Номер провадження: 22-ц/813/7876/21
Номер справи місцевого суду: 521/12083/18
Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.
Доповідач Заїкін А. П.
07.10.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 521/12083/18
Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/7876/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Маркарової С.В. 09 лютого 2021 року, повний текст рішення складений 22 лютого 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом до Малиновського районного суду м. Одеси, в якому остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь: 1) суму матеріальних збитків у розмірі - 51 967,87 грн.; 2) відшкодування моральної шкоди у розмірі - 25 983,93 грн.; 3) витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження у розмірі - 1 300 грн.; 4) суму судових витрат та витрат на правову допомогу.
ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 16.10.2016 року в м. Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода.
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 8.12.2017 року відповідач ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, за порушення ПДР.
В результаті ДТП був пошкоджений належний позивачу на праві власності автомобіль марки «NISSAN», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Цивільно правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПАТ «СК АРСЕНАЛ» за полісом ОСЦПВВНТЗ серія АК номер 7628253.
Згідно висновку експерта № 6062 від 05.11.2017 року вартість збитків, завданих автомобілю марки «NISSAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає - 151 971 грн. 79 коп..
У досудовому порядку ПАТ «СК АРСЕНАЛ» відшкодувало позивачу в межах страхового полісу майнову шкоду в розмірі - 100 000 грн..
Різниця між фактичним розміром збитків та отриманою страховою виплатою складає - 51 971 грн. 79 коп..
Позивачка стверджує, що діями відповідача їй також заподіяна моральна шкода, яка полягає у вимушених змінах у звичайному укладі життя, пов'язаних із неможливістю користування автомобілем, отриманому стресі, необхідності звернення до суду за захистом порушеного права (Т. 1, а. с. 2 - 6, 15 - 19, 74 - 77).
2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції
ОСОБА_2 не скористався правом надання відзиву на позовну заяву. Відзив на позов не надійшов.
2.3 Позиція сторін в суді першої інстанції
Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» у поясненнях на позовну заяву зазначає, що 20.12.2017 року ОСОБА_1 звернулась до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. Страховиком 03.01.2018 року було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі - 100 000 грн..
Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» виконало свої обов'язки щодо сплати страхового відшкодування у повному обсязі (Т. 1, а. с. 89 -90).
2.4 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2021 року вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі - 7 000 грн..
В задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 1 159,25 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що завдані позивачці матеріальні збитки згідно висновку експертизи № 1128/2020 від 16.11.2020 року, проведеного НДІСЕО, становлять - 100 000 грн., які були відшкодовані позивачці страховою компанією.
Суд погодився із доводами позивачки про заподіяння їй внаслідок скоєння ДТП моральної шкоди, яка полягає у вимушених змінах у звичайному укладі життя, пов'язаному із неможливістю користування автомобілем, стресі.
Особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституцій України або у випадках, визначених ст. 1167 ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості з урахуванням обставин справи, суд вважав, що компенсація моральної шкоди підлягає стягненню з ОСОБА_2 у розмірі - 7 000 грн..
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір судових витрат, які підлягають стягненню на користь позивачки, пропорційно становить - 159,25 грн..
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, часткове задоволення позову, зловживання позивачкою процесуальними правами, суд вважав можливим присудження на користь позивачки за судовим рішенням - 1 000 грн. на відшкодування вартості наданої правничої допомоги (Т. 2, а. с. 19 - 24).
2.5 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2021 року в частині задоволення позову про стягнення відшкодування моральної шкоди, витрат на праву допомогу та стягнення судового збору. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вищевказаних вимог.
2.6 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено в оскарженій частині при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) помилковим є висновок суду першої інстанції про завдання позивачці моральної шкоди у вигляді необхідності звернення до суду; 2) під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачка зловживала своїми процесуальними правами; 3) посилання на зміст норм матеріального права без наведення конкретних фактів, у чому саме полягає завдана позивачці моральна шкода, не може бути підставою для стягнення моральної шкоди; 4) надані позивачкою докази не свідчать про факт понесення судових витрат (витрат на правничу допомогу); 5) суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні понесених судових витрат з позивачки на користь відповідача (Т. 2, а. с. 39 - 42).
2.7 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді
ОСОБА_1 не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
2.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2021 року (Т. 2, а. с. 49).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23.04.2021 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2021 року призначено до розгляду у судовому засіданні (Т. 2, а. с. 50).
У судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
16.10.2016 року о 10 год. 20 хв. відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «BMW», державний номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Гайдара в м. Одесі, під час зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «NISSAN», номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , після чого вказаний автомобіль допустив наїзд на припаркований автомобіль марки «NISSAN», номерний знак НОМЕР_4 .
Власником автомобілю марки «NISSAN», номерний знак НОМЕР_3 , на момент ДТП була позивачка ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортерного засобу НОМЕР_5 ).
В результаті ДТП належний позивачці автомобіль отримав пошкодження механічного характеру.
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 8.12.2017 року відповідач ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, яка передбачена ст. 124 КУпАП.
Згідно висновку експерта № 6062 від 05.11.2017 року, проведеного судовим експертом Федотовим Ф.В. на замовлення позивачки, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля марки «NISSAN», номерний знак НОМЕР_3 , становить - 151 971 грн. 79 коп..
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПАТ «СК АРСЕНАЛ» за полісом ОСЦПВВНТЗ, серія АК, номер 7628253.
В порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПАТ «СК АРСЕНАЛ» здійснило виплату позивачу страхового відшкодування майнової шкоди в межах страхового полісу в розмірі - 100 000 грн..
Зазначене підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк» від 24.06.2018 року, визнано учасниками справи.
Згідно висновка судово-оціночної експертизи № 1128/2020 від 16.11.2020 року, проведеної НДІСЕО, вартість завданих спірному автомобілю збитків становить - 100 000 грн..
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині стягнення відшкодування моральної шкоди та судових витрат. Тому, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг його висновків не спростовують.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди та вимоги про стягнення судових витрат підлягають частковому задоволенню.
3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах
Щодо доводів апелянта про недоведеність позивачкою факту нанесення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди маж визначатися залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Правильним є висновок суду першої інстанції про завдання моральної шкоди внаслідок пошкодження майна позивачки, завдання їй моральних страждань, змін у звичному ритмі життя. Доводи апелянта цих висновків не спростовують.
Доводи апелянта про те, що посилання на зміст норм матеріального права без наведення конкретних фактів, в чому саме полягає завдана позивачці моральна шкода, не може бути підставою для стягнення моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, оскільки діями відповідача позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає у пошкодженні майна позивачки, завдання їй моральних страждань, змін у звичному ритмі життя.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України (п.3, 9) № 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд першої інстанції, виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості з урахуванням обставин справи, вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі - 7 000 грн..
Доводи апелянта про те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачка зловживала своїми процесуальними правами не заслуговують на увагу.
Таким чином, суд першої інстанції належним чином виконав вимоги щодо оцінки доказів і дотримався вимог щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини справи та правильно вирішив спір.
Доводи апелянта, що надані позивачем докази не свідчать про факт понесення судових витрат (витрат на правничу допомогу), колегія суддів зазначає наступне.
Судові витрати розподіляються між сторонами в порядку ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст.139 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вимоги частини 8 статті 141 ЦПК України позивачкою дотримані.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачкою надано:
- договір про надання правової допомоги від 16.10.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- договір про надання правової допомоги № 31/18 від 22.06.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ;
- додаткова угода №31/18 від 22.06.2018 року з детальним описом виконаних адвокатом робіт.
Отже, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, часткове задоволення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився із розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні з позивачки на користь відповідача понесених останнім судових витрат, колегія суддів відхиляє, оскільки вказане питання було розглянуто судом першої інстанції, за результатами якого було ухвалено додаткове рішення від 22 березня 2021 року. Тому, відсутні підстави для розгляду вказаного питання в межах даного апеляційного провадження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
3.5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні.
3.6 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 12 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе