29.09.2021 Справа №607/16694/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
Головуючого-судді: Ромазана В.В.
з участю секретаря: Безручко Т.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6
представника третьої особи Пудлик Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, -
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин. Свої вимоги мотивує тим, що позивач вважає себе рідною дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та є спадкоємцем першої черги усього його майна. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на все належне йому майно, а тому встановлення факту родинних відносин має для позивача юридичне значення, може вплинути на спадкові права інших спадкоємців. У свідоцтві про народження позивача не міститься запису про те, що ОСОБА_7 є її батьком, оскільки відомості про батька ОСОБА_1 було внесено за вказівкою матері ОСОБА_8 , яка у цей час не перебувала у шлюбі. Факт батьківства ОСОБА_7 приховувався матір'ю позивача у зв'язку із його духовною діяльністю. Також зазначила, що доказами того, що ОСОБА_7 є батьком позивача на її думку є: до моменту народження батьки позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проживали та вели спільне господарство, яке не припинилось до її зачаття, виховували її та утримували. ОСОБА_7 оплачував поточні витрати на навчання позивача та 28.11.2014 року склав на неї заповіт, як на єдиного спадкоємця, видав на ім'я позивача доручення про прийняття рішення стосовно нього, з будь-яких питань, що стосуються надання йому медичної допомоги. Також, ОСОБА_7 називав позивача своєю дочкою при інших особах, які його оточували, брав її на усі значні події, приймав участь у житті ОСОБА_1 , матеріально утримував її та піклувався про неї. З 2000 року по день своєї смерті ОСОБА_7 позивач була разом із ним та проживала однією сім'єю як батько та дочка. Також, позивачу були відомі усі обставини життя ОСОБА_7 ОСОБА_7 помер у місті Києві в клінічній лікарні «Феофанія» в присутності позивача, відтак в подальшому вона зверталась з приводу реєстрації його смерті, а також здійснювала усі витрати пов'язані із його похованням. У зв'язку із тим, що позивач не може іншим шляхом підтвердити свої родинні стосунки із ОСОБА_7 , що в свою чергу перешкоджає їй в подальшому оформити спадкові права. Відтак, враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, те, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_7 ..
Відповідач ОСОБА_3 , а також її представник відзиву на позов не подавали. Проте, представником ОСОБА_3 - адвокатом Матвіяс А.Б. подано заяву про застосування строку позовної давності, у якій зазначив, що позивачу було відомо, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому вважає, що перебіг строку позовної давності почався з 25.02.2015 року та закінчився 25.02.2018 року. Однак, ОСОБА_1 звернулась із позовом до Тернопільського міськрайонного суду лише 13.10.2020 року, тобто через 2 роки та 8 місяців після спливу строку позовної давності для заявлених вимог. Враховуючи наведене, просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин та відмовити ОСОБА_1 у позові із наведених підстав.
Відповідач ОСОБА_5 , а також його представник відзиву на позов не подавали.
Третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Перша тернопільська державна нотаріальна контора письмових пояснень щодо позову не подавала.
12 лютого 2021 року у даній справі проведено підготовче судове засідання за наслідками якого закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Пономаренко І.А. позовні вимоги підтримали повністю та просять суд їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві. Також, ОСОБА_1 додатково пояснила, що усім родичам померлого ОСОБА_7 було відомо, що вона є його дочкою. З 2000 року по час смерті ОСОБА_7 проживав разом із нею як батько із своєю дитиною. Позивач увесь час допомагала ОСОБА_7 у свої роботі, який 28.11.2014 року вчинив на її користь заповіт. Також зазначила, що ОСОБА_7 купив для неї у місті Києві квартиру, де вона проживала, оплачував її навчання, придбавав для неї транспортні засоби. Крім цього, пояснила, що дізналась про те, що ОСОБА_7 є її батьком у вересні 1991 року, коли їй було 14 років від своєї матері. У свідоцтві про народження позивача відомості про її батька зазначено ОСОБА_10 , який уклав шлюб із її матір'ю уже після народження ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, вважають вимоги позивача безпідставними та необгрунтованими. Крім цього, пояснили, що ОСОБА_3 , як рідній сестрі померлого ОСОБА_7 нічого не було відомо про наявність у нього дочки ОСОБА_1 , зазначила, що її покійний брат щодо вказаного факту їй нічого не повідомляв.
Відповідач ОСОБА_5 та його представник адвокат Демкович Ю.Й. в судовому засіданні позов не визнали та вважають позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають до задоволення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перша тернопільська державна нотаріальна контора в судовому засіданні при вирішенні спору покладається на думку суду.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 22 травня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції. У графі батько зазначений « ОСОБА_10 », у графі мати - « ОСОБА_8 », актовий запис №869.
Як вбачається із повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_11 від 16 квітня 2021 року, виданого Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис за №869 складено 04 травня 1977 року, у якому зазначено відомості про дитину: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: Україна, м.Івано-Франківськ. Відомості про батька внесено на підставі актового запису про визнання батьківства за №25 від 04.05.1977 року, складний відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, заявником ОСОБА_10 відповідно до статті 126 СК України. У відомостях про матір зазначено: ОСОБА_13 . Також, до зазначеного актового запису було внесено виправлення та відомості, зокрема, за №1 від 04 травня 1977 року (відомості про визнання батьківства) на підставі актового запису про визнання батьківська №25 від 04 травня 1977 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 17.04.2021 року, зареєстровано актовий запис №619 від 05 червня 1977 року про шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яка є матір'ю позивача.
Згідно із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу від 17.04.2021 року, зареєстровано актовий запис про розірвання шлюбу за №432 від 8 червня 1995 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , яка є матір'ю позивача.
Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації смерті у місті Києві, ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис за №3721.
Відповідно до довіреності від 02.02.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бурмак О.О., ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_1 бути його уповноваженим представником в Міністерстві охорони здоров'я України, у будь-яких медичних закладах державної та приватної форми власності, органах державного управління справами, адміністраціях, клінічних лікарнях, бухгалтеріях, а також перед суб'єктами підприємницької діяльності, структурних підрозділах перелічених установ, з будь-яких питань, що стосуються надання йому медичної допомоги (оперативного лікування, реабілітації та протезування).
Як вбачається з інформації наведеній у листі Управління Львівської єпархії Української Православної Церкви від 28.01.2021 року, за період з 01.11.1996 року та за весь час перебування ОСОБА_7 на посаді Предстоятеля УАПЦ, будучи Митрополитом Київським і всієї України та до часу його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 не повідомляв та не згадував про своє сімейне життя, у тому числі про спільне проживання з ОСОБА_8 .
Будучи допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , яка є матір'ю позивача зазначила суду, що під час народження позивача, тобто ІНФОРМАЦІЯ_6 , у шлюбі із ОСОБА_10 не перебувала, оскільки розірвала його 25.06.1975 року. У 1976 році вона гостювала у ОСОБА_7 у Томській області, після чого у неї народилась дочка ОСОБА_1 . Під час реєстрації народження позивача, ОСОБА_10 подав заяву про визнання батьківства на підставі якої були внесені відомості про батька позивачки. Повторно із ОСОБА_14 шлюб уклала 05.06.1977 року та перебувала у ньому до 08.06.1995 року. Познайомила дочку ОСОБА_1 із ОСОБА_7 коли їй було 14 років, повідомивши про його батьківство. Підтвердила суду ту обставину, що ОСОБА_7 під час перебування позивача у м.Києві піклувався про неї, проводив оплату коштів за навчання за кордоном та в Україні, придбавав їй рухоме та нерухоме майно, як про свою дочку. Також зазначила, що мати покійного ОСОБА_7 - ОСОБА_18 знала позивачку, як свою онуку, яка часто перебувала у селі Білій Тернопільського району Тернопільської області.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що ОСОБА_7 перебуваючи у лікувальному закладі вказував, що найближчим своїм родичем вважає позивачку ОСОБА_1 .. Аналогічні покази надала в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 .
Будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 суду пояснили, що їм було відомо, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_7 , який під час спілкування у їх присутності називав її свою дочкою, яка працювала разом із ним в церкві та піклувався про неї матеріально. Неодноразово позивач перебувала за місцем проживання матері ОСОБА_7 в с.Біла Тернопільського району, де у неї була своя кімната. Свідок ОСОБА_24 повідомила суду, що у її присутності ОСОБА_7 звертався до позивачки як до своєї дочки та вважає її своєю тіткою.
Крім цього, свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні зазначив, що перебував на посаді секретаря ОСОБА_7 під час того, як його було обрано на посаду предстоятеля УАПЦ та йому було відомо позивач є дочкою останнього. ОСОБА_1 працюючи разом із ОСОБА_7 відповідала за господарську діяльність Андріївської церкви в м.Києві, піклувалась про його здоров'я. Був очевидцем того, як позивач зверталась до ОСОБА_7 як до свого батька, а останній відповідно до неї, як до своєї дочки. Також зазначив, що кошти на лікування ОСОБА_7 надавала позивач. В подальшому після його смерті займалась його похованням. Крім цього, зазначив, що позивач неодноразово приїзджала в будинок с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, де проживала матір ОСОБА_7 та мала там особисту кімнату.
Будучи допитаними в судовому засіданні свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_27 повідомили суду, що знали покійного ОСОБА_7 упродовж тривалого часу під час його духовної діяльності, однак останній не повідомляв про те, що у нього є дочка ОСОБА_1 , яка працювала його секретарем з 2013 року.
Відповідно до ч.1 ст.55 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР (надалі КпШС України), чинного на момент внесення запису про батька до актового запису про народження позивача, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини проводиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько дитини записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавленням її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце ї проживання, запис про батька дитини проводиться за заявою батька. Частина 2 зазначеною статті встановлювала, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо не має спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень проводиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записується за її вказівкою.
Положеннями частини 1 статті 53 КпШС України передбачалось, що походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство материнство та батьківство охороняються державою.
Положеннями частини першої, восьмої та дев'ятої статті 7 СК України, передбачено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до положень статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі і про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно норм статтей 7, 8, 10 СК України застосування норм цивільного законодавства допускається, якщо особисті немайнові відносини не врегульовані СК України.
Згідно з вимогами ч.1 ст.130 ЦК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
В силу вимог ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заява батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а сім'я по-батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Таким чином, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини, який проведено за вказівкою матері, батьківство якого встановлюється.
Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у постанові ВС України від 07 липня 2021 року у справі №336/1357/16.
Як роз'яснив у пункті 7 своєї постанови Пленум ВС України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», заяви про встановлення факту батьківства так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст..135 СК України.
Крім цього, суд відмічає, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із положеннями частини 1, 2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також і інших випадках передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Суд дослідивши та оцінивши матеріали справи, докази надані суду сторонами, а також їх пояснення, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, а саме те, що вона є донькою ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підлягають до задоволення. Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначає, що наведеним вище повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_11 підтверджено, що відомості про батька ОСОБА_1 у актовому записі про народження за №869 внесено на підставі актового запису про визнання батьківства за №25 від 04.05.1977 року заявником ОСОБА_10 .. Матеріали справи ж не містять відомостей, а позивачем не доведено, що запис про її батьківство вчинено за вказівкою її матері ОСОБА_17 за правилами чинної на той час статті 55 Кодексу про шлюб та сім'ю. Відтак, її твердження наведені у позовній заяві про те, що запис про її батька ОСОБА_10 здійснено за вказівкою матері, суд відкидає та не бере до уваги. Також, суд зазначає, що особа, яка записана батьком позивача, тобто ОСОБА_10 не оспорював своє батьківство в судовому порядку та погоджувався із ним.
Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215, 224, 226 ЦПК України, 125, 126, 128, 130, 135 СК України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Перша тернопільська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 08 жовтня 2021 року.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан