12 жовтня 2021 рокуСправа № 280/9537/21
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви
Фізичної особи підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держаної казначейської служби у Запорізькій області
до Головного управління статистики у Запорізькій області
до Управління держаної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області
про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії
Фізична особа підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держаної казначейської служби у Запорізькій області (далі - відповідач 1), до Головного управління статистики у Запорізькій області (далі - відповідач 2), Управління держаної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області (далі - відповідач 2), в якому просить суд: визнати незаконною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області щодо не вилучення наказу Господарського суду Запорізької області про примусове виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 908/3748/13 з державної (бюджетної) програми 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» та не повернення його до Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути судовий наказ Господарського суду Запорізької області від 20.11.2020 у справі №908/3748/13 до Управління Державної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області для перерахування ФОП ОСОБА_1 коштів, які отримує ГУ статистики у Запорізькій області від орендарів (код 25010300), а також коштів, які отримує ГУ статистики у Запорізькій області як плату за послуги, що ним надаються за основною діяльністю (код 25010100)
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як убачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, оскаржувана бездіяльність відповідів пов'язана з виконанням судового наказу Господарського суду Запорізької області від 20.11.2020 у справі №908/3748/13 виданого на виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 у справі № 908/3748/13.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадженням» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
При цьому, якщо законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 213/2012/16.
Крім того, згідно з п. 1, п.2 ч. 1 ст.4 КАС України адміністративна справа-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України)
Таким чином, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору. Наявність у суб'єкта владних управлінських функцій означає, що він наділений адміністративною правосуб'єктністю, яка реалізується через певний обсяг конкретних прав і обов'язків (повноважень), необхідних для здійснення управлінської діяльності в тій чи іншій сфері публічної влади.
Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За змістом позову у відповідача виникли правовідносини з відповідачами щодо виконання рішень, розглянутих судами у порядку господарського судочинства.
Виконання рішення суду за практикою Європейського суду з прав людини є складовою частиною судового розгляду справи.
У рішенні від 27.11.2008 року у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Джорж Естіма проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п.35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).
Таким чином, виконання рішень суду, розглянутих у порядку господарського судочинства фактично є продовженням розгляду справ у порядку господарського судочинства.
За змістом ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Процесуальні питання виконання судових рішень та судового контролю за виконанням рішень у господарських справах регламентовані Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження по даній справі.
Керуючись статтями 170, 241 - 243, 248 КАС України,
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держаної казначейської служби у Запорізькій області до Головного управління статистики у Запорізькій області до Управління держаної казначейської служби України в Олександрівському районі м. Запоріжжя Запорізької області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії відмовити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції місцевого господарського суду в порядку господарського судочинства.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 293 - 297 КАС України відповідно.
Суддя Н.В. Стрельнікова