13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 640/6448/19
адміністративне провадження № К/9901/35525/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/6448/19 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Офісу великих платників податків ДПС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна фіскальна служба України, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України третя особа Державна фіскальна служба України в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило:
- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо не визнання факту скасування з 16.11.2018 р. податкового повідомлення-рішення від 31.08.2018р. № 0006874613;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2018 р. № 0006874613 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України;
- визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо відображення в інтегрованій картці платника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код класифікації доходів бюджету 11021000) облікових показників (операції) щодо донарахування суми в розмірі 19 622 216, 34 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2018р. № 0006874613;
- зобов'язати Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України здійснити коригування облікових показників в інтегрованій картці платника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» за платежем податок на прибуток приватних підприємств (код класифікації доходів бюджету 11021000) шляхом виключення з інтегрованої картки платника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» суми грошового зобов'язання зі штрафу у розмірі 19 622 216, 34 грн. за наслідками скасування податкового повідомлення рішення від 31.08.2018р. № 0006874613.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо не визнання факту скасування з 16.11.2018 р. податкового повідомлення-рішення № 0006874613 від 31.08.2018 р. Визнано протиправними дії відповідача щодо відображення в інтегрованій картці платника ПрАТ «Павлоградвугілля» 19 622 216 грн. 34 коп. за податковим повідомленням-рішенням № 0006874613 від 31.08.2018 р. та зобов'язано здійснити коригування облікових показників в інтегрованій картці позивача.
До Верховного Суду надійшла повторно подана касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України установлено, що вона є ідентичною тій касаційній скарзі, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року.
Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі скаржник вказує підставу касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень як необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України).
Разом з тим відповідач у касаційній скарзі жодним чином не обґрунтовує необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, натомість касаційна скарга зводиться до непогодження податкового органу з рішенням суду в частині застосування норм пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, що не узгоджується із визначеною ним підставою для касаційного оскарження судового рішення - пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, скаржник повторно посилається постанову Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №826/4049/14 від якої на думку скаржника належить відступити, проте, не зазначено, ані який висновок заявник вважає правильним, ані вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу.
Вимоги цієї норми Східним МУ ДПС не виконані, обґрунтування підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові 10 жовтня 2019 року у справі №826/4049/14 не наведені.
Так, обов'язковими умовами при оскарження судових рішень на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України);
Проте, аналогічно попередній касаційній скарзі, у повторно поданій не міститься належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (ч. 3 ст. 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (ч. 1 ст. 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів ст. 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 2 і 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі п. 1-3 ч. 4 ст. 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав вимог та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі п. 1 і 2 ч. 4 ст. 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Отже, у випадку, якщо скаржник має на меті перегляд судового рішення саме на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, він має обґрунтувати подібність правовідносин і зазначити, який саме висновок суду апеляційної інстанції і щодо застосування якої норми права не відповідає висновками, викладеним у наведених постановах.
Суд повторно звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (ст. 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
При цьому, п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 цього Кодексу.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи приписи п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України та не викладення скаржником у касацій скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених п. 2 ч. 4 ст. 328 КАС України, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/6448/19 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко