12 жовтня 2021 року
м.Харків
справа № 619/5068/20
провадження № 22-ц/818/4652/21
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи,-
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Дергачівська державна нотаріальна контора Харківської області, приватний нотаріус ХМНО Кононова Ольга Валеріївна про визнання заповіту недійсним.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
На вказане рішення суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, в тому числі, просила суд призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання: «Чи могла ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час здійснення заповіту, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кононовою О.В. 21 жовтня 2011 року, усвідомлювати значення своїх дій та/або чи могла керувати ними?». Проведення експертизи апелянт просив доручити експертам установи «Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3» (61068, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 46).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 травня 2021 року; справу призначено до судового розгляду.
Обговоривши доводи клопотання, судова колегія вважає, що клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76, ч. 2 ст. 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, де необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є визнання заповіту недійсним.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що заповідач ОСОБА_6 проходила лікування у психіатра; єдиним та достатнім доказом наявності чи відсутності у ОСОБА_7 психічних розладів може бути лише висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК України (в редакції на час прийняття постанови) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2021 року у задоволенні клопотання позивача про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи було відмовлено (а.с.133-134).
Колегія суддів вважає, що клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи слід задовольнити, оскільки у такій категорії справ суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу.
Відповідно до п.9 ч.1ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.
Оскільки для проведення експертизи необхідний значний проміжок часу, на час її проведення провадження у справі № 619/5068/20 слід зупинити.
Керуючись ст.ст.103, 104, 252 ЦПК України суд, -
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи - задовольнити.
Призначити у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання:
1.Чи могла ОСОБА_6 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час здійснення заповіту, що посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Кононовою О.В. 21 жовтня 2011 року, усвідомлювати значення своїх дій та/або чи могла керувати ними?».
Проведення експертизи доручити експертам установи «Комунальний заклад охорони здоров'я «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня №3» (61068, м.Харків, вул. Академіка Павлова, 46).
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст.384, 385 КК України.
У розпорядження експертів надати матеріали цивільної справи №619/5068/20 (провадження № 22-ц/818/4652/21).
Оплату за проведення експертизи покласти на ОСОБА_1 .
Роз'яснити сторонам, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
На час проведення експертизи провадження у справі зупинити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення та в частині зупинення провадження може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 13.10.2021 року.