Справа № 596/1810/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/165/21 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.121 КК України
06 жовтня 2021 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду
в складі: головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року,-
встановила:
Вказаним вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України та призначено їй покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Застосований до обвинуваченої запобіжний захід у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту її затримання та приведення вироку до виконання.
Відповідно до ч.1 ст.378 КПК України зобов'язано службу у справах дітей Васильковецької сільської ради вирішити питання щодо влаштування малолітньої ОСОБА_9 у будинок дитини або встановлення над нею опіки чи піклування.
Питання щодо арешту майна, судових витрат та речових доказів вирішено.
Згідно вироку, 04 жовтня 2020 року у денний час ОСОБА_7 за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 святкуючи свій день народження вживала спиртні напої, унаслідок чого перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
У період з 19 по 20 годину цього дня між ОСОБА_7 та її матір'ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала у тому ж будинку на ґрунті взаємного висловлювання образ виникла словесна суперечка, в ході якої у ОСОБА_7 виник злочинний умисел на спричинення ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень.
Надалі, реалізуючи свій умисел, вона взяла дерев'яну палку і умисно нанесла ОСОБА_10 численні удари в область передньої частини голови, шиї та тулуба, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, закриті переломи лівих великих ріжків під'язикової кістки та щитовидного хряща гортані з крововиливами в оточуючих місця переломів м'яких тканинах, відкритий перелом кісток спинки носа, рану на спинці носа, рану на нижній повіці лівого ока, два садна на обличчі, садно в потиличній ділянці голови, два садна на шиї, садно на передній поверхні грудей та садно на спині, два садна на лівій кисті та садно на правому передпліччі, десять синців на обличчі, два синці на лівій вушній раковині, синець в лівій завушній ділянці, три синці на шиї з крововиливами в підлягаючих м'яких тканинах, синець на тулубі, два синці на лівому передпліччі, три синці в ділянці лівого променево-зап'ястного суглоба, два синці на лівій кисті, дев'ять синців на правому передпліччі та синець на правій кисті, крововиливи під кон'юнктивальні оболонки лівого ока та його повік, крововилив під кон'юнктивальну оболонку нижньої повіки правого ока- крововиливи в слизову оболонку обох губ та щік, рана слизової оболонки верхньої губи. Внаслідок заподіяних ушкоджень потерпіла померла.
Спричинені ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження своїй матері перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті останньої.
В апеляційних скаргах:
захисник просить змінити оскаржуваний вирок та призначити ОСОБА_7 покарання за скоєне кримінальне правопорушення, із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст.75 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покласти на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що вирок є надто суворим, таким, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винної. Вказує, що обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченої є визнання нею вини в повному обсязі, її щиросердечне розкаяння, активне сприяння слідству у розкритті злочину, перебування у неї на утриманні неповнолітньої дочки, вчинення інкримінованого злочину ОСОБА_7 в стані сильного душевного хвилювання викликаного поведінкою потерпілої, яка багато років страждала на старечий маразм (склероз), постійно ображала обвинувачену нецензурними словами, проклинала, била її палкою, постійно рвалась десь йти з дому. Стверджує, що за час досудового слідства його підзахисна багаторазово пожалкувала про скоєне нею кримінальне правопорушення, навчена та покарана наріканнями оточуючих людей у скоєному проявила щиросердечне розкаяння. Обтяжуючою обставиною, судом визнано перебування обвинуваченої у стані алкогольного сп'яніння, хоча остання вказала, що під час святкування дня народження випила з гостями лише пляшку вина на всіх і освідування особи не проводилось, факт знаходження її у стані алкогольного сп'яніння матеріалами провадження не доведено, доказів перебування останньої в стані сп'яніння під час скоєння нею кримінального правопорушення немає. Також зазначає, що ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо, вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судима, на обліку у психіатра не перебуває. Вважає, що з врахуванням вищевикладених обставин суд мав можливість та законні підстави призначити обвинуваченій менш суворе покарання. Висловлює думку, що покарання у виді 5-ти років позбавлення волі, з іспитовим строком 3 роки було б достатнім та необхідним для досягнення основної мети покарання: кара, виправлення засудженої та попередження скоєння нових злочинів.
Прокурор також подавав апеляційну скаргу на цей вирок і просив його скасувати в частині призначення покарання та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 7 років позбавлення волі. Однак, до початку апеляційного розгляду на підставі ч.1 ст.403 КПК України прокурор відмовився від поданої ним апеляційної скарги. Оскільки, в цьому провадженні вирок був оскаржений також захисником, то визначених ч.2 ст.403 КПК України підстав для закриття апеляційного провадження немає.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинувачену та її захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту з викладених у ній підстав, міркування прокурора, який заперечив проти доводів сторони захисту і вважає вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження і наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів з'ясувала наступне.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину та правова кваліфікація її дій в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому вирок в цій частині не підлягає перевірці в ході апеляційного розгляду.
Аналізуючи доводи захисника про наявність підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів приходить до висновку, що вони є безпідставними.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, особу винної, зокрема те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні малолітню доньку, по місцю проживання характеризується посередньо, в громадських місцях поводиться добре, однак періодично вживає спиртні напої, що призводить до сварок у сім'ї, а також обставини які пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав повне визнання обвинуваченою своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину. Також судом враховано відносини, які склалися між обвинуваченою і потерпілою, зокрема що протиправні дії обвинуваченої були спровоковані поведінкою потерпілої, систематичними образами і нецензурними висловлюваннями.
Врахувавши відомості про особу обвинуваченої, пом'якшуючі покарання обставини, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляційній скарзі, суд призначив покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав вважати призначене ОСОБА_7 покарання занадто суворим, як про це стверджує захисник в апеляційній скарзі.
Крім того, при постановленні вироку суд першої інстанції проаналізував наявність підстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання і обґрунтовано прийшов до висновку про їх відсутність. Так, судом першої інстанції правильно враховано, що наявність пом'якшуючих обставин та неповнолітньої дитини не є підставою для застосування ст.75 КК України, оскільки після вчинення злочину обвинувачена залишила потерпілу саму з множинними тілесними ушкодженнями і не викликала медичну допомогу. У зв'язку з цим та з урахуванням тяжкості вчиненого злочину і відомостей про особу винної, яка по місцю проживання характеризується посередньо і періодично вживає спиртні напої, колегія суддів погоджується з викладеними у вироку висновками про неможливість виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.
В апеляційній скарзі захисник наводить такі ж обставини, які уже враховані судом при визначенні строку покарання, і просить їх ще раз врахувати та застосувати ст.75 КК України.
Разом з тим, в апеляційній скарзі захисника жодним чином не обґрунтовано і не спростовано висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення обвинуваченої від відбування покарання, а також не наведено таких даних про особу обвинуваченої, про її соціально значиму поведінку та інші якості її особистості, які би свідчили про можливість її виправлення без відбування покарання.
Доводи захисника про недоведеність факту перебування обвинуваченої у стані алкогольного сп'яніння колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вживання обвинуваченою алкогольних напоїв у день вчинення злочину підтверджується показаннями самої обвинуваченої, пояснивши зокрема, що через алкоголь не пам'ятає скільки ударів і куди саме нанесла потерпілій.
Таким чином, в ході судового розгляду не встановлено і в апеляційній скарзі не наведено об'єктивних даних, які би давали підстави вважати можливим виправлення обвинуваченої без відбування покарання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість вироку суду щодо ОСОБА_7 , а тому не вбачає підстав для звільнення її від відбування покарання і задоволення апеляційної скарги захисника.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404-419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 березня 2021 року відносно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді