Справа № 522/11977/21
Провадження № 2/522/7280/21
(заочне)
13 жовтня 2021 року
Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді Косіциної В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Одеської універсальної товарної біржі «Центр» про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним,
25 червня 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Одеської універсальної товарної біржі «Центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним.
За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.
30 червня 2021 року до суду від ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, де позивач ОСОБА_1 відповідачами в позові про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним зазначила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Одеської універсальної товарної біржі «Центр» з позовною вимогою, в якій просить визнати дійсним укладений між громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої, договір купівлі-продажу, що зареєстровано на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» 24.01.2002 року на реєстраційний № Н-2019.
Ухвалою від 17 червня 2021 року по справі відкрито провадження та встановлений спрощений порядок розгляду справи.
15 вересня 2021 року ухвалою суду замінено неналежного відповідача по цивільній справі № 522/11977/21 за позовом ОСОБА_1 до Одеської універсальної товарної біржі «Центр», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним - належними відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Одеську універсальну товарну біржу «Центр» (код ЄДРПОУ 21013780; адреса реєстрації: 69023, Україна, м. Одеса, вул. Дворянська, 13).
29 вересня 2021 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за її відсутністю, підтримує позов в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Відповідачі відзив на позов не надали, про слухання справи сповіщались за останньою відомою адресою та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке розміщено не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі ст. 281 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення такого рішення є дата складання повного тексту.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши та перевіривши їх доказами, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних, встановлених судом обставин.
24 січня 2002 року на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» між громадянами ОСОБА_3 , яка діяла зі згоди своєї матері ОСОБА_2 (Продавці) з однієї сторони та ОСОБА_1 (Покупець) з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н-2019 від 24.01.2002 року, за яким остання набула у власність 215/1000 частини квартири АДРЕСА_1 .
Так, покупець передав продавцям гроші в рахунок вартості квартири. Відповідачі виїхали з квартири зі своїм майном, передавши всі права на володіння, користування і розпорядження квартирою. Таким чином, як продавці так і покупець виконали сукупність всіх дій, що підтверджують виконання та дійсність договору купівлі-продажу та підтверджують фактичний перехід права власності на вищевказану квартиру від продавців до покупця.
Вказаний договір було укладено в письмовій формі та зареєстровано в та в КП «ОМБТІ та РОН», 20.02.2002 року, запис про реєстрацію №405 пр-стр.52- р 278.
Позивач звернулась до суду, так як існує необхідність у визнанні вказаного договору дійсним у судовому порядку.
При цьому, суд приймає до уваги ті обставини, що вказаний договір був укладений 24.01.2002 року.
У відповідності до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, даний Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки договір купівлі-продажу було укладено у 2002 році, для надання йому оцінки слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу УРСР, що діяли на момент укладення договору.
Положеннями ст. 47 ЦК УРСР передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах. Якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
У відповідності до вимог ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 27 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
На дату укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, товарні біржі в Україні реєстрували подібні договори, посилаючись на ст. ст. 3, 15, 17 Закону України «Про товарні біржі», тобто встановлений законом, спеціальний, порядок.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
У відповідності до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
На той час державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.
При цьому, договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею, було віднесено до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, зважаючи на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, - право власності спадкодавця на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.
Натомість недотримання на момент укладення договору купівлі-продажу нотаріальної форми правочину на теперішній час перешкоджає позивачу у належному оформленні її прав власності як власника майна.
Водночас, в договорі купівлі-продажу нерухомого майна № Н-2019 від 24.01.2002 року зазначено, що договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Верховний суд у своїй постанові № 910/7164/19 від 28.05.2020 року наголосив на тому, що статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.
При цьому вбачається, що відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР та кореспондуючих положень ч.2 ст. 220 ЦК України суди повноважні розглядати питання про визнання договорів дійсними у разі недотримання нотаріальної форми при їх укладенні. Подальше нотаріальне посвідчення договору у такому випадку не вимагається.
З викладеного та зважаючи на те, що державний реєстр прав власності на нерухоме майно не містить відомостей про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідною інформаційною довідкою, копія якої долучена до матеріалів справи та так само державний реєстр не містить відомостей про обтяження зазначеного нерухомого майна, що перешкоджали б задоволенню позову, суд доходить висновку про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту охоронюваних законом прав та інтересів щодо належного оформлення майна шляхом визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна дійсним, а тому заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Із змісту договору купівлі-продажу № Н-2019 від 24.01.2002 року, зареєстрованого на біржі, вбачається, що розрахунок за придбану нерухомість був виконаний в повному об'ємі, про що свідчить п.6 Договору.
Яких-небудь суперечок між покупцем і продавцем немає, протизаконних умов угода не містить, проте порушена форма угоди, оскільки при оформленні її не була дотримана нотаріальна форма договору, передбачена ст. 227 ЦК України.
Письмовим доказом в даному випадку є договір купівлі-продажу нерухомого майна № Н-2019 від 24 січня 2002 року, який був укладений на Одеській універсальній товарній біржі «Центр».
Оскільки вказана угода виконана повністю сторонами, але порушена її форма, суд вважає можливим поновити порушене право позивача на підставі ст. 47 ч.2 ЦК України.
При цьому, якщо така угода виконана повністю або частково одною із сторін, а інша сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України на вимогу сторони, що виконала угоду має право визнати її дійсною.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до положень Європейської конвенції з прав людини ч. 1 ст. 6 кожна людина має право при визначенні її цивільних прав та обов'язків або при розгляді будь-якого кримінального звинувачення, яке йому пред'явлено, на справедливий та публічний судовий розгляд справи в розумні строки незалежним та безпристрасним судом.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона і продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав позову, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 263 - 265, 282 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Одеської універсальної товарної біржі «Центр» про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним - задовольнити.
Визнати дійсним договір №Н-2019 купівлі-продажу нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований в в КП «ОМБТІ та РОН», 20.02.2002 року, запис про реєстрацію №405 пр-стр.52- р 278, що укладено між ОСОБА_3 , яка діяла зі згоди своєї матері ОСОБА_2 , як продавцями та ОСОБА_1 , як покупцем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 13 жовтня 2021 року.
Суддя Косіцина В.В.
13.10.2021