12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 816/4071/14
касаційне провадження № К/9901/19765/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 (суддя Єресько Л.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді - Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Гірмашсервіс» (далі у тексті - Товариство, ТОВ «ВСП «ГІРМАШСЕРВІС») до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі у тексті - Кременчуцька ОДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
17.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2014 №0002182201/1336 та №0002172201/1334.
В обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що підставою для прийняття оспорюваних рішень стали хибні висновки акту перевірки контролюючого органу від 05.06.2014 № 1541/16-03-22-01-08/34739075 та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2014 № 0002172201/1334 у частині донарахування податку на прибуток в сумі 202 014, 52 грн та №0002182201/1336 щодо нарахування податку на додану вартість (далі у тексті - ПДВ) - повністю, оскільки, податковий кредит з ПДВ та валові витрати за результатами господарських відносин із постачальниками ТОВ "Новотехмонтаж", ТОВ "ВК "Укрспецкомплект", ПП "НВФ "Інтро-Сервіс", ТОВ "Мінераліз ЛТД" сформовано у порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів бухгалтерського обліку, зважаючи на що, доводи податкового органу про безтоварність вказаних господарських операцій є необґрунтованими. Звернув увагу на те, що його контрагенти на день здійснення господарських операцій перебували на обліку в податкових органах, знаходилася за місцем реєстрації, були зареєстровані платниками ПДВ, мали фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення господарських операцій з постачання матеріальних цінностей. Щодо посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості на товари під час здійснення господарських операцій, вказував, що форма товарно-транспортних накладних не затверджена жодним нормативно-правовим актом, тому їх ведення не є обов'язковим, а сертифікати якості не є первинними бухгалтерськими документами, відтак їх відсутність не спростовує здійснення господарських операцій. Крім того, пізніше зазначаючи про безпідставність висновків акту перевірки від 05.06.2014 № 1541/16-03-22-01-08/34739075 посилався на висновкок судової економічної експертизи у цій справі від 15.04.2015.
У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач вказує на те, що правомірність спірних податкових повідомлень-рішень обґрунтовано тим, що у ході перевірки, оформленої актом від 05.06.2014 №1541/16-03-22-01-08/34739075, встановлено порушення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" пп. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 3 182 960, 00 грн, а також порушення пп. 198.1., п. 198.6. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 175 664, 00 грн Заниження податку на прибуток та податку на додану вартість відбулося, зокрема, внаслідок відображення в податковому обліку платника придбання запасних частин (ущільнювачів, підшипників, пильників, насосів паливо підкачки тощо) отриманих відповідно до документів постачальників останнього - ТОВ "Новотехмонтаж", ТОВ ВК "Укрспецкомплект", ПП НВФ "Інтро-Сервіс", ТОВ "Мінераліз-ЛТД", які не підтверджують фактичність здійснення операцій. Зважаючи на що, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016, залишену в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, адміністративний позов Товариства до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" (ідентифікаційний код 34739075) грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 22 732, 50 грн, у т.ч., 15 155, 00 грн - за основним зобов'язанням, 7 577, 50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" (ідентифікаційний код 34739075) грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45 016, 25 грн, у т.ч., 14 443, 00 грн - за основним зобов'язанням, 30 573, 25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Кременчуцької ОДПІ на користь ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" судові витрати.
Інспекція оскаржила рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 та Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.09.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи і відповідно є підстави їх скасування у частині задоволених позовних вимог із ухваленням нового рішення щодо відмови ТОВ «ВСП «ГІРМАШСЕРВІС» у задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки судами обох інстанцій не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що у ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків, крім того, судами не надана оцінка документам досудового слідства, які мають певну інформацію про те, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивних підприємств, що у повній мірі свідчить про обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що не погоджується із доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі, вважає, що рішення судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права у зв'язку із чим підстав для їх скасування не вбачається.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.10.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 12.10.2021.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 14.04.2014 по 29.05.2014 Інспекцією проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013.
У ході проведення вказаної перевірки податківцями встановлено порушення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" вимог пп. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 3 182 960, 00 грн, в т.ч. по періодах: за 2 квартал 2011 року - 119 506, 00 грн, за 3 квартал 2011 року - 627 199, 00 грн, за 4 квартал 2011 року - 2 421 100, 00 грн, за 1 квартал 2011 року - 15 155,00 грн та п.п. 198.1., 198.6 ст. 198, п. 201.11. ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 175 664, 00 грн, а саме: за квітень 2011 року - 60 276, 00 грн, травень 2011 року - 4 528, 00 грн, червень 2011 року - 3 020, 00 грн, липень 2011 року - 41 227, 00 грн, вересень 2011 року - 52 180, 00 грн, березень 2012 року - 14 443,00 грн.
За результатами перевірки складено акт від 05.06.2014 №1541/16-03-22-01-08/34739075, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 24.06.2014: № 0002182201/1336, яким ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 110 870, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 53 926, 00 грн та № 0002172201/1334, яким ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 3 190 538, 50 за основним платежем в розмірі 3 182 960, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7 578, 50 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 24.06.2014 позивач оскаржив їх в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 202 014, 52 грн в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Полтавській області.
10.09.2014 рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги №1923/10/16-31-10-04-12 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями від 24.06.2014 № 0002182201/1336 та № 0002172201/1334 оскаржив їх правомірність та обґрунтованість до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги частково, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивачем оспорювалось податкове повідомлення - рішення в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 202 014, 52 грн та необґрунтованості висновків Інспекції щодо нереальності укладеного правочину між позивачем та зазначеними у акті контрагентами. Суди вказали на те, що такі доводи Інспекції спростовуються встановленими обставинами справи, які свідчать про реальність господарських операцій позивача із ПП «НВФ «Інтро-сервіс», а також відсутністю підстав застосування штрафних санкцій у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання, що не визнаються контролюючим органом та щодо допущеної арифметичної помилки в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання зі сплати ПДВ у загальному розмірі 15, 00 грн, з яких 10, 00 грн за основним платежем та 5, 00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Зважаючи на вказане та оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи як у першій так і у апеляційній інстанціях, жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено, а тому підстави для скасування судових рішень у цій частині відсутні.
Водночас, задовольняючи позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 22 732, 50 грн, у т.ч., 15 155, 00 грн за основним зобов'язанням та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7 577, 50 грн, а також щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45 016, 25 грн, у т.ч., 14 443, 00 грн - за основним зобов'язанням та 30 573, 25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), суди попередніх інстанцій виходили з обґрунтованості цієї частини позовних вимог та з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в цій частині.
Переглядаючи у цій частині оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі у тексті в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі у тексті - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Також, у відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Тобто, зарахування здійснюється у зв'язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
У спірних правовідносинах податковий орган висновками у акті перевірки поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ «ВСП «ГІРМАШСЕРВІС» з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс" у перевіряємому періоді, за результатами яких позивачем було безпідставно включено до складу витрат за І квартал 2012 року суму коштів у розмірі 72 167, 00 грн, а також віднесено до складу податкового кредиту за березень 2012 року суму ПДВ у розмірі 14 433, 33 грн.
На підставі чого, відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення рішення від 24.06.2014 №0002172201/1334 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 22 732, 50 грн, у т.ч., 15 155, 00 грн - за основним зобов'язанням та 7 577, 50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002182201/1336 в частині збільшення ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45 016, 25 грн, у т.ч., 14 443, 00 грн - за основним зобов'язанням та 30 573, 25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Оцінивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій із ПП "НВФ "Інтро-Сервіс", а саме: договору №2012/03-2 від 06.03.2012, видаткових накладних № РН-0000087 від 13.03.2012, № РН-0000103 від 21.03.2012 щодо поставки гідроциліндра повороту 2256010-3429000-2, гідроциліндра БКУ.00.02.000 (160х360), рами тягової ДЗ-98.34.00.100; податкових накладних №17 від 13.03.2012 та №32 від 21.03.2012 на загальну суму 86 600, 00 грн, в тому числі ПДВ - 14 433, 33 грн; товарно-транспортних накладних №56998003453012 від 13.03.2012, №КИ0025989 від 21.03.2012, банківських виписок; довідок про рух товарів, оборотно-сальдової відомості по рахунку №201, видаткової накладної №136 від 31.03.2014, актів списання товарів, за правилами статті 86 КАС України (у редакції до 15.12.2017), суди попередніх інстанцій встановили, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44 ПК України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак визнані належними та допустимими докази.
Зважаючи на, що судами правомірно встановлено, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу про безтоварність господарських операцій у цій частині є помилковими.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із ПП «НВФ «ІНТРО-сервіс» цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.
Крім того, надано оцінку і тому, що доказом безтоварності таких господарських операцій ТОВ «ВСП «Гірмашсервіс» з ПП "НВФ "Інтро-сервіс" слугували висновки Кременчуцької ОДПІ, які ґрунтуються виключно на інформації, викладеній в акті ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 14.06.2013 №42/22.7/320444363 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "НВФ "Інтро-сервіс" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Соло 25", ТОВ "ТД Продсервісторг-Плюс" за вересень, грудень 2011 року, січень, березень 2012 року".
Із доводами відповідача суди правомірно не погодились, обґрунтовуючи своє рішення тим, що вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані із дотриманням вимог закону, а матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" та ПП "НВФ "Інтро-сервіс", а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової служби України.
Як встановлено судами, на час здійснення господарських операцій ПП «НВФ «Інтро-сервіс» зареєстроване як платник податку на додану вартість та внесене у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Судами, серед іншого, не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ПП «НВФ «Інтро-сервіс» та/або його контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності.
Зважаючи на що, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо належного підтвердження первинними документами реальне виконання позивачем та його контрагентом та тим, що відповідачем безпідставно зменшено витрати ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" за І квартал 2012 року по господарським операціям з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс" у розмірі 72 167, 00 грн, а також неправомірно збільшено позивачу грошове зобов'язання зі сплати ПДВ по господарським правовідносинам з ПП "НВФ "Інтро-сервіс" у розмірі 21 649, 50 грн, а податковими повідомленнями-рішеннями Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002172201/1334 та № 0002182201/1336 протиправно збільшено суму грошового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 15 155, 00 грн за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 577, 50 грн, а також збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 14 433, 00 грн основного зобов'язання та 7 216,50 грн штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих щодо господарських правовідносин з ПП "НВФ "Інтро-сервіс.
Крім того, відповідачем було визнано факт помилкового нарахування позивачеві 10, 00 грн основного зобов'язання зі сплати ПДВ та 5, 00 грн штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку із арифметичною помилкою у розрахунках грошового зобов'язання, а саме: у розрахунку в графі "Всього" напроти ПП "НВВ "Інтро-сервіс" помилково вказано суму основного зобов'язання 14 443, 00 грн замість 14 433, 00 грн, що під час судового розгляду справи відповідачем не заперечувалось.
Верховний суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №0002182201/1336 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання зі сплати ПДВ з огляду на допущену арифметичну помилку у загальному розмірі 15,00 грн, з них: 10,00 грн - за основним платежем, 5,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Також, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Інспекцією безпідставно застосовані у зв'язку з посиланням на повторність вчиненого порушення щодо позивача штрафні (фінансові) санкції у сумі 23 351, 75 грн. Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Як вбачається із матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2014 №0002182201/1336 застосовано до ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" штрафні санкції у розмірі 50% від суми нарахованого податкового зобов'язання, зважаючи на повторність визначення податкового зобов'язання, яка мала місце у зв'язку із винесенням податкового повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0000902201/315 на підставі акта перевірки від 13.01.2014 № 50/16-03-22-02-12/34739075.
Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 07.05.2014 №991/10/16-31-10-04-12 про результати розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 № 0000902201/315, яким вперше було визначено позивачу податкове зобов'язання та збільшено ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 160 425, 00 грн, тоді як податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2014 №0002182201/1336 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ, враховуючи що, повторність визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з одного й того ж податку в даному випадку відсутня, а тому у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % від суми нарахованого податкового зобов'язання.
За таких обставин, правильними є висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 24.06.2014 №00002182201/1336 у частині застосованої до ТОВ "ВСП "Гірмашсервіс" штрафної (фінансової) санкції у розмірі 23 351, 75 грн (20 613, 50 грн + 26 090, 00 грн).
Доводи відповідача про правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень в повному обсязі ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішень судів.
Висновки скаржника про безтоварність господарських операцій ТОВ «ВСП «Гірмашсервіз» з ПП "НВФ "Інтро-Сервіс" не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження. Крім того, зазначені висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Посилання податкового органу на акт неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача колегія суддів вважає безпідставними та до уваги не бере з наведених вище підстав.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов і у апеляційній скарзі та, з урахуванням яких, суди першої та апеляційної інстанцій вже надали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.
Відтак, оцінивши повноту, характер, об'єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 55, 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова