Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Харків
справа №643/11598/20
провадження № 22-ц/818/5408/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року, постановлене під головуванням судді Довготько Т.М. в залі суду в м. Харкові,-
У липні 2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісяця, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 27 липня 2020 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 07 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду першої інстанції залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення першої інстанції та постановити нове рішення, за яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на їх утримання у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходів).
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що оскаржуване заочне рішення було ухвалено за відсутності відповідача, що позбавило його права на захист своїх законних прав та інтересів, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості надати відзив на позовні вимоги та заперечення. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання відповідачем повідомлень та судових повісток із зазначенням дати та часу розгляду справи. Крім того представник відповідача зазначає, що на утриманні ОСОБА_2 перебувають непрацездатні члени сім'ї, а саме: ОСОБА_5 , з якою відповідач має намір зареєструвати шлюб, та її малолітній син - ОСОБА_6 ; при цьому ОСОБА_5 перебуває у стані вагітності. Тому апелянт вважає, що наявні підстави для стягнення з нього аліментів на утримання позивачки саме у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу).
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 22 вересня 2017 року (а.с. 10)
Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Син проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що, вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, не може наразі працювати, оскільки доглядає за дитиною. Разом з тим, ОСОБА_2 добровільно коштів на утримання дружини не надає, хоча має можливість надавати матеріальну допомогу. Зазначає, що відповідач офіційно працює і має реальну змогу її утримувати до досягнення дитиною трьох років. З урахуванням викладеного просила суд, встановити та стягнути з відповідача на її користь аліменти її утримання по 1/4 частині всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до ст. 75 Сімейного кодексу України дружина та чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той з подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Згідно ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання має вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
На час розгляду справи сторони проживали окремо, проте шлюб між ними розірваний не був. ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю (а.с. 11) та перебуває на її утриманні.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме з 24 грудня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5).
З матеріалів справи убачається, що відповідач зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним проживає ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Довідка комунального некомерційного підприємства «Чугуївська центральна районна лікарня імені М.І. Кононенка» лікувально-діагностичного відділення №1 від 23 лютого 2021 року свідчить про те, що ОСОБА_5 перебуває на обліку у зв'язку з вагітністю - 13 тижнів.( а.с.57).
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування того, що ОСОБА_2 є працездатною особою, та може надавати матеріальну допомогу дружині, відповідачем суду не надано.
Знаходження на утриманні відповідача іншої особи, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, та її неповнолітньої дитини не позбавляє його обов'язку утримувати дружину до досягнення дитиною трьох річного віку.
При цьому фактичні обставини справи враховані судом при визначенні розміру аліментів, у зв'язку з чим позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку. Доказів неможливості сплати аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку у визначеному судом розмірі матеріалами справи.
Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання апелянта на те, що оскаржуване заочне рішення ухвалено без дотримання вимог ст. 228 ЦПК України, без належного повідомлення про час та дату судового засідання -спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на таке.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся належним чином за адресою реєстрації (а.с. 7,56). Натомість сам відповідач не заперечує, що за адресою реєстрації не проживає.
Відповідно до п.2 ч.7 та п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України повернення повістки з відміткою про «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 29) слід вважати належним повідомленням.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова