Справа № 607/5570/21Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/817/985/21 Доповідач - Шевчук Г.М.
Категорія -
06 жовтня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Гірський Б. О., Бершадська Г. В.,
з участю секретаря - Іванюта О.М.
та сторін - представника позивача Тернопільського міськрайонного центру зайнятості - Леха М.Ю., відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/5570/21 за апеляційною скаргою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2021 року, ухваленого суддею Ромазан В.В., повний текст рішення суду складено 21 липня 2021 року, у цивільній справі за позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого забезпечення - допомоги по безробіттю, -
У березні 2021 року позивач Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості 62 107,21 грн. незаконно отриманої допомоги по безробіттю, а також 2 270,00 грн. сплаченого ними судового збору.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_1 03.11.2015 року звернувся до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. 03.11.2015 року йому було надано статус безробітного. Відповідач за періоди перебування на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, отримав допомогу по безробіттю за період з 03.11.2015 року по 04.08.2016 року в сумі 62 107,21 грн. Проведеною позивачем перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 приховав відомості про те, що він був зареєстрований як фізична особа - підприємець із 05.04.1994 року по 06.01.2021 року, тобто належав до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання матеріальної допомоги по безробіттю. Відтак, просять стягнути із відповідача вказану суму коштів, як незаконно отриману.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2021 року у задоволенні позову Тернопільського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю, відмовлено .
В апеляційній скарзі Тернопільський міськрайонний центр зайнятості просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги. Вважає, що Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області при розгляді справи і винесенні рішення неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, порушив або неправильно застосував норми матеріального права, не врахував усіх доводів позивача, що призвело до винесення помилкового рішення суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_1 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 05.04.1994 року по 06.01.2021 року. Отже, під час реєстрації та у період перебування на обліку в центрі зайнятості з 03.11.2015 року по 04.08.2016 року ОСОБА_1 приховав відомості про те, що з 05.04.1994 року та під час перебування на обліку в центрі зайнятості він був зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 12.02.2021 р. № 36. Вказує, що на підставі поданих недостовірних відомостей відповідачу надано статус безробітного, призначено та виплачено допомогу по безробіттю за період з 03.11.2015 року по 04.08.2016 року в сумі 62107,21 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 зазначив ,що рішення суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає до задоволення. Зазначає, що 1995 році та в 1996 році він звернувся у податкову службу із заявами про припинення його реєстрації як фізичної особи-підприємця, що також підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Тернопільській області де зазначено, що в облікових даних платника податків наявна інформація про дату прийняття рішення про припинення від 12.06.2002 року (лист Головного Управління ДПС у Тернопільській області (№28/ЗПІ/19-00-64-01/12732 від 28.05.2021 року). Вказує, що у зазначений період підприємницькою діяльністю не займався, в органи державної податкової служби декларації не подавав та доходів не отримував, що підтверджується інформацією Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якій вказано про відсутність інформації про надання декларацій про доходи та відсутність інтегрованих карток платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Зазначає, що був впевнений, що на момент реєстрації в Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості його вже було виключено з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та скасовано державну реєстрацію. Умислу та приховування будь-якої інформації від органів центру зайнятості при отриманні допомоги по безробіттю в нього не було.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи, рішення суду просить скасувати.
Відповідач заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду.
Згідно із ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 03 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся у Тернопільський міськрайонний центр зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.
Наказом позивача за №НТ151103 від 03.11.2015 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та відповідно до наказу від 10.11.2015 року №НТ151110 з 10.11.2015 року по 03.11.2016 року, призначено допомогу по безробіттю.
Наказом позивача №НТ160804 від 04.08.2016 року припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку із припиненням реєстрації безробітного, відповідно до п.1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», п.1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пп. 1, 2 п. 37 Порядку від 20.03.2013 року №198 у зв'язку з початком зайнятості особи.
Як вбачається із акту Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за №36 про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 12 лютого 2021 року, ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань із 05.04.1994 р. по 06.01.2021 р.
Так, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що 05.04.1994 р. проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та 06.01.2021 р. проведено державну реєстрацію його припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.
Згідно довідки №236, виданої 05.03.2021 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості, ОСОБА_1 за період із 03 листопада 2015 року по 04 серпня 2016 року виплачено допомогу по безробіттю в сумі 62 107, 21 грн.
05 березня 2021 року директором Тернопільським міськрайонним центром зайнятості прийнято наказ №43 «Д» від 05 березня 2021 року, яким зобов'язано громадянина ОСОБА_1 повернути кошти у сумі 62 107 грн. 21 коп. за період перебування на обліку, як безробітного з 03.11.2015 року по 04.08.2016 року.
Одним із видів матеріального забезпечення на випадок безробіття згідно з вимогами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є допомога по безробіттю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється у разі зайнятості особи.
Судом першої інстанції встановлено, що на період реєстрації як безробітний та виплати допомоги по безробіттю відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Відповідно до вимог п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62,постановою правління Пенсійного фонду України 13.02.2009 № 7-1 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за №232/16248, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених виплат з дня їх призначення повертаються особою відповідно до пункту 7 цього Порядку, згідно з яким рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до вимог ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті, зокрема, допомоги та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року у справі № 6-151цс13.
З інформації, викладеної у листі Головного Управління ДПС у Тернопільській області №28/ЗПІ/19-00-64-01/12732 від 28.05.2021 року вбачається, що 29.08.2012 року податковий орган отримав відомості щодо внесення суб'єктом державної реєстрації 22.08.2012 року по ОСОБА_1 запису - «Включення відомостей про фізичну особу - підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним» та 06.01.2021 за № 200640060001023041 до ЄДР внесено запис - «Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням». Згідно інформаційних систем Головного управління ДПС у Тернопільській області, ОСОБА_1 перебував на обліку в контролюючому органі ГУ ДПС у Тернопільській області, Тернопільська ДПІ (м.Тернопіль) як платник податків фізична особа - підприємець з 08.04.1994 по 06.01.2021. Як платник єдиного внеску на обліку у контролюючому органі ОСОБА_1 перебуває з 01.05.2004 року. Окрім цього, в облікових даних платника податків наявна інформація про дату прийняття рішення про припинення: 12.06.2002 року. Згідно інформаційних систем Головного управління ДПС у Тернопільській області відсутня інформація про подання декларацій про доходи ФОП ОСОБА_2 за період 2016-2021 років.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач при отриманні допомоги по безробіттю за вказаний період свідомо приховав інформацію про те, що він був зареєстрований як фізична особа підприємець з 05.04.1994 року по 06.01.2021 року, як підставу для повернення даного виду допомоги колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані.
Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в 1994-2002 роках регулювався наступними нормативно-правовими актами.
Так, пунктом 25 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМ України від 29.04.1994 року №276, яке було чинне до 02.07.1998 року, передбачено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду.
В подальшому, Порядок реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності до 01.07.2004 року регулювався Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності (надалі - Положення), затвердженого постановою КМ України від 25 травня 1998 року №740.
Так, пунктом 33 зазначеного Положення передбачено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється органом державної реєстрації за заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду. Пунктом 37 зазначеного Положення передбачено, що скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви, довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію.
З інформації Головного управління ДПС у Тернопільській області від 28.05.2021 року №23/ЗПІ/19-00-64-01/ вбачається, що «…в облікових даних платника податків ОСОБА_1 наявна інформація про дату прийняття рішення про припинення 12.06.2002 року…». Крім того судом першої інстанції встановлено, що відповідач підприємницьку діяльність не провадив .
В суді апеляційної інстанції відповідач пояснив, що більше двадцяти років пропрацював державним службовцем і не здійснював підприємницької діяльності, оскільки ще з 1995 році та в 1996 році він звернувся у податкову службу із заявами про припинення його реєстрації як фізичної особи-підприємця, що також підтверджується інформацією Головного управління ДПС та було прийнято рішення про припинення ,а тому в 2015 році він не приховував від позивача інформацію щодо підприємницької діяльності оскільки не був підприємцем.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності даних про умисне свідоме приховання ОСОБА_1 від позивача інформації щодо реєстрації його, як фізичної особи-підприємця при поданні 03 листопада 2015 року до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості заяви про надання статусу безробітного атому підставно відмовив в позові.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що зроблені з урахуванням вимог законів, що регулюють спірні правовідносини, та відповідають наявним у справі доказам.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що сам по собі факт реєстрації відповідача в Державному реєстрі , як суб'єкта підприємницької діяльності при тому, що на час надання йому статусу безробітного жодних доходів від підприємницької діяльності (існування яких могло б вплинути на надання статусу безробітного та призначення в зв'язку з цим допомоги) відповідач не отримував, вважав себе безробітним, не може, свідчити про наявність, передбачених ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" підстав для стягнення виплаченої допомоги.
Судом першої інстанції не встановлено також обставин рахункової помилки з боку позивача та недобросовісності з боку набувача зазначеного виду допомоги по безробіттю, тобто відповідача, а тому судом підставно відмовлено в задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на рішення залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 липня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати покласти на сторони в межах сум, ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року.
Головуюча : Г.М. Шевчук
Судді: Б.О. Гірський
Г.В. Бершадська