Справа № 461/7500/20 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.
Провадження № 22-ц/811/3808/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:44
08 жовтня 2021 року м.Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого -судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на її користь моральну шкоду в розмірі 59982 грн., завдану внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Свої вимоги позивач обгрунтовувала тим, що 14.02.2018 року старшим оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України майором поліції Горбулько Ю.С. було складено відносно неї протокол №129 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, а саме, що в порушення вимог ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» вона несвоєчасно повідомила про суттєві зміни в майновому стані.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року (справа №462/831/18) її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вказану вище постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року скасовано постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року та закрито провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.
Однак, внаслідок вказаних вище дій відповідача, незаконність яких підтверджена постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року, у період з 29 травня по 03 липня 2018 року відомості про неї, як про порушника, відображались у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
Заподіяння моральної шкоди обгрунтовує тим, що на момент притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-6 КУпАП, вона обіймала посаду секретаря судового засідання Львівського окружного адміністративного суду, на якій сумлінно виконувала свої посадові обов'язки, однак, внаслідок незаконних дій відповідача вона змушена була з'являтись до названого органу Національної поліції для дачі пояснень, неодноразово залишаючи дворічну дитину для її догляду іншим особам, а в подальшому, після передачі матеріалів до суду, з'являтись у судові засідання, доказуючи незаконність притягнення до адміністративної відповідальності, що спричинило їй душевні хвилювання та моральні страждання.
Зазначає, що в період з 14 лютого по 21 червня 2018 року вона зазнала безпідставного переслідування з боку держави в особі уповноважених органів Національної поліції за начебто вчинення нею адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, а тому, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», має право на гарантоване державою мінімальне моральне відшкодування, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати з розрахунку за кожний день незаконного переслідування, що становить 19994 грн. (18892 грн. (4723 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2020 року) х 4 (кількість місяців)) + 1102 грн. (4723 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2020 року) / 30 (кількість днів у місяці) х 7 днів)).
Окрім того, внесення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, поставило під загрозу її подальше перебування на державній службі, істотно негативно вплинуло на її професійну ділову репутацію, а тому вважає, що в порядку відшкодування моральної шкоди підлягає не мінімальна сума, а сума, кратна трьом мінімальним виплатам, що становить 59982 грн. (3 x 19994 грн.), яка, власне, відповідатиме ступеню моральних втрат.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_1 , просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт зазначає, що при вирішенні даного спору суд, в порушення вимог ст.263 ЦПК України, не врахував правових висновків Верховного Суду по даній категорії справ, а також положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якими закріплено право особи, незаконно притягнутої до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу, на одержання морального відшкодування за рахунок держави у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки це є підтвердженням незаконності дій посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Звертає увагу, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що притягнення до адміністративної відповідальності відбулось незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Наголошує, що відшкодування моральної шкоди у такому випадку провадиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Просить врахувати, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, закриття справи про адміністративне правопорушення дає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Також звертає увагу, що згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа №686/23731/15-ц), законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством і судом, тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом, але разом з тим, визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
12.02.2021 року Департамент захисту економіки Національної поліції України подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта.
Вважає, що судом правильно зазначено, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що дії працівника названого Департаменту щодо складення адміністративного протоколу є підставою для відшкодування заподіяної такими діями моральної шкоди відповідно до ст.1176 ЦК України, оскільки за результатами адміністративного провадження стягнення у вигляді штрафу до позивача не застосовувалось, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивача, не потягнув для неї негативних наслідків.
Наголошує, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. При цьому, посилається на останній у цій категорії справ правовий висновок Верховного Суду, який міститься у постанові від 21.10.2020 року (справа №312/262/18).
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 28.09.2021 року, є дата складення повного судового рішення - 08.10.2021 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 03.07.2008 року по 16.11.2018 року ОСОБА_1 працювала на посаді секретаря судового засідання Львівського окружного адміністративного суду.
14.02.2018 року старшим оперуповноваженим УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України майором поліції Горбулько Ю.С. складено відносно позивача ОСОБА_1 протокол №129 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, а саме, що в порушення вимог ч.2 ст.52 Закону України «Про запобігання корупції» вона несвоєчасно повідомила про суттєві зміни в майновому стані.
Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року (справа №462/831/18) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Вказану вище постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 березня 2018 року скасовано постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2018 року та закрито провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП.
У період з 29 травня по 03 липня 2018 року відомості про ОСОБА_1 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення.
За загальним правилом, яке міститься у статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон №266/94-ВР).
Згідно зі статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Так, частиною першою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Таким чином, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України.
Разом з тим, частиною другою статті 1176 ЦК України визначено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Так, зокрема, пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Згідно з частиною другою статті 1 Закону, у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.
Пунктом 5 статті 3 Закону передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону, відшкодування моральної шкоди, передбачене пунктом 5 статті 3 Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
За положеннями частини п'ятої та шостої статті 4 Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частиною другою статті 13 Закону передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Однак, положення частини третьої статті 13 Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення діють загальні правила відшкодування моральної шкоди.
Отже, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).
Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем факту наявності моральної шкоди, що завдана їй провадженням у справі про адміністративне правопорушення та полягає у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживаннях, порушенні нормальних життєвих стосунків.
Також необхідно зазначити, що відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Отже, за встановлених обставин справи, колегія суддів доходить висновку про те, що закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення дає підстави для кваліфікації дій відповідача, як незаконних, та для відшкодування позивачу за рахунок держави моральної шкоди відповідно до загальних правил даного виду відшкодування, а тому, з урахуванням: характеру правопорушення - притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, щодо якого в суспільстві складається негативне ставлення, як на рівні органів державної влади, так і на рівні пересічного громадянина; тривалості вимушених змін для позивача: з 14 лютого 2018 року (складення протоколу про адміністративне правопорушення) і до 21 червня 2018 року (скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності із закриттям провадження у справі); необхідності докладання позивачем зусиль по доказуванню незаконності притягнення її до адміністративної відповідальності та для відновлення порушених прав, що призвело до моральних страждань; наслідки порушення - оприлюднення відомостей про позивача, як про порушника, у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення, у період з 29 травня по 03 липня 2018 року, що в сукупності дає підстави для висновку про присудження позивачеві моральної шкоди у розмірі 20000 грн., який буде відповідати вимогам розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пунктів 13, 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04.03.1996 року, відшкодування громадянинові шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування чи прокуратури провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року.
Пункт 35 Порядку передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
За таких обставин, у випадку прийняття судом рішення про відшкодування особі шкоди за рахунок державного бюджету, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів відповідно до покладених на неї законом обов'язків.
Отже, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16).
З наведених вище мотивів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме: стягнення у користь позивача за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача по притяненню позивача до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, в розмірі 20000 грн.
У зв'язку з тим, що відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, такий підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, пропорційно до задоволених вимог, у розмірі 581 грн. 46 коп., решта судового збору на суму 1180 грн. 54 коп. компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 листопада 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України у користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (м.Київ, вул. Богомольця, 10, ЄДРПОУ 40111732) в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 581 гривні 46 копійок.
Судовий збір у розмірі 1180 гривень 54 копійок компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 08 жовтня 2021 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич