Справа № 947/30887/21
Провадження № 1-кс/947/14172/21
13.10.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, за ознаками скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -
1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що на початку серпня 2021 року, (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , з метою протиправного особистого збагачення, шляхом систематичного вчинення незаконного придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу та наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфіну, вступив у попередню змову зі своїм знайомим ОСОБА_6 , який усвідомлюючи, що вказана діяльність є протиправною, має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлена тяжкими наслідками для здоров'я невизначеного кола осіб, добровільно та умисно надав згоду на зберігання та збут наркотичних засобів.
З цією метою ОСОБА_5 , при невстановлених слідством обставинах, придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс та наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін, в невизначеній кількості, які в подальшому зберігав за місцем свого проживання та систематично збував самостійно, а також передавав ОСОБА_6 для подальшого збуту.
Водночас, ОСОБА_6 за спільною домовленістю з ОСОБА_5 , з метою налагодження систематичного збуту наркотичних засобів, з числа своїх знайомих, розпочав підшукувати ймовірних та постійних покупців наркотичних засобів, що створило умови для безперебійного збуту вказаними особами особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу та наркотичного засобу, обіг якого обмежено - бупренорфіну.
Працівниками поліції 12.10.2021 року, в ході проведення особистого обшуку під час затримання, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено майно, перелік якого міститься у клопотанні.
Далі, вище перелічені речі, предмети оглянуті, після чого у відповідності до ст. 98 КПК України, на підставі винесеної постанови від 12.10.2021, визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні, оскільки є достатньо підстав вважати, що вони є знаряддям та об'єктом протиправних дій та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, виявити які вдасться лише за допомогою проведення додаткових слідчих дій та відповідних криміналістичних експертиз у науково - дослідних експертних установах.
У зв'язку з викладеним, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.
2. Позиції учасників при розгляді клопотання.
Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Від захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд клопотання про арешт майна без його участі.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося, на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
3. Висновки слідчого судді.
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
3.1. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.
Ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
Ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 3 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
3.2. Правова підстава та мета арешту майна.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.
Як вбачається з матеріалів клопотання, встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень має відношення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до долученого до матеріалів клопотання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, 12.10.2021 року у ході проведення особистого обшуку при затриманні, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були вилучені речі, перелік яких міститься у клопотанні.
Так, слідчим суддею встановлено, що вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені паперові згортки, мобільний телефон, можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Крім того, вилучені паперові згортки з порошкоподібною речовиною білого кольору необхідні для проведення експертного дослідження, з метою встановлення чи є вказані речовини наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами.
Вилучені грошові кошти можуть бути набуті кримінально-протиправним шляхом, а саме від збуту наркотичних засобів.
Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання предметів речовим доказом та долучення до матеріалів кримінального провадження від 12.10.2021 року, відповідно до якої вилучені речі визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №12021160000001115 від 03.08.2021 року.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, та з метою проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень з вказаним майном.
3.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути використане в якості речових доказів в рамках даного кримінального провадження.
При цьому, оскільки майно може містити відповідну доказову інформацію в рамках даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого знищення та зміни, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на зазначені у клопотанні речі.
3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
3.5. Висновки слідчого судді.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Також, враховуючи те, що існує ризик зміни або знищення майна, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, слідчий суддя вважає за необхідне накласти заборону користування та розпорядження зазначеним майном, з метою запобігання вищевказаному ризику.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, за ознаками скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування, на майно, вилучене 12.10.2021 року у ході проведення особистого обшуку при затриманні, в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- 3 паперові згортки з порошкоподібною речовиною білого кольору;
- мобільний телефон марки «LG» чорного кольору, в чохлі чорного кольору, імеі1: НОМЕР_1 , імеі2: НОМЕР_2 , з сім картою мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_3 ;
- грошові кошти в загальній сумі 165 гривень, купюрами номіналом: 3 купюри номіналом по 50 гривень, серії та номери : ДТ4986376, СЙ2448139, СС9356162;1 купюра номіналом 10 гривень, серія та номер: ДА5962973;5 купюр номіналом 1 гривня, серії та номери: РЄ2380153, ПГ4221007, ТД9036182, ТД3605959, ПЄ4291383.
Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1