СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10079/19
пр. № 2/759/331/21
28 вересня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого- судді Петренко Н.О.
за участі секретаря судових засідань Сироти А.О.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання договору довічного утримання,
встановив:
У травні 2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання від 05.08.2014р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Зубковою О.Є. та зареєстрований у реєстрі за № 1155 із забороною на відчуження зареєстрованою у реєстрі за № 1156.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 05.08.2014р. він та його дружина ОСОБА_5 - будучи співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_3 уклали договір довічного утримання з ОСОБА_3 . За умовами договору відповідач повинна була забезпечити пожиттєве утримання та надавати по 950 грн. кожному, але не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, надавати кошти для оплати комунальних послуг. ОСОБА_3 зробила косметичний ремонт у квартирі, а позивач писав розписки, що отримував у неї кошти, які вона не давала. Дружину хоронив за власний рахунок. З часу смерті дружини розписки перестав підписувати. Відповідач не утримує його, допомоги не надає. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 04.06.2019р. відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання/ а.с.15/.
Ухвалою суду від 28.11.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача та відповідач заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні позову.
Відповідач надала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що 28.02.2017р. ОСОБА_6 - дружина позивача померла. Договір в частині взаємних зобов'язань позивача та ОСОБА_6 припинено 28.02.2017р., на підставі ст. 755 ЦК України у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 . Відповідач належним виконує всі істотні умови договору. Відповідач жодним чином не перешкоджає позивачу проживати в зазначеній квартирі. Оплата щомісячного грошового утримання позивачу здійснюється з дотриманням строків у визначеному розмірі готівкою. Починаючи з червня місяця 2019р. позивач з невідомих причин відмовився отримувати від відповідача готівкові кошти, тому відповідач виконувала свої зобов'язання по виплаті щомісячного утримання шляхом здійснення поштового переказу грошових коштів на користь позивача.Такий спосіб виконання зобов'язань відповідача передбачено умовами договору -пункти 13-16 договору. Відповідач належним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати комунальних послуг. Відповідач належним чином виконує свої зобов'язання перед позивачем визначені умовами договору, починаючи з моменту його укладання і по теперішній час. З боку відповідача відсутні будь-які істотні порушення обумовлених спірним договором обов'язків, а відтак вимоги позивача є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не підтверджуються жодним належним доказом.
Представник позивача надав відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідно до умов договору довічного утримання набувач повинен був забезпечувати: п. 11 договору визначено «створення умов для нормальної життєдіяльності». Договором передбачено матеріальне забезпечення у розмірі 950,00 грн. на кожного відчужувача, але не менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначених законодавством про державний бюджет. Відповідач взяла на себе обов'язки по сплаті комунальних послуг лише частково: електроенергія лише 150 КвТ, гаряча та холодна вода лише по 4 куб.м. Оплата комунальних послуг лише частково здійснювалась набувачем, а реально її сплачував позивач, що підтверджується квитанціями, які додаються.Сама назва договору довічне утримання свідчить про волю на укладання договору, що має на меті довічне утримання, догляд має найбільше значення.
Відповідач подала заперечення на відповідь на відзив та зазначила, що твердження позивача про обов'язок відповідача, передбачений пунктом 11 щодо «створення умов для нормальної життєдіяльності» не відповідає дійсності. Оскільки фразу наведено неповно та вирвано з контексту. Відповідно до пункту 11 договору, відповідач зобов'язаний забезпечити позивача грошовими коштами, на які відповідач самостійно буде створювати умови для нормальної життєдіяльності та забезпечувати себе всім необхідним. Починаючи з моменту укладення договору відповідач належним чином виконувала взяті на себе зобов'язання щодо оплати комунальних послуг, оскільки з моменту укладення договору квартира перейшла у власність відповідача і у останньої виник обов'язок з її утримання. До 2016р. відповідач повертала ОСОБА_6 на її прохання оригінали квитанцій про сплату комунальних послуг. Починаючи з 2016р. відповідач залишала оригінали квитанцій у себе, копії яких і надала до справи. Наразі позивач відмовляється від контактування з відповідачем, та не передає останньому квитанції для оплати комунальних послуг. Тому відповідач, починаючи з червня 2019р. здійснює на користь позивача щомісячні виплати у значно більшому розмірі ніж це передбачено умовами договору, з врахуванням коменсації за комунальні послуги. Станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом була відсутня заборгованість зі сплати комунальних послуг та була відсутня будь-яка вимога або претензія до відповідача щодо неналежного виконання зобов'язань по сплаті комунальних послуг. За час дії договору з боку позивача не висувалось на адресу відповідача жодних вимог чи претензій щодо неналежного виконання договору.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що 05.08.2014 року між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Зубковою О.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 1155/а.с.4-6/.
Відповідно до п. 1 договору ОСОБА_6 , ОСОБА_1 передали у власність ОСОБА_3 по Ѕ частині кожний, набувач (відповідач) приймає у власність цілу квартиру АДРЕСА_4 , взамін чого ОСОБА_3 зобов'язалася довічно доглядати та надавати матеріальне забезпечення відчужувачам.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.7/.
Відповідно до п.11 договору набувач, зобов'язалась довічно утримувати кожного з відчужувачів, тобто забезпечувати їх грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувані самостійно будуть забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 950,00 грн. на місяць на кожного відчужувача, але не нижче прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатної особи ЗУ «Про державний бюджет», які будуть щомісячно надаватися кожному відчужувачу шляхом поштового переказу, або готівкою під розписку.
Пунктом 12 договору набувач зобов'язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені.
Згідно з п.15 договору, цей договір може бути розірваний у судовому порядку у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однієї зі сторін при розірванні договору у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за цим договором, відчужувачі або той з них, хто залишився живим набувають право власності на квартиру, яка була передана за цим договором, і мають право вимагати її повернення.
Статтею 744 ЦК України, якою визначено поняття договору довічного утримання (догляду), зазначено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина 1 статті 749 ЦК України.
Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності, згідно з частиною 2 статті 749 ЦК.
Відповідно до ст. 751 ЦК України, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини, згідно частини 1 статті 755 ЦК України.
Положення ч.1 ст.755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов'язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення ст. 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як роз'яснив Верховний Суд у своїй постанові від 19 червня 2019 року по справі № 759/501/17, тлумачення п. 1 ч. 1 ст.755 ЦК свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов'язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що доглядає за позивачем, знає його з лютого 2017р., познайомились на вулиці. Купує продукти, прибирає у квартирі. Відповідач не допомагає та не приходить до квартири. За комунальні послуги сплачує квартирант. Дружину позивача хоронила відповідач за гроші позивача (40 000,00 грн.). Відповідачку вона бачила всього двічі, та приходила прибрати у квартирі і попрасувати штори.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що знає позивача з дитинства. На даний час проживає у нього як квартирант. Позивачу допомагає бабуся ОСОБА_9 (свідок ОСОБА_7 ), а квартплату сплачує він.
Долучені до матеріалів справи розписки про отримання коштів позивачем заперечуються, оскільки відповідач приносила їх пачкою та просила підписати на всяк випадок, а не щомісячно після передачі коштів, як передбачено договором. Позивач відмовився отримувати поштові перекази, які стала направляти відповідачка після подачі позову про розірвання договору довічного утримання.
У своїх поясненнях позивач наголосив, що відповідачка стала допомагати їм з дружиною після того, як на його дружину впало скло з балкону відповідача та сильно її травмувало. Щоб уникнути відповідальності відповідач стала їм допомагати та проплатила лікування дружини і зробила в квартирі невеликий ремонт.
Враховуючи викладене та оцінивши докази на їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 526, 610, 651, 744, 749, 751, 755 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання- задовольнити .
Розірвати договір довічного утримання від 05.08.2014р. укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Зубковою О.Є., зареєстрований у реєстрі за № 1155.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Н.О. Петренко