Справа № 523/10829/21
Провадження №2/523/4059/21
"30" вересня 2021 р.
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Щербан О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 про зняття арешту з майна,
ТОВ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна, а саме з домоволодіння, що знаходитться за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси по справі №523/5613/14-ц від 15.04.2014 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що набув право кредитора за кредитним договором №ОД07/12/2007/840-К/276 від 04.12.2007р., укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , та право іпотекодержателя за договором іпотеки, посвідченого за реєстровим №18105. В ході моніторингу інформації з Державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна було виявлено наявність ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 13.11.2020р., якою накладено арешт на будинок по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , що перешкоджає та унеможливлює відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому, підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 18.06.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду надійшов відзив адвоката Кочмана К.ПА., поданий від імені та в інтересах ОСОБА_2 в якому зазначено, що станом на дату подання відзиву відповідачем не отримано жодного повідомлення позивача стосовно можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, рішень про звернення стягнення судами не ухвалювалось, що вказує на те, що позивачем не набуто у передбаченому законом порядку права власності або звернення на предмет іпотеки, тому вимоги щодо усунення перешкод у користуванні належним йому майном-предметом іпотеки- є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом. Відповідач наголошував, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмлову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, посилаючись на Висновки Верховного Суду, викладені в Постанові від 16.10.2020р. по справі №910/12787/17. Доводи позивача абстрактні та не містять жодного обґрунтування негативного впливу ухвали від 15.04.2014р. по справі №523/5613/14-ц на майнові права позивача, вимоги чи інтереси та свідчать лише про незгоду позивача з даною ухвалою, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 04 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем
ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №ОД07/12/2007/840-К/275, за яким банк надав йому кредит у розмірі 201648,15 доларів США терміном по 03 квітня 2031 року під 12,49 % річних..
В забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором 04 грудня 2007 року між банком ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого стало домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового будинку, зазначеному в схематичному плані літ.»А», загальною площею 176,5 кв.м., в тому числі житловою площею 94,9 кв.м., з надвірними господарчими спорудами, зазначеними №І-огорожа, ІІ-мостіння,, що розташовані на земельній ділянці розміром 207 кв.м., що знаходиться у фактичному користуванні. Реєстрація обтяження в Державному реєстрі іпотек відбулася 04.12.2007 р. (а.с.10-11, 12).
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року у справі №2-4079/11 були задоволенні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнено солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №ОД07/12/2007/840-К/275 від 04 грудня 2007 року у розмірі 2356322 грн. 46 коп., а також судові витрати у загальному розмірі 1820 грн. 00 коп. у рівних частках з кожного.
Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 17 жовтня 2012 року розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 та рішення суду першої інстанції залишено без змін.
08 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «НАДРА» укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL3N016222, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №ОД07/12/2007/840-К/275 від 04 грудня 2007 року та Договором іпотеки від 04 грудня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ».
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 13.11.2020р по справі №2-4079/11, провадження №6/523/548/20 замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «НАДРА» правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, поверх 6, оф. 32) у виконавчому провадженні з виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 липня 2011 року по цивільній справі №2-4079/11 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «НАДРА» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Як видно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 04.06.2021р., 16.04.2014 року було зареєстровано обтяження №5383134, арешт нерухомого майна: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 15.04.2014р. по справі №523/5613/14-ц (а.с.12).
Суд звертає увагу на те, що арешт накладено на підставі ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 15.04.2014р. при розгляді справи 523/5613/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення боргу.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 02.09.2014р. по справі №523/5613/14-ц заяву ОСОБА_4 задоволено, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про стягнення боргу, залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 18.11.2014р.
Питання скасування арешту під час залишення позову без розгляду не вирішувалося.
Відповідно до вимог ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Згідно з нормами ч.1 та п.6 ч.3 ст.18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Стаття 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року, відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 р. Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи безперешкодно користуватись своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
В силу ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Проаналізувавши вказані норми, оцінивши надані докази в сукупності та неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
При цьому, суд враховує, що відповідачем не було надано доказів з яких можна було б з'ясувати підстави для дії заборони відчуження майна та для спростування висновків суду.
Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Проаналізувавши вказані норми та оцінивши надані докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, оскільки ТОВ «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» є іпотекодержателем нерухомого майна за адресою; АДРЕСА_1 та правонаступником стягувача, на забезпечення виконання зобовязання по якому було передано в іпотеку спірне майно, враховуючи, що позовна заява ( справа №523/5613/14-ц), в рамках розгляду якою було накладено арешт на вказане майно залишена без розгляду і наявні арешти порушують право власності, тому вказане майно підлягає звільненню з -під арешту.
Щодо доводів відповідача про не набуття позивачем у передбаченому законом порядку права власності або звернення на предмет іпотеки, оскільки відсутні повідомлення позивача стосовно можливості звернення стягнення на предмет іпотеки, рішення про звернення стягнення судами не ухвалювалось, що вказує на те, що вимоги щодо усунення перешкод у користуванні належним йому майном-предметом іпотеки- є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом; про відсутність доказів порушеного або оспорюваного права позивача, абстрактність доводів позивача щодо обґрунтування негативного впливу ухвали від 15.04.2014р. по справі №523/5613/14-ц на майнові права позивача, і як наслідок - відсутність підстав для зняття арешту, суд з таким твердженням не погоджується, оскільки не зняття арешту порушує права позивача як правонаступника іпотекодержателя майна, крім того, відповідачем не було надано жодних доказів, з яких можна було б з'ясувати підстави для продовження дії заборони відчуження майна та для спростування висновків суду.
Керуючись ст.ст. 12,13,76-81,258-259,263,265,268,273,279,354,355 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» до ОСОБА_1 про зняття арешту з майна - задовольнити.
Скасувати арешт з домоволодіння АДРЕСА_1 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження: 5383134, накладений на підставі ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 15.04.2014р. по справі №523/5613/14-ц, провадження №2/523/2729/14.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом 30 днів з дня складення рішення.
Рішення складено 30.09.2021 р..
Суддя