Справа № 686/34185/19
Провадження № 22-ц/4820/1463/21
11 жовтня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2021 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області (далі - Управління) про визнання дій і бездіяльності неправомірними та відшкодування шкоди.
ОСОБА_1 зазначив, що 25 квітня 2019 року на перехресті пр. Миру та вул. Степана Бандери, в м. Хмельницькому, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «ВАЗ 21104» реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням і автомобіля «NISSAN MURANO» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження.
Того ж дня інспектор роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області лейтенант поліції Бондар О.В. склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), згідно якого той порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди інспектор Бондар О.В. не з'ясував усі обставини справи, не врахував наявність на перехресті засобу відеофіксації, не дотримався вимог нормативно-правових актів щодо складення схеми місця пригоди та змісту протоколу про адміністративне правопорушення.
Внаслідок непрофесійних дій інспектора Бондаря О.В. суд постановою від 10 травня 2019 року повернув справу про адміністративне правопорушення на доопрацювання до Управління.
Не усунувши неправильності матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, 28 травня 2019 року інспектор Бондар О.В. повторно склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Водночас працівники патрульної поліції відмовилися скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , який є фактичним винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
В результаті протиправних дій і бездіяльності працівників патрульної поліції позивачу було завдано майнової та моральної шкоди. Він захворів на серцево-судинне захворювання та поніс витрати на стаціонарне лікування у розмірі 2 611 грн 08 коп. Також позивач переніс душевні страждання через порушення звичних для нього життєвих зв'язків, необхідність вживати додаткові зусилля для організації свого життя. Завдану моральну шкоду він оцінює у розмірі 50 000 грн.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд:
- визнати дії інспектора роти №1 батальйону Управління лейтенанта поліції Бондаря О.В. щодо складення відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна» неправомірними;
- визнати бездіяльність Управління щодо нескладення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна» неправомірною;
- стягнути з Управління на свою користь 2 611 грн 08 коп. майнової шкоди;
- стягнути з Управління на свою користь 50 000 грн моральної шкоди.
Судові рішення щодо заявлених вимог
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2021 року, в якій ухвалою від 8 вересня 2021 року виправлено описку, позов ОСОБА_1 у частині вимог про визнання дій інспектора Бондаря О.В. та бездіяльності Управління неправомірними залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2021 року, в якому ухвалою від 27 липня 2021 року виправлено описку, позов про відшкодування шкоди задоволено частково.
Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2 611 грн 08 коп. і моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, а всього - 12 611 грн 08 коп.
В решті позову відмовлено.
Стягнено з Управління на користь держави судовий збір у розмірі 2 270 грн.
Ухвалюючи рішення у частині вимог про відшкодування шкоди, суд виходив з того, що внаслідок складення співробітником патрульної поліції протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 і неналежного розгляду Управлінням звернень останнього позивачеві завдано майнової та моральної шкоди. ОСОБА_1 хворів і поніс витрати на лікування у розмірі 2 611 грн 08 коп., крім того, він зазнав душевних страждань, однак, враховуючи характер і тривалість правопорушення, відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 10 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції (далі - Департамент) просить скасувати рішення суду першої інстанції від 20 липня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що працівники Управління під час виконання службових обов'язків у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху вчиняють процесуальні дії, спрямовані лише на виявлення та фіксацію ознак адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, шляхом складення протоколів про адміністративні правопорушення. Вказані протоколи є предметом оцінки органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, в якості доказу вчинення такого правопорушення, вони не відносяться до рішень суб'єкта владних повноважень і не породжують жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінюють, не припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не мають обов'язкового характеру.
Під час складення протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 співробітник Управління діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені законом.
Звернення ОСОБА_1 до Управління полягали у проханні скласти протокол про адміністративне правопорушення щодо іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 . Такий протокол був складений працівниками поліції, натомість, постановою суду від 1 квітня 2020 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Працівники поліції не притягувалися до дисциплінарної відповідальності за неналежний розгляд звернень ОСОБА_1 , а висновок службового розслідування з цього питання не відповідає вимогам закону.
ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів незаконності дій відповідача, які знаходяться у прямому причинному зв'язку із заподіянням йому майнової та моральної шкоди. Крім того, ОСОБА_1 не довів настання такої шкоди.
Суд першої інстанції не встановив усі обставини справи, не врахував норми закону, що регулюють спірні відносини, та правові позиції Верховного Суду, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Суд першої інстанції не застосував норми статей 251, 254, 255, 257 КУпАП, неправильно витлумачив положення статей 1166, 1167, 1173, 1174 ЦК України та не дотримався приписів статей 12, 81 ЦПК України.
У зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
25 квітня 2019 року на перехресті пр. Миру і вул. Степана Бандери, в м. Хмельницькому, сталася дорожньо-транспортна пригода з участю автомобіля «ВАЗ 21104» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «NISSAN MURANO» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
У той же день інспектором роти №1 батальйону Управління лейтенантом поліції Бондарем О.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №262890, згідно якого 25 квітня 2019 року об 11 годині 40 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21104» реєстраційний номер НОМЕР_1 по пр. Миру, в м. Хмельницькому, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем «NISSAN MURANO» реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв'язку з чим транспорті засоби отримали механічні пошкодження, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Вказаний протокол був надісланий до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, який постановою від 10 травня 2019 року справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП повернув до Управління на доопрацювання, оскільки матеріали дорожньо-транспортної пригоди та протокол про адміністративне правопорушення були складені працівниками поліції неправильно.
28 травня 2019 року інспектор Бондар О.В. повторно склав протокол про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і надіслав його до суду.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року провадження по адміністративній справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 квітня 2020 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Протягом 2019 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Управління та Департаменту зі зверненнями щодо неправомірності дій і бездіяльності працівників патрульної поліції зі складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та нескладення такого протоколу відносно іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_2 . На ці звернення позивач отримував відповіді.
Згідно висновку службового розслідування Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 26 листопада 2020 року мав місце неналежний розгляд звернень ОСОБА_1 працівниками Управління та Департаменту.
Застосовані норми права
Частиною 1 статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Таким законом є Закон України від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон №266/94-ВР).
Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (ст. 1 Закону №266/94-ВР).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №266/94-ВР).
Згідно п. 5 ст. 3 Закону №266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові, серед іншого, відшкодовується моральна шкода.
Із положень ч. 6 ст. 1176 ЦК України слідує, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
В силу ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Як передбачено ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За змістом ст. 221 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП, віднесений до компетенції суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, в тому числі, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Із положень ст. 255 КУпАП слідує, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
Протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 257 КУпАП).
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
В силу ч. 1 ст. 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що зобов'язання може виникати внаслідок завдання шкоди іншій особі та має виконуватися належним чином у відповідності до вимог закону.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка заподіювача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
У випадку заподіяння громадянину шкоди внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, ця шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб указаних органів.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди названими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174 ЦК України).
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, визначені й Законом №266/94-ВР. Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. При цьому потерпілому можуть бути відшкодована майнова та моральна шкода.
Особа має право на відшкодування майнової шкоди, якщо неправомірні дії чи бездіяльність призвели до її майнових втрат. У свою чергу, право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи внаслідок неправомірних дій або бездіяльності щодо неї або членів її сім'ї, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.
Відшкодування майнової шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії чи бездіяльність органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали громадянинові майнових втрат. При цьому моральна шкода відшкодовується, якщо незаконні дії чи бездіяльність цих органів призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків громадянина, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою на те посадовою особою, є фіксацією такого порушення. Цей протокол не відноситься до актів, які встановлюють, змінюють або скасовують правові норми, права та обов'язки осіб у сфері публічно-правових відносин. Протокол про адміністративне правопорушення не має обов'язкового характеру та є предметом оцінки органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, в якості доказу вчинення такого правопорушення.
Отже, складення протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішене лише органом (посадовою особою), уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Чинне законодавство визначає право громадянина України звернутися до органів державної влади відповідно до їх функціональних обов'язків із заявами щодо реалізації своїх особистих прав і законних інтересів, а також скаргами про їх порушення. За наслідком таких звернень органи державної влади зобов'язані об'єктивно і вчасно розглянути їх, перевірити викладені в них факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити їх виконання, повідомити громадян про наслідки розгляду заяв (скарг).
Фактично ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави в особі Управління про відшкодування майнової та моральної шкоди.
ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги тим, що неправомірні дії та бездіяльність працівників патрульної поліції зі складення протоколів про адміністративне правопорушення та ненадання відповідей на звернення призвели до понесення ним витрат на лікування та душевних страждань.
Суд першої інстанції погодився з цими доводами позивача.
Водночас, зібрані докази вказують на те, що під час складення протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівники поліції діяли у межах наданих їм повноважень відповідно до статей 254, 255, 257 КУпАП, а жодного адміністративного стягнення, передбаченого цим Кодексом, до позивача не було застосовано.
При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли ОСОБА_1 шкоди.
ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів незаконності дій працівників патрульної поліції, завдання йому такими діями шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою працівників поліції.
Зокрема, у справі відсутні об'єктивні та достатні докази про те, що ОСОБА_1 зазнав душевних страждань.
Висновок службового розслідування Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 26 листопада 2020 року (а.с. 48-67) не підтверджує факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.
Згідно виписки з історії хвороби №1080 (а.с. 75) з 9 до 18 жовтня 2019 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у денному стаціонарі Комунального некомерційного підприємства «Хмельницький обласний серцево-судинний центр» внаслідок хронічного захворювання. Із фіскальних чеків (а.с. 30) слідує, що в період з 9 до 16 жовтня 2019 року невстановлена особа придбавала в аптеці ліки та медичні засоби.
Ці письмові докази достовірно не свідчать про те, що ОСОБА_1 поніс витрати на лікування, а його захворювання знаходиться у прямому причинному зв'язку з незаконними діями чи бездіяльністю працівників патрульної поліції.
За таких обставин правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
Зазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим позиціям, які висловлені Верховним Судом у постановах від 27 червня 2018 року (справа №640/17380/16-ц) і 21 жовтня 2020 року (справа №312/262/18).
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Не врахувавши норми чинного законодавства та не давши належної оцінки зібраним доказам, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, внаслідок чого ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
В позові ОСОБА_1 про відшкодування шкоди слід відмовити.
Щодо судового збору
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Суд першої інстанції не врахував указаної норми та неправомірно поклав судовий збір на Управління.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Стефанишин С.Л.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 33