Справа № 263/9196/21
Провадження № 2/263/2205/2021
11 жовтня 2021 року м. Маріуполь Донецької області
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі: головуючого судді Федоренко Т.І., при секретарі Ясир А.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) про зняття арешту з майна та припинення обтяження речових прав,
Представник позивача звернувся до Жовтневого районного суду м.Маріуполя з позовною заявою до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , накладеного постановою АН № 843555 від 06.12.2005 року державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ м Маріуполя. В обґрунтування позову зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.06.2004 року ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1
Згідно із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що 23.12.2005 року Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою за № 2736531 накладено арешт на квартиру на підставі постанови АН № 843555 від 06.12.2005 року державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ м Маріуполя. Позивач звернулась до Центрального відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою про зняття помилково накладеного арешту. Листом № 30257 від 18.05.2021 року Центральний відділ державної виконавчої служби у місті Маріуполь Східного міжрегіонального управління (м.Харків) повідомив позивача про те, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та спецрозділу АСВП на примусовому виконанні виконавчі провадження у відношенні колишнього власника квартири ОСОБА_3 не виявлено. Вважає, що правових підстав для арешту квартири, влансиком якого є позивачка не існує, відомості про арешт порушують її право на розпорядження майном, тому вимушена звернутись до суду з даним позовом
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 23.07.2021 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав заяву в якій просив розглянути справу за відсутності позивача та її представника, заявлені вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Вирішення справи залишив на розсуд суду.
Враховуючи те, що по справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін відповідно до ч.2ст.247ЦПК України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. ст. 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 25.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу за № 2482. Згідно вказаного договору продавцем квартири був ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 03.07.2004 року було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , прізвище дружини після укладання шлюбу змінено на ОСОБА_6 .
Згідно із даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, що 23.12.2005 року Першою Маріупольською державною нотаріальною конторою за № 2736531 накладено обтяження на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі постанови АН 843555 від 06.12.2005 року державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ м.Маріуполя Донецької області Макарової А.В.
Відповідно до постанови АН 843555 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження державного виконавця ВДВС у Жовтневому районі м.Маріуполя від 06.12.2005 року на підставі виконавчого листа №1-71 від 30.05.2005 року, виданого Орджонікідзевським районим судом м.Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 18000 грн. було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
З відповіді Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполь Східного міжрегіонального управління (м. Харків) за № 30257 від 18.05.2021 рку вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконані виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 не перебувають. Було встановлено, що на викоанні перебував виконавчий лист №1-71 від 30.05.2005 року виданий Орджонікідзевським районим судом м.Маріуполя про стягнення з ОСОБА_3 18000 грн., проте перевірити факт сплати даних коштів не має можливості.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно з ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Також ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Викладене вище дозволяє дійти висновку, що наявність арешту на квартиру, перешкоджає позивачу реалізувати свої права власника щодо вказаного нерухомого майна.
Таким чином, суд зазначає, що обставини, які були підставою для арешту зазначеного майна - відпали, що підтверджено доказами, дослідженими судом і тому, з метою реалізації права власності, арешт з нерухомого майна необхідно зняти.
При цьому, суд звертає увагу, що позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає положенням ст.15,16 ЦПК України та позиції Верховного Суду України, якій в своїй постанові від 12 грудня 2018 року по справі №399/142/16-ц зазначив, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
До цього ж суд також зазначає, що підстави для зняття арешту визначені положеннями ЗУ «Про виконавче провадження» і може бути знятий за рішенням суду і в певних випадках ( ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Вирішуючи позов таким чином, суд також застосовує положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, що передбачено положеннями ст. 10 ЦПК України.
Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено Право на ефективний засіб юридичного захисту та передбачено, що Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
В рішенні ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма (ст.13 Конвенції) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
В рішенні ЄСПЛ «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (№ 38722/02, п.75) зазначено, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею (ст.13 Конвенції) повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
А тому, оскільки іншого способу захисту, ніж зняття арешту з нерухомого майна позивача не має, обраний спосіб захисту права власності позивача в даному випадку суд вважає правильним, таким що не порушує інтереси сторін та третіх осіб в даному провадженні, таким, що не суперечить закону, в зв'язку з чим поданий позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,259,263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) про зняття арешту з майна та припинення обтяження речових прав-задовольнити. Скасувати арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладений згідно постанови АН 843555 від 06.12.2005 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м.Маріуполя Донецької області. Припинити обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 23.12.2005 року № 2736531 про арешт квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване Першою маріупольською державною нотаріальною конторою згідно постанови АН 843555 від 06.12.2005 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції м.Маріуполя Донецької області. Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.І.Федоренко