та проживання жодної вимоги про усунення порушення вимоги містять неіснуючі зобов'язання, оскільки як тіло кредиту, так і відсотки за рішенням суду від 08.02.2011 у справі №2-203/11 повністю стягнуті в користь ПАТ «УкрСиббанк» та останньому видано виконавчий лист, жодних вимог в порядку ст.625 ЦК України від відповідача їй не надходило та відповідач не підтвердив що саме йому належить право вимоги за борговими зобов'язаннями, що виникли за рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.02.2011 по справі №2-203/11.
У зв'язку із чим просила визнати незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і.н. 51906190 від 07.04.2020 державного реєстратора Копачівської сільської ради Рожищенського району Волинської області Данилевич І.Є., скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і.н. 52190305 від 08.05.2020 приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Горбач Л.С., скасувати реєстраційний запис про право власності 36454279 від 08.05.2020 приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Горбач Л.С., скасувати заборону на нерухоме майно та вилучити з Державного реєстру речових прав на не рухоме майно та реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про запис про іпотеку за номером запису про обтяження №36467721 та №36467431. Окрім того, просила визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення, перший поверх, літ. - А-5, загальною площею 272 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , перереєстровано за іпотекодержателем ТзОВ «Кей-Колект». Судові витрати просила покласти на відповідачів.
Ухвалою суду від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
21.09.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ОСОБА_3 , відповідно до змісту якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що сторони договору іпотеки від 26.02.2007 обумовили передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, а також право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу, що і було здійснено ТзОВ «Кей-Колект» шляхом укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Вважає, що сплив позовної давності, про який встановлено у рішенні Луцького міськрайонного суду від 05.07.2016, не стосується позасудового способу врегулювання спору, визначеному у договорі іпотеки сторонами. Зауважив, що позивач на момент придбання ним спірного майна вже не була власником, а договір купівлі-продажу було укладено безпосередньо з ТзОВ «Кей-Колект», у зв'язку із чим вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав. Окрім того, вказав, що є добросовісним набувачем нерухомого майна, оскільки не знав і не міг знати про набуття ТзОВ «Кей-Колект» права власності на предмет іпотеки.
24.09.2021 до суду надійшов відзив ТзОВ «Кей-Колект» по позовну заяву, відповідно до якої представник останнього просив відмовити в задоволенні позову, у зв'язку із тим, що товариством як іпотекодержателем було обрано позасудовий спосіб врегулювання спору та відновлення своїх порушених прав у зв'язку із тривалим невиконанням боржником кредитних зобов'язань, а тому у порядку, визначеному договорами та законодавством реалізував предмет іпотеки з метою погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором.
28.09.2021до суду надійшли письмові відповіді на відзиви відповідачів, відповідно до яких представник позивача ОСОБА_1 наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою від 02.03.2021 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 .
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 21.07.2021 скасовано ухвалу Луцького міськрайонного суду від 12.05.2021 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що у ньому поставлені питання, які не стосуються предмета спору та підстав, з яких заявлено позов.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, просити задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_7 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча буди належним чином судом повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, прийшов до переконання, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 лютого 2007 року та 26 липня 2007 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 були укладені кредитні договори, відповідно до яких банк надав відповідачу кредит в сумі 232000,00 доларів США та 65000,00 доларів США зі сплатою відсотків, інших платежів, відповідно до умов договорів.
Відповідно до п. 1.2.2. кредитного договору терміни повернення встановлені в графіку погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 13.02.2018.
13.02.2007 року та 26.07.2008 року з метою забезпечення виконань зобов'язань ОСОБА_2 за кредитними договорами між сторонами було укладено договори іпотеки від 13.02.2007 року та 26.07.2007 року, відповідно до яких в іпотеку банку передано нерухоме майно - нежитлове приміщення (літер А-5, 1-й поверх, реєстраційний номер 16425281) загальною площею 272,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ).
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 08.02.2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 2001253 грн. 79 коп. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11117575000 від 13 лютого 2007 року та за договором про надання споживчого кредиту № 11189477000 від 26 липня 2007 року, яке набрало законної сили 03.03.2011 року.
12.12.2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого права вимоги заборгованості за кредитним договором 1 та кредитним договором 2 відступлені ТОВ «Кей - Колект».
Крім того, 12.12.2011 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей - Колект» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, відповідно до умов якого до останнього перейшли права вимоги за договором іпотеки 1 та договором іпотеки 2.
Дані обставини, окрім того, встановлені у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №161/9891/15-ц від 05.07.2016, залишенб без змін постановою Верховного Суду від 20.11.2020, яким постановлено зокремо відмовити в задоволенні позову ТзОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 про зверненння стягнення на предмет іпотеки у зв'язку зі спливом позовної давності.
Суд констатує, що відповідно до п. 2.1.2 Договору іпотеки від 13.02.2007 укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки. Окрім того, п.4 Договору визначено порядок звернення стягнення на майно, відповідно що п.4.2 якого зокрема визначено, що звернення стягнення на майно здійснюється, серед іншого, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або на підставі договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.
Окрім того, згідно п.2.1.1 Іпотечного договору від 26.07.2007 у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. Згідно п.5.1 Іпотечного договору, іпотекодержатель самостійно визначає один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку».
Отже сторони в договорі передбачили як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому, так і в судовому порядку.
На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену в ухвалі від 6 лютого 2019 року, іпотекодержатель має у позасудовому порядку здійснювати захист свого цивільного права та інтересу, оскільки з приводу реалізації цього способу захисту сторони досягли домовленості у договорі іпотеки.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону).
Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону).
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина друга статті 36 Закону).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 28.09.2016 у справі № 6-1243цс16, на відміну від такого різновиду позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки як звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (що може передбачати способи задоволення вимог іпотекодержателя, визначені у частині третій статті 36 Закону), судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону передбачає, що суд у резолютивній частині відповідного рішення обов'язково визначає спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 вказаного Закону.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй правовій позиції від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, звертає увагу на те, що процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 39 Закону має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). Окрім того, судом також зауважено, що спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя та в іпотечному застереженні прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками.
Також, Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати як позасудовий, так і судовий спосіб звернення стягнення на майно.
Тому, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.09.2016 у справі № 6-1243цс16 для забезпечення передбачуваності правозастосовної практики й ефективного захисту прав сторін договору іпотеки відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16, за змістом якого іпотекодержатель має можливість задовольнити свої вимоги на підставі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його продажу іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві згідно зі статтею 38 Закону, незважаючи на те, що сторони в іпотечному застереженні погодили як позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя його право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
Окрім того, згідно з частиною першою статті 35 Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).
Як вбачається з копій письмових вимог ТзОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_2 , отриманих останньою 18.02.2019, про що свідчить власноручний підпис на повідомленнях про вручення поштового відправлення, остання була належним чином повідомлена про те, що у разі непогашення нею заборгованості за договором споживчого кредиту №11189477000 від 26.07.2007 протягом тридцятиденного строку з дня вручення, іпотекодержателем буде звернено стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Вищевказана вимога була залишена іпотекодавцем без уваги.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєжавного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна р.н. 2066890107101, нежитлового приміщення , першого поверху, літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_1 , за рішенням державного реєстратора Данилевич І.Є. (Копічівська сільська рада Рожищенського району Волинської області) №51906190 від 07.04.2020 право власності на вищевказане нерухоме майно перереєстровано за ТзОВ «Кей-Колект» на підставі п.5 іпотечного договору від 26.07.2007.
Вказані обставини також підтверджуються копією електронної реєстраційної справи №206689010710, наданою Копачівською сільською радою Рожищенського району Волинської області на запит суду.
В подальшому, нерухоме майно під і.н. 2066890107101 ТзОВ «Кей-Колект» продало ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу №414 від 08.05.2020 посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, номер запису обтяження 36454279, що стверджується копією інформаційної довідки №209732594 від 21.05.2020.
З огляду на вищевказане суд вважає обґрунтованими доводи відповідачів про відсутність підстав для задоволення позову. На думку суду, ТзОВ «Кей-Колект» обрав належний спосіб захисту своїх прав як іпотекодержателя шляхом продажу від власного імені предмета іпотеки ОСОБА_3 на підставі ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», у зв'язку із тим, що сторони передбачили у договорі іпотеки застереження, згідно з яким іпотекодержатель має можливість самостійно звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу третій особі.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до задоволення не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та про визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 11.10.2021.
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк