Дата документу 06.10.2021 Справа № 937/7998/19
Єдиний унікальний №937/7998/19 Головуючий у 1 інстанції Сметаніна А.В.
Провадження № 22-ц/807/2635/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
06 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Бєлки В.Ю.,
Полякова О.З.
за участю секретаря судового засідання Бєловій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово - економічний коледж» на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року у справі за заявою Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово - економічний коледж» про поворот виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово - економічний коледж» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
У лютому 2021 року Державний вищий навчальний заклад «Мелітопольський промислово - економічний коледж» звернувся до суду з заявою про поворот виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 року у справі 937/7998/19.
Заява обґрунтована тим, що наказом директора Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово-економічний коледж» від 30.08.2019 № 98-К з 31.08.2019 звільнено ОСОБА_1 з посади викладача коледжу, у зв'язку із закінченням дії трудового договору (контракту) на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 не погодився зі своїм звільненням та звернувся до суду з позовом.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 04.12.2019 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 11 869,00 грн. підлягало негайному виконанню.
Додатковим рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.12.2019 у справі № 937/7998/19 рішення в частині поновлення на роботі постановлено виконати негайно.
На виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж через відділення № 243 АТ «Укрсиббанк» перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць, з відрахуванням податків, в розмірі 9554,54 грн.
Не погоджуючись з рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» звернувся до Запорізького апеляційного суду із апеляційною скаргою.
Після перегляду справи Запорізьким апеляційним судом винесено постанову від 08.04.2020, якою рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 в частині задоволених позовних вимог скасовано. Додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.12.2019 скасовано. Прийнято нове судове рішення яким позов ОСОБА_1 до ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» задоволено частково, а саме змінено дату звільнення з посади викладача з 31.08.2019 року на 03.09.2019 року. В оскаржуваній частині позову про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду не переглядалось. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» судовий збір в сумі 5186,70 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.09.2020 року постанову Запорізького апеляційного суду від 08.04.2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано. В цій частині позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2019 року по 03.09.2019 року в розмірі 1618,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишено в силі. Стягнуто з ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» на користь ОСОБА_1 141,62 грн. на відшкодування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги. У не скасованих частинах рішення залишено без змін.
16.04.2020 Державний вищий навчальний заклад «Мелітопольський промислово-економічний коледж» надав ОСОБА_1 претензію від 15.04.2020, якою вимагав негайно та добровільно сплатити суму в розмірі 14 741,24 грн., яка складається: 9554,54 грн. - сплата коледжем середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та 5186,70 грн. - судовий збір.
ОСОБА_1 сплатив на користь ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» 5 186,70 грн. Проте, станом на теперішній час в повному обсязі претензія ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» ОСОБА_1 не задоволена, сума в розмірі 9554,54 грн. не повернута, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з заявою про поворот виконання судового рішення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» суми в розмірі 9 554,54 грн., сплаченої за скасованим в подальшому рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 року.
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року в задоволенні заяви про поворот виконання рішення відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду особа, Державний вищий навчальний заклад «Мелітопольський промислово-економічний коледж» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про поворот виконання рішення задовольнити.
ОСОБА_1 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відмовляючи в задоволенні заяви про поворот виконання рішення, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, що склались між сторонами, випливають з трудового законодавства, виплати, які були проведені позивачу на підставі скасованого в подальшому судового рішенні, відносяться до інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, доказів того, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 було обґрунтовано на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях, наданих ОСОБА_1 , заява про поворот виконання та додані до неї матеріали не містять, а тому, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 445 ЦПК України, поворот виконання в такому випадку не допускається.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6, 9, 10 ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до частини 5 ст. 444 цього Кодексу питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Конституційний Суд України в рішенні від 02 листопада 2011 року (справа № 13-рп/2011) у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу Україниу взаємозв'язку з положенням пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення,та є способом захисту цих прав у разі отриманнястягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна(виконання дій) відпала.
Таким чином, поворот виконання рішення є способом захисту майнових прав сторони, який не може бути застосований у справах, де предметом спору є немайнові права.
Крім того, поворот виконання рішення можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) щоб позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) щоб виконане рішення було скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі. В усіх інших випадках розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 23 січня2018 року (справа №203/2612/13-ц).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 04.12.2019 року позов ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово-економічний коледж» задоволено частково, визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судові витрати. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 11 869,00 грн. підлягало негайному виконанню.
Додатковим рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.12.2019 у справі № 937/7998/19 рішення в частині поновлення на роботі постановлено виконати негайно.
На виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж через відділення № 243 АТ «Укрсиббанк» перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць, з відрахуванням податків, в розмірі 9554,54 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08.04.2020 рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 в частині задоволених позовних вимог скасовано. Додаткове рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.12.2019 скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» задоволено частково, а саме змінено дату звільнення з посади викладача з 31.08.2019 року на 03.09.2019 року. В оскаржуваній частині позову про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення суду не переглядалось. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» судовий збір в сумі 5186,70 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.09.2020 року постанову Запорізького апеляційного суду від 08.04.2020 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано. В цій частині позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2019 року по 03.09.2019 року в розмірі 1 618,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди залишено в силі. Стягнуто з ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» на користь ОСОБА_1 141,62 грн. на відшкодування сплаченого судового збору за подання касаційної скарги. У не скасованих частинах рішення залишено без змін.
16.04.2020 Державний вищий навчальний заклад «Мелітопольський промислово-економічний коледж» надав ОСОБА_1 претензію від 15.04.2020, якою вимагав ОСОБА_1 негайно та добровільно сплатити суму в розмірі 14 741,24 грн., яка складається: 9554,54 грн. - сплата коледжем середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць та 5186,70 грн. - судовий збір. ОСОБА_1 сплатив на користь ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» 5 186,70 грн. Проте, станом на теперішній час в повному обсязі претензія ДВНЗ «Мелітопольський промислово-економічний коледж» ОСОБА_1 не задоволена, сума в розмірі 9554,54 грн. не повернута.
Розглядаючи заяву про поворот виконання рішення, судом першої інстанції вірно встановлено, що поворот виконання рішення це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Поворот виконання рішення, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному, за нововиявленими чи виключними обставинами) скасовано судове рішення.
Виняток становлять лише випадки, передбачені статтею 445 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 445 ЦПК України передбачено, що у разі скасування за нововиявленими чи виключними обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Друга група підстав недопущення повороту виконання рішення ґрунтується на менш суворих умовах, тому охоплює більшу категорію справ.
Для цієї категорії справ не має значення, в якому порядку ухвалено те рішення, яким було скасовано інше виконане рішення.
Ця категорія справ, щодо яких також не допускається поворот виконання рішення, визначається такими умовами: предметом спору є вимоги у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин; за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Аналогічна правова норма міститься й у положеннях статті 239 Кодексу законів про працю України щодо обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах.
Трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов'язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян.
Трудові правовідносини це правовідносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов'язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов'язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово-економічний коледж» з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Судом першої інстанції вірно вставнолено, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць було допущено до негайного виконання за рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 року і сума в розмірі 9554,54 грн. (з урахуванням податків) була сплачена ОСОБА_1 саме на виконання вказаного судового рішення.
Положеннями статті 239 Кодексу законів України про працю передбачено, що у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що правовідносини, що склались між сторонами, випливають з трудового законодавства, виплати, які були проведені позивачу на підставі скасованого в подальшому судового рішенні, відносяться до інших виплат, що випливають з трудових правовідносин.
Доказів того, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2019 було обґрунтовано на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях, наданих ОСОБА_1 , заява про поворот виконання та додані до неї матеріали не містять.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 445 ЦПК України, поворот виконання в такому випадку не допускається.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Мелітопольський промислово - економічний коледж» залишити без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11 жовтня 2021 року.
Головуючий
Судді: