11.10.2021 Справа №607/18117/21
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О.Я., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, спростування інформації, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання недостовірною інформації,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, спростування інформації, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання недостовірною інформації.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суддя зазначає, що позов підлягає залишенню без руху, оскільки не повністю відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Пунктами 2, 4, 6-9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити:
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем ОСОБА_1 в порушення вищевказаних норм закону:
не зазначено повне найменування відповідача ОСОБА_2 , відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
не конкретизовано в чому полягає зміст позовних вимог в частині посилання позивача на перешкоджання йому виконувати зобов'язання за трудовим договором, зокрема відсутні будь-які докази на підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем;
не вказано відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися та відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
немає переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Також відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.
Згідно п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач ОСОБА_1 разом із позовною заявою подав клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому покликається на те, що використанню обов'язку на звернення до правосуддя, оплаті судового збору серед іншого також перешкоджають: неможливість належним чином відпрацьовувати 3 роки за договором №501Д-МО36 (в т.ч. за посвідченням свідоцтвом ТК 107/15) (справа 607/2273/19); заклад освіти в односторонньому порядку відмовляється достроково від договору № 501Д-МО36 про підготовку фахівця з вищою освітою; неможливість безоплатно отримувати освіту, навіть за укладеним договором про державне замовлення (вимагання і примушування до неправомірної вигоди в т.ч. у вигляді витрат на додаткові послуги, що і так мають надаватись безоплатно, виробнича практика, стажування на городі у професорів, замість як на робочому місці у роботодавця); скрутна ситуація на ринку праці протягом тривалого часу, неможливість стабільно отримувати дохід та безперешкодно витрачати його; неможливість безперешкодно допомогою по безробіттю сплачувати його зобов'язання в т.ч. комунальні послуги в т.ч. з причини нехтування його правом ст. 46 Конституції України - не менше прожиткового мінімуму; неможливість безоплатного проходу в будинок де зареєстровано місце проживання, вимагання абонплати за прохід, примушування до закупівель карток-чіпів тощо; роботодавець затримує зарплату.
Просив звільнити його від сплати судових витрат, судового збору (або зменшити розмір на 100 % або на інший розмір), в т.ч. оскільки:
- предметом позову є захист трудових прав, на охорону праці, соціальне страхування, соціальних прав, прав споживача тощо;
- предметом позову є захист соціальних прав, права споживача, на послуги соціального страхування тощо;
- розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу;
- позов пред'являється споживачем, робітником, що пов'язаний з порушенням його прав споживача роботодавцем на споживчі товари належної якості.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору суд вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Також згідно зі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте, вказаною нормою Закону передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до суду, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Пунктом 27 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 10 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» визначено, що відповідно до статті 8 Закону №3674-VІ єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).
Разом з цим, позивачем до клопотання про звільнення від сплати судового збору, не надано доказів на підтвердження обставин неможливості сплатити останнім судового збору саме на момент подачі позовної заяви. Зокрема докази про доходи чи їх відсутність за січень - вересень 2021 року.
Приєднані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків містять відомості про отримані позивачем доходи за другий та третій квартали 2020 року та є недостатніми доказами на обґрунтування доводів позивача про його звільнення від сплати судового збору.
Враховуючи, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, тому у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Верховний Суд в ухвалі від 15 вересня 2020 року у справі № 640/20109/19 зазначив: «Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява №71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява №73547/01)».
У цій же справі Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, вказав, що надані позивачем відомості з Державного реєстру - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній рік не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.
У даному випадку ОСОБА_1 до клопотання про звільнення від сплати судового збору додав лише довідку про доходи видану податковим органом.
З вказаного випливає, що надані позивачем докази не є достатнім доказом майнового стану особи.
Позивач ОСОБА_1 покликається, що предметом позову є захист трудових прав, прав на охорону праці, соціальне страхування, соціальних прав, прав споживача, на послуги соціального страхування тощо. Разом з тим, ним не наведено обґрунтування вказаних обставин, зокрема відсутні будь-які докази на підтвердження перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем, а також на порушення його прав як робітника.
Також суд із змісту позовної заяви суд не вбачає, в чому полягає порушення права на соціальний захист чи соціальне страхування.
Не конкретизовано в чому полягає порушення прав споживача. Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, не зазначено, чи вважає позивач себе споживачем; якщо вважає, то при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 цього Закону, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються цим Законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору.
Таким чином, позивачу слід виправити вищезазначені недоліки позовної заяви, а також сплатити судовий збір в розмірі, встановленому законом - 908,00 грн або надати документи, що підтверджують звільнення його від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, надати оригінал платіжного документу на підтвердження сплати судового збору.
На підставі наведеного і, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, спростування інформації, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання недостовірною інформації - залишити без руху, надавши позивачу строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків.
Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська