Справа № 947/31123/21
Провадження № 1-кс/947/14118/21
13.10.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42021160000000445 від 15.09.2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -
Як вбачається з клопотання, у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області перебуває кримінальне провадження №42021160000000445 від 15.09.2021, яке зареєстровано за фактом заволодіння чужим нерухомим майном групою невстановлених осіб шляхом обману та підробки документів, за ч. 4 ст. 190 КК України.
З обставин викладених у клопотанні вбачається, що група невстановлених осіб шляхом обману та підробки документів здійснила заволодіння чужим нерухомим майном, а саме квартирою загальною площею 91,7 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 .
Постановою прокурора від 11.10.2021 вищевказану квартиру визнано речовими доказом у даному кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладеного, в ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження - арешту майна, а саме двокімнатної квартири загальною площею 91,7 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2061889051101.
Метою арешту є збереження речових доказів, дієвості кримінального провадження, забезпечення проведення судових експертиз, зупинення вчинення кримінальних правопорушень, унеможливлення псуванню, знищення, перетворенню, відчуженню, незаконному поділу, використанню, розмежування, зміни цільового призначення об'єкту нерухомого майна.
Крім того, щодо вказаного об'єкту нерухомого майна існує сукупність достатніх підстав вважати, що він є предметом злочину, тобто містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існує необхідність у його збереженні, та з метою забезпечення в подальшому відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним прокурор звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання за його відсутності.
У своєму клопотанні сторона обвинувачення, просить розгляд справи провести за відсутності власника майна, зважаючи на можливість вжиття неправомірних дій щодо майна до прийняття рішення судом.
Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання з долученими в його обґрунтування додатками, приходить до наступного переконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З урахуванням клопотання сторони обвинувачення, а також положень ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності власника майна.
В рамках кримінального провадження №42021160000000445 від 15.09.2021 року, здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. (ч.1 ст. 170 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, слідчий суддя зазначає, що з клопотання та доданих в його обґрунтування документів, вбачається, що об'єктом нерухомого майна, а саме: двокімнатною квартирою загальною площею 91,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , (відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на праві приватної власності, в розмірі 1/1 частки, належить ОСОБА_4 ), є речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки є об'єктом кримінально-протиправних дій (набута шляхом використання підроблених документів).
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Оскільки є підстави вважати, що власники майна, можуть здійснювати дії, спрямовані на продаж майна, задля уникнення кримінальної від повільності, слідчий суддя приходить до висновку, що є правові підстави для арешту майна, із забороною відчуження, розпорядження, користування майном, а також забороною здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного майна.
Критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).
Слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження, а таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки підлягає оскарженню, відповідно до норм процесуального законодавства щодо оскарження рішень слідчого судді, та скасуванню у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 174 КПК України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна у цьому випадку є достатнім для забезпечення збереження речових доказів, є пропорційним втручанням у права осіб, та не матиме надмірних наслідків для таких осіб.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42021160000000445 від 15.09.2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме двокімнатну квартиру загальною площею 91,7 кв. м., реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2061889051101, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , із забороною відчуження, розпорядження, користування майном, а також забороною здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо вказаного майна.
Виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора першого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1