Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Харків
справа №643/6435/21
провадження № 22-ц/818/5252/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2021 року, постановлене під головуванням судді Семенової Я.Ю., в залі суду в м. Харкові (повний текст судового рішення складено 22 червня 2021 року), -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити частково рішення суду першої інстанції, а саме в частині зміни мотивувальної частини рішення змінивши висновки суду, що стосуються обставин його фактичного мешкання та сплати платежів по квартирі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що не згодний з висновками суду викладеними в мотивувальній частині рішення стосовно проживання дитини разом з матір'ю та перебуванні її на утриманні позивача. Оскільки фактично вони з позивачем проживають однією сім'єю, відповідач самостійно несе витрати по сплаті комунальних послуг по квартирі де мешкають позивач та донька, яка належить йому на підставі договору дарування. Відповідач має постійну роботу та добровільно утримує дитину забезпечуючи всім необхідним. Викладені обставини підтверджуються квитанціями про сплату комунальних витрат та довідкою про реєстрацію відповідача у квартирі.
ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2021 року залишити без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що батьки мають рівний обов'язок щодо утримання дітини, стану здоров'я дитини, прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» для дітей віком до 6 років, який станом на 18 травня 2021 року становить 1921 гривню, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме - з 12 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того судом враховано, що такий розмір аліментів в ході судового розгляду повністю визнаний відповідачем.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 23 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - розірвано.
Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та фактично проживає разом з матір'ю - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб.
Як на підставу позовних вимог про стягнення аліментів ОСОБА_3 посилалась на те, що з 23.12.2017 року вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 січня 2021 року шлюб було розірвано. Від шлюбу з відповідачем має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем та повністю перебуває на її утриманні. Відповідач у добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, тому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина зареєстрована та фактично проживає разом з матір'ю - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на її утриманні.
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач є працездатною особою, інших утриманців не має, визнає свій обов'язок матеріально забезпечувати свою неповнолітню дитину.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12 квітня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 13.04.2021 року, станом на час ухвалення рішення у справі ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.12)
Доказів, що підтверджують факт проживання відповідача разом з позивачкою та їх спільною дитиною, матеріали справи не містять.
Посилання ОСОБА_2 про те, що фактично вони з позивачем проживають однією сім'єю та він самостійно несе витрати по сплаті комунальних послуг по квартирі де мешкають позивач та їх донька, а також приймає участь у матеріальному забезпеченні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів.
Докази оплати за комунальні послуги за квартиру, де мешкають позивач разом з їх спільною дитиною, суду першої інстанції відповідачем не надавались, тому підстав для прийняття нових доказів немає.
Крім того сплата за комунальні послуги не входить до предмета спору у даній справі та не впливає на обов'язок батька сплачувати аліменти на дитину.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова