12 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/2016/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Білоуса В.В.
учасники справи:
позивач - Полтавський обласний центр зайнятості,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за вх. № 9363/2021
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021
у складі колегії суддів Шутенко І.А., (головуюча) Россолова В.В., Хачатрян В.С.
у справі за позовом Полтавського обласного центру зайнятості
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 20 626,62 грн
У провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/2016/20 за позовом Полтавського обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення 20 626,62 грн.
04.01.2021 ухвалою Господарського суду Полтавської області відкрито провадження у справі № 917/2016/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
31.03.2021 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/2016/20 позовні вимоги Полтавського обласного центру зайнятості задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області грошові кошти в сумі 20 262,62 грн та 212,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2021.
31.08.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2021 залишено без змін.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/99296431) повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 складено 01.09.2021.
20.09.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті "Укрпошта" трекінг № 3601411758634) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 917/2016/20, відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, розгляд касаційної скарги здійснювати за участю представника скаржника.
22.09.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська В.Я., Білоуса В.В.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, який набрав чинності з 08.02.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, у тому числі, у ГПК України, зокрема у частину п'яту статті 12 ГПК України.
Так, частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 102 грн.
Предметом позову у даній справі є стягнення у розмірі 20 626,62, що загалом менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на час подання позову у 2020 році (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).
Отже, в розумінні пункту першого частини п'ятої статті 12 Господарського процесуального справа № 917/2016/20 є малозначною.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Колегія суддів зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.
Верховний Суд вважає, що у даному випадку вказана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області немає.
Також, Суд звертає увагу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на те, що скаржником підстави касаційного оскарження належним чином не обґрунтовано, так як і не обґрунтовано у чому саме конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права передбачених частиною другою статті 287 ГПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині другій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за вх. № 9363/2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 у справі № 917/2016/20, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за вх. № 9363/2021, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та клопотання про розгляд касаційної скарги за участю представника скаржника у справі № 917/2016/20 колегією суддів не розглядається.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 235, пунктом 2 частини 3 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/2016/20 за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за вх. № 9363/2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді О. Банасько
В. Білоус