Справа № 463/11187/20 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.
Провадження № 33/811/66/21 Доповідач: Белена А. В.
28 квітня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю особи, шодо якої складено протокол про адміністративну
відповідальність - ОСОБА_1 ,
потерпілий - ОСОБА_2 ,
представника - адвоката Туркаса О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч.2 ст. 154 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Личаківського районного суду Львівської області від 29 грудня 2020 року,
встановив :
Постановою Личаківського районного суду Львівської області від 29.12.2020 відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
закрито провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 Кодексу України, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №348197 від 15 жовтня 2020 року вбачається, що 10 жовтня 2020 року близько 11:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , собака породи «Німецька вівчарка», власником якої є ОСОБА_1 , заподіяла шкоду здоров'ю ОСОБА_2 , а також його собаці породи «Шпіц», власником якої є ОСОБА_2 , чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП.
На дану постанову суду потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову скасувати, та прийняти нову якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 154 КУпАП та накласти на нього стягнення в межах санкції статті.
Апелянт покликається на те, що суд не здійснив повного та всебічного з'ясування обставин справи у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи , через що ОСОБА_1 уникнув відповідальності.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що саме собака ОСОБА_1 напала на нього та завдала ушкоджень його собаці через неналежний догляд, зокрема через те, що пес залишив територію подвір'я та напав на нього. Те, що ворота на вулицю відкрила інша особа не звільняє ОСОБА_1 від відповідальності по відношенню до свого собаки породи вівчарка, оскільки саме ОСОБА_1 повинен дотримуватися вимог Закону України « Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006, де зазначено, що особа яка утримує тварину зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей та тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні тварин забороняється залишати їх без нагляду.
Апелянт наголошує, що згідно Правил утримання і поводження з домашніми тваринами у м.Львові, затверджених ухвалою Львівської міської ради № 6225 від 23.01.2020 власник домашньої собаки зобов'язаний забезпечити наявність повідка, що необхідний для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем постійного утримання, тримати сторожових собак у вольєрах і випускати їх лише у закритих дворах, що виключає можливість втечі. Цими ж правилами заборонено випускати собаку на само вигул, крім того власник домашньої тварини зобов'язаний забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин. Даних вимог зі сторони ОСОБА_1 дотримано не було.
Апелянт зазначає, що і він і його собака отримали травми від нападу собаки ОСОБА_1 , що підтверджується медичними документами наявними в справі, зокрема листком непрацездатності та висновком спеціаліста щодо поранень отриманих його собакою від укусів вівчарки. У протоколі зазначено, що подія адміністративного правопорушення - це напад 10.10.2020 собаки породи «німецька вівчарка», власником якої є ОСОБА_1 на потерпілого ОСОБА_2 та його собаку породи «шпіц».
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги, міркування ОСОБА_1 , підтримане його представником, про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишенні постанови без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Диспозицією статті 154 КУпАП передбачена відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.
Частина 2 ст. 154 КУпАП передбачає відповідальність за ці ж дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки. Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, полягає у порученні правил тримання собак, а суб'єктивна характеризується наявністю вини як у формі прямого, так і непрямого умислу.
Визнаючи відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та закриваючи провадження у справі відносно останнього за ч. 2 ст. 154 КУпАП суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевказані вимоги чинного законодавства. При цьому судом першої інстанції було встановлено, що собака породи «Німецька вівчарка», належна ОСОБА_1 , напала на потерпілого ОСОБА_2 та його собаку породи «Шпіц» поза територією будинку ОСОБА_1 , вибігши з такої після того, як свідок ОСОБА_3 відкрив хвіртку, відтак саме внаслідок дій свідка ОСОБА_3 вівчаркою було завдано шкоду потерпілому та його майну.
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно з частинами першою та другою статті 180 ЦК України, тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Виходячи зі змісту ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» власник тварини, юридична або фізична особа, яка здійснює догляд за твариною, що належить їй на праві власності або на інших підставах, що не суперечать законодавству, несе відповідальність за стан тварини та її дії, згідно з чинним законодавством.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої та восьмої статті 9 вказаного Закону, особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; при супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Фізичні та юридичні особи, що утримують тварин, зобов'язані суворо дотримуватись вимог Законів України “Про захист тварин від жорстокого поводження“, “Про тваринний світ“, “Про охорону навколишнього природного середовища“, “Про ветеринарну медицину“, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення“, “Про захист населення від інфекційних хвороб“, постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 № 1402 “Про затвердження Правил транспортування тварин“ та інших нормативно-правових актів України, санітарно-гігієнічних і ветеринарних правил та норм, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних та юридичних осіб і не створювати загрози безпеці людей, а також тварин, у тому числі через жорстоке поводження з ними або їх жорстоке умертвіння.
Рішенням Львівської міської ради Львівської області від 23.01.2020 № 6225 затверджено Правила утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м. Львові.
З Правил вбачається що саме в обов'язки власника собаки входить : забезпечувати безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; відшкодовувати громадянам матеріальні та моральні збитки, завдані тваринами, у встановленому законодавством України порядку.
Фізичним та юридичним особам дозволено утримувати належних їм собак на прибудинкових територіях за умови наявності справної огорожі, що унеможливить несанкціонований вихід собаки за межі території, а також належним чином оснащеного вольєру з будкою.
Зі змісту постанови суду не вбачається, що суд першої інстанції при прийнятті рішення керувався вищевказаними Правилами.
Покликання ОСОБА_1 на те, що це не він випустив собаку з прибудинкової території є безпідставними, оскільки власником собаки породи «вівчарка німецька» є саме він і на нього покладені обов'язки по її утриманню та відповідальність за вчинене собакою лежить саме на власнику.
У суді апеляційної інстанції покликання апелянта ОСОБА_2 знайшли своє підтвердження. Зокрема потерпілий повідомив, що його собаці породи «шпіц», через завдані травми, » було проведено операцію, яка тривала 6 годин. Сам він також був на лікарняному листі 21 день. Апеляційні вимоги підтримує в повному обсязі.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності.
З врахуванням вимог ч.2 ст. 154 КУпАП в діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення за яке він повинен бути притягнутий до адміністративної відповідальності.
Між тим, суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.ч.3-5 цієї статті (ст. 38 ч.ч.1,2 КУпАП).
Станом на час розгляду справи як в суді першої так і апеляційної інстанції (28.04.2021) спливли строки, передбачені ст. 38 КУпАП, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки подія мала місце 15.10.2020 року.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП).
Приймаючи до уваги, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді апеляційної інстанції закінчились строки, передбачені ч.2 ст. 38 КУпАП, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 154 КУпАП підлягає закриттю з підстав ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову судді Личаківського районного суду Львівської області від 29 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 154 КУпАП - скасувати.
Постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, за ч.2 ст. 154 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення .
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду А.В. Белена