Справа № 454/1525/20 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 33/811/1386/20 Доповідач: Белена А. В.
24 лютого 2021 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді - Белени А.В.,
з участю особи, яку притягнуто до адміністративної
відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Галини Михайлівни на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 17 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Сокальського районного суду Львівської області від 17 серпня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп в дохід держави.
ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він допустив заборгованість по сплаті аліментів, яка сумарно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
На дану постанову представник ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук Г.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Сокальського районного суду Львівської області від 17 серпня 2020 року; скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП. Вважає дану постанову незаконною, необгрунтованою та такою, що прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, без врахування фактичних обставин справи та належної оцінки доказів.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт мотивує тим, що оскаржувана постанова не була вручена ОСОБА_1 ні в день розгляду справи, а ні надіслана поштою у встановлений законом порядок. Зі змістом вказаної постанови ОСОБА_1 ознайомився 08 вересня 2020 року після її отримання через канцелярію суду першої інстанції. Крім того, ОСОБА_1 участі в розгляді справи не приймав, оскільки подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою адвоката, проте суд клопотання не розглядав, натомість розглянув справу без з'ясування фактичних обставин справи.
Свої апеляційні вимоги адвокат Матвійчук Г.М. мотивує тим, що розмір заборгованості виник не внаслідок їх несплати ОСОБА_1 , а внаслідок неправильного чи несвоєчасного застосування закону державним виконавцем при їх нарахуванні, який відповідно до вимог ч.3 ст. 195 Сімейного кодексу України мав провести нарахування розміру аліментів що підлягають до сплати у відповідності до закону при відкритті виконавчого провадження і повідомити про це платника ОСОБА_1 , а не обчислювати заборгованість 19 травня 2020 року за весь період з часу ухвалення рішення судом з травня 2018 року.
Апелянт зазначає, що внаслідок непрофесійних дій державного виконавця і виникла значна сума заборгованості, яку платник неспроможний негайно сплатити, оскільки в умовах COVID-19 його зайнятість є обмеженою, а дохід від підприємницької діяльності мінімальний, проте його вини у виникненні цієї заборгованості немає.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити.
Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 256 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративна відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП, запроваджена Законом України № 2234-VIII від 7 грудня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання», який набрав чинності 06 лютого 2018 року.
Оскільки цей Закон встановлює адміністративну відповідальність, то він зворотної дії в часі не має й поширює свою дію лише на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 06 лютого 2018 року.
Судом першої інстанції винність ОСОБА_1 стверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення № 56719818 від 19.05.2020, розрахунком заборгованості.
З наявних в матеріалах справи документів та долучених до апеляційної скарги розрахунків вбачається, що ОСОБА_1 не мав наміру уникати сплати аліментів.
ОСОБА_1 пояснив, що він поквартально подає довідку про доходи і в кінці року здійснюється перерахунок аліментів. Так станом на 24.02.2020 ним було сплачено податку в сумі 27 000 гривень, однак у звязку із змінами оподаткування платників податків виникла інша сума в 30000 гривень з якої і повинні були нараховувати аліменти, однак банком у травні 2020 року цього зроблено не було, відповідно не з вини ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті аліметів. ОСОБА_1 сплачує єдиний податок. Через локдаун вчасно довідки до податкової не надійшли, через це і виникла заборгованість.
На переконання суду апелційної інстанції судом пешої інстанції не в повній мірі було з'ясовано фактичні обставини срави.
Покликання апелянта про те, що ОСОБА_1 не мав наміру уникати сплати аліментів знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, суддя вважає, що суд першої інстанції, оцінивши всі докази в сукупності, безпідставно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП.
За наслідками розгляду апеляційної скарги згідно до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову, а провадження у справы закрити.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що є підстави для скасування постанови судду першої інстанції у справі відносно ОСОБА_1 та задоволення апеляційної скарги .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
постановив:
Поновити представнику - адвокату Матвійчук Г. М. строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матвійчук Галини Михайлівни - задовольнити.
Постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 17 серпня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, за ст. 183-1 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду А.В. Белена