30 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11388/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, О. Р. Кібенко
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021р.
у складі колегії суддів: О. М. Коротун - головуючий, А. Г. Майданевич, В. В. Сулім
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТДМК"
до
1. ОСОБА_1 ;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Професійна комерція";
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тувісон";
4. Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Південний"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Приватне акціонерне товариство "Укренергозбут";
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Основа-цінні папери";
3. ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1, 3 - товариство з обмеженою відповідальністю "АНБ Україна"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1:
1. ОСОБА_3 ;
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Едлі"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, витребування з чужого незаконного володіння 2 160 простих іменних акцій, зобов'язання провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій
за участю представників:
від позивача: О.В. Мартиновський,
від відповіача-1: Д.В. Тандир,
від відповідача-2: не з'явилися,
від відповідача-3: не з'явилися,
від відповідача-4: не з'явилися,
від третьої особи - 1 на стороні позивача: Е.А. Бондар ,
від третьої особи - 2 на стороні позивача: не з'явилися,
від третьої особи - 3 на стороні позивача: І.Б. Хасін
від третьої особи на стороні відповідачів -1, -3: не з'явилися,
від третьої особи - 1 на стороні відповідача-1: не з'явилися,
від третьої особи -2 на стороні відповідача-1: не з'явилися
1. Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «ТДМК» звернулося до господарського суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Професійна Комерція», ТОВ «Тувісон», ПАТ Акціонерний банк «Південний» про визнання недійсним договору № БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018, витребування з чужого незаконного володіння 2 160 простих іменних акцій, зобов'язання ПАТ АБ «Південний» провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір укладено внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_1 з колишнім директором ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 , який не мав повноважень на відчуження таких спірних акцій, про що ОСОБА_1 був обізнаний. Також позивач зазначає, що відчуження акцій суперечить положенням абзацу 2 ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, оскільки таке рішення могло бути прийняте виключно не менш як 3/4 голосів на загальних зборах учасників товариства.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2021 у справі №910/11388/20 у задоволенні позову відмовлено повністю та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2020 у справі №910/10712/20.
Рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано, зокрема тим, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на дату укладення спірного правочину були відсутні будь-які обмеження повноважень директора ОСОБА_3 щодо представництва ТОВ «ТДМК». При цьому суд вказав, що відповідно до п. 5.2 статуту ТОВ «ТДМК», затвердженого протоколом №1 зборів учасників від 17.01.2001, директор вирішує усі питання, за винятком тих, що належать до виняткової компетенції зборів учасників; ст. 4 цього статуту не віднесено до виключної компетенції зборів учасників питання щодо визначення умов договорів та питання щодо відчуження майна товариства, зокрема акцій.
Враховуючи відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог і про витребування акцій з чужого володіння та зобов'язання провести безумовну облікової операцію списання простих іменних акцій бездокументарної форми існування.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі №910/11388/20 рішення місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Визнано недійсним договір №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Тувісон» на користь ТОВ «ТДМК» 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПрАТ «Укренергозбут», що становить 90 % статутного капіталу цього емiтента, які знаходяться на рахунку в цінних паперах ТОВ «Тувісон», відкритому в ПАТ Акціонерний банк «Південний». Зобов'язано ПАТ Акціонерний банк «Південний» провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПрАТ «Укренергозбут» з рахунку у цінних паперах НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ТОВ «Тувісон» в АБ «Південний», та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах, відкритий в депозитарній установі ТОВ «Основа Цінні Папери» на ім'я ТОВ «ТДМК».
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що вартість майна, яке відчужувалося за оскаржуваним правочином перевищувала 50 % вартості майна товариства, тому таке відчуження потребувало відповідного рішення зборів учасників товариства, як це передбачено ч. 2 ст. 98 Цивільного кодексу України, проте вказаного порядку не було дотримано.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повноваження директора ТОВ «ТДМК», зокрема, на вчинення правочинів з відчуження майна, були обмежені протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017.
Апеляційний господарський суд встановив, що був наявний дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення ТОВ «ТДМК», а тому спірний правочин суперечить ст. 92, 98, 203 Цивільного кодексу України і підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 215, 232 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Касаційна скарга подається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 05.12.2019 у справі №910/5137/19, від 18.02.2021 у справі №910/15809/19, від 12.12.2019 у справі №916/40/19, від 10.04.2019 у справі №906/348/18, від 29.10.2019 у справі №904/355/19, від 20.07.2021 у справі №911/1605/20, від 13.05.2021 у справі №910/4028/20, від 09.04.2019 у справі №924/491/17, від 13.05.2021 у справі №903/277/20, від 17.03.2021 у справі №910/8466/20, від 04.03.2021 у справі №905/1132/20, від 01.10.2019 у справі №910/8287/18, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 05.08.2021 у справі №903/972/20, від 21.02.2020 у справі №904/3282/16, від 19.11.2020 у справі №904/3282/16, від 16.10.2018 у справі №914/870/17.
Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ст. 92 ЦК України та помилково зроблено висновки про наявність обмежень в повноваженнях директора ТОВ "ТДМК" на відчуження акцій та обізнаності відповідача ОСОБА_1 про відповідні обмеження.
Також скаржник зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції, чинній станом на день укладання оспорюваного договору), якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Враховуючи те, що компетенція директора мала визначалась саме статутом, який мав бути зареєстрований у встановленому порядку, однак ні статут ТОВ «ТДМК», ні закон, ні інформація в Єдиному державному реєстрі не містили обмежень компетенції ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з інших джерел не міг дізнатись про наявність будь-яких обмежень повноважень ОСОБА_3 .
Скаржник вважає помилковими висновки апеляційного суду в частині застосування ст. 98 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма лише встановлює кількість голосів за прийняття того чи іншого питання, у випадку, якщо таке питання має прийматись загальними зборами товариства, в той же час, вказана стаття не визначає повноваження загальних зборів, не містить імперативної норми, яка б відносила відповідне питання до виключної компетенції загальних зборів товариства, а також прямо передбачає, що інші положення можуть встановлюватись законом, що регулює відповідні відносини.
На думку скаржника, Звіт про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Укренергозбут», що належали ОСОБА_1 та копія фінансового звіту ТОВ «ТДМК» станом на 31.12.2016 є неналежними та недопустимими доказами у справі.
4. Позиції інших учасників справи
В судовому засіданні представник позивача, заперечуючи проти касаційної скарги стверджує, що доводи скаржника зводяться до переоцінки вже встановлених судом апеляційної інстанції обставин.
Представник ОСОБА_2 також заперечив проти касаційної скарги та підтримав доводи позивача.
Представник ПАТ «Укренергозбут» доводи касаційної скарги підтримав.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
ТОВ «ТДМК» було власником 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПАТ «Укренергозбут» (форма випуску акцій: іменні; форма існування акцій: бездокументарна; найменування емітента акцій: ПАТ «Укренереозбут»; код ЄДРПОУ емітента акцій: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер акцій (ІSIN): UА4000121560), що становить 90 % статутного капіталу даного емітента.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.09.2017 були проведені збори учасників ТОВ «ТДМК», які оформлені протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017. На зборах був присутній ОСОБА_6 , частка якого складає 80 % статутного капіталу. ОСОБА_2 , частка якого складає 20 % статутного капіталу, був відсутній. Збори учасників були повноважними.
Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 було вирішено: обмежити повноваження директора ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 на розпорядження та відчуження будь-якого майна ТОВ «ТДМК» у будь-якій кількості без рішення зборів учасників ТОВ «ТДМК», а також на самостійне, на власний розсуд визначення директором ОСОБА_3 умов договорів, за якими відчужується майно (активи) ТОВ «ТДМК» у будь якій кількості (п. 1); відчуження будь-якого майна та активів ТОВ «ТДМК» у будь-якій кількості здійснюється виключно за рішенням зборів учасників ТОВ «ТДМК», яким більшістю голосів учасників товариства затверджуються всі умови відчуження такого майна (п. 2); направити повідомлення про обмеження повноважень директора ТОВ «ТДМК» ОСОБА_3 ТОВ «ДІ.ер.Ай», ТОВ «Газотурбінні Технології», ТОВ «Міжрегіонльна Транспортна Компанія», Холдінгова Компанія «Авто КРАЗ», СП ТОВ «Фінанси та Кредит лізинг», ПАТ «Укренергозбут», витяг з протоколу додати до повідомлення.
Судами встановлено, що 28.03.2018 між ТОВ «ТДМК» в особі директора ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем та ТОВ «Професійна Комерція» як повіреним укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ310-18.
За умовами п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (далі - ЦП) в порядку, строки та на умовах, передбачених цим договором.
У відповідності до умов договору, предметом купівлі-продажу є цінні папери з наступними реквізитами: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції прості; форма випуску ЦП: іменні; форма існування ЦП: бездокументарна; емітент ЦП: ПАТ «УКРЕНЕРГОЗБУТ»; код СДРПОУ емітента: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер ЦП (ISIN): UA4000121560); кількість цінних паперів, штук: 2 160; номінальна вартість 1 ЦП, гривень: 100 грн; договірна вартість 1 ЦП, гривень: визначається шляхом поділу договірної вартості ЦП на кількість ЦП; загальна договірна вартість ЦП, гривень: 21 600 грн; місце укладення договору та виконання: поза фондовою біржею (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору розрахунки по цьому договору проводяться до 31.12.2017 включно. Всі розрахунки за договором здійснюються в національній валюті (п. 2.2 договору).
Підтвердженням виконання обов'язку покупця є перерахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору продавець зобов'язаний здійснити поставку прав на цінні папери покупцю шляхом надання своїй депозитарній установі відповідного розпорядження щодо переказу цінних паперів та/або переказ/списання/зарахування прав на цінні папери та прав за цінними паперами, без дотримання принципу «поставка проти оплати» в строк 31.12.2018 з рахунку в ЦП: TOB «ТДМК», код ЄДРПОУ 31283316, рахунок в ЦП 403543- НОМЕР_2 в ТОВ «Основа-ЦП», рахунок депозитарної установи в Депозитарії ПАТ «НДУ» 403543, код ЄДРПОУ депозитарної установи 37044551.
Згідно з п. 3.3 оспорюваного договору покупець зобов'язаний здійснити одержання прав на цінні папери, шляхом надання своїй Депозитарній установі відповідного розпорядження, щодо переказу цінних паперів та/або переказ/ списання/ зарахування прав на цінні папери та прав за цінними паперами, без дотримання принципу «поставка проти оплати», в строк до 30.11.2017 на рахунок в ЦП: ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , рахунок в НОМЕР_4 в ТОВ «Основа-Ц», рахунок депозитарної установи в Депозитарії ПАТ «НДУ» 403543, код ЄДРПОУ депозитарної установи 37044551.
Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 10.1 договору).
На підставі розпорядження TOB «ТДМК» № 1 від 25.05.2018 депозитарною установою ТОВ «Основа-цінні папери» проведена поставка прав на цінні папери в кількості 2 160 акцій ПАТ «Укренергозбут» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 на депозитарний рахунок НОМЕР_6 в ТОВ «Основа-цінні папери».
21 грудня 2018 року між ОСОБА_1 як продавцем, ТОВ «Тувісон» як покупцем та ТОВ «АНБ Україна» як повіреним було укладено договір №БВ36 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та здійснити оплату за вказані в цьому пункті цінні папери емітента, вказаного нижче, на умовах, передбачених цим договором: вид/тип/різновид/найменування ЦП: акції прості бездокументарні іменні; форма випуску цінних паперів: іменні; форма існування цінних паперів: бездокументарна; найменування емітента ЦП: ПАТ «Укренергозбут»; код ЄДРПОУ емітента: 30167642; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN): UA4000121560; номінальна вартість 1 ЦП, грн: 100 гривень; загальна кількість цінних паперів: 2 400 штук; загальна договірна вартість ЦП: 24 000 гривень; ціна одного ЦП або умови її визначення: визначається шляхом ділення договірної вартості на кількість ЦП; валюта або форма розрахунків за договором: Українська гривня (UAH) форма розрахунків за договором: безготівкова; спосіб проведення розрахунків за договором: без дотримання принципу «поставка цінних паперів проти оплати», неорганізований ринок - поза фондовою біржею.
На підставі розпорядження ОСОБА_1 від 26.12.2018 депозитарною установою ТОВ «Основа-цінні папери» проведена поставка прав на цінні папери в кількості 2 400 акцій ПАТ «Укренергозбут» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_1 на депозитарний рахунок НОМЕР_7 в ТОВ «Основа-цінні папери» на ім'я ТОВ «Тувісон».
На підставі розпорядження від 19.03.2019 проведена поставка прав на цінні папери в кількості 2 400 акцій ПАТ «Укренергозбут» з депозитарного рахунку в цінних паперах НОМЕР_7 в ТОВ «Основа-цінні папери» на ім'я ТОВ «Тувісон» на депозитарний рахунок в цінних паперах НОМЕР_1 в депозитарній установі Акціонерний банк «Південний» на ім'я ТОВ «Тувісон».
6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За положеннями ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ст. ст. 237, 239 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
У відповідності до ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. (ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Відповідно до ч. 4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
За положеннями ч. 2 ст. 98 ЦК України рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до п.1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України у цьому випадку не підтвердилися, з огляду на наступне.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 92 ЦК України, скаржник вказує на незастосування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 05.12.2019 у справі №910/5137/19 та від 10.04.2019 у справі № 906/348/18.
Як вбачається з постанови Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору. Суд виходив зокрема із того, що висновок про те, що особа могла знати чи не могла не знати про обмеження зроблений судами на підставі стандартного формулювання Договору про те, що генеральний директор діє на підставі статуту, а відтак, сторона мала би проявити розумну обачливість і ознайомитися зі статутом. Таким чином, суди не встановили реальну обізнаність постачальника про наявність обмежень повноважень генерального директора на укладення значних правочинів, а виходили з правової презумпції "не міг не знати". Крім того, суди не встановили пов'язаності генерального директора з представниками ТОВ "НВП АСУ" чи будь-якої іншої недобросовісності дій ТОВ "НВП АСУ".
В постанові від 05.12.2019 у справі №910/5137/19 Верховний Суд вказав, що контрагент юридичної особи при укладенні договорів знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо такі обмеження: передбачені законом; про такі обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців. Верховний Суд погодився з судами попередніх інстанцій про те, що відповідач за зустрічним позовом, виходячи з принципів, визначених у ст. 92 ЦК України та враховуючи відсутність відомостей про обмеження керівника ЖБК "Журналіст-3" у даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, не міг бути обізнаним про наявні обмеження повноважень у голови правління на укладення спірного договору.
У справі №906/348/18 Верховний Суд зазначив, що оскільки договори, які укладені директором ПП "Новозаводські аграрні Технології" з перевищенням своїх статутних повноважень, були прийняті ФОП Волкотруб М.В., яка не знала і не могла знати про таке перевищення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що відсутні правові підстави для визнання цих угод недійсними, а тому правомірно відмовили в задоволенні зустрічного позову ПП "Новозаводські аграрні Технології" до ФОП Волкотруб М.В.
У справі, що переглядається в касаційному порядку, апеляційний господарський суд встановив, що повноваження директора ТОВ «ТДМК», зокрема, на вчинення правочинів з відчуження майна, були обмежені протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017.
Верховний Суд звертає увагу, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
При цьому відсутність станом на момент укладення відповідного договору у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора такої юридичної особи відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.
Суд апеляційної інстанції встановив, що копія протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 була отримана ПАТ «Укренергозбут» 20.09.2017, що підтверджується штампом та печаткою ПАТ «Укрнергозбут» на копії такого протоколу. При цьому, на підставі рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Укренергозбут», яке оформлене протоколом від 14.04.2010, заступника голови правління товариства ОСОБА_1 обрано виконуючим обов'язки голови правління ЗАТ «Укренергозбут» на строк до обрання нового голови правління ЗАТ «Укренергозбут», та станом на 28.03.2018 ОСОБА_1 був керівником ПАТ «Укренергозбут».
Таким чином, обґрунтованими є висновки апеляційного господарського суду про те, що ОСОБА_1 як керівник та виконуючий обов'язки голови правління ПАТ «Укренергозбут» був обізнаний або повинен був бути обізнаним з протоколом зборів учасників ТОВ «ТДМК» та відповідно з наявними у директора ТОВ «ТДМК» обмеженнями щодо укладення правочинів з відчуження майна.
Суд апеляційної інстанції також врахував пояснення ОСОБА_3 в протоколі допиту свідка від 12.10.2020, в якому він зазначив про те, що знайомий з ОСОБА_1 15 - 20 років в контексті підстав для застосування ст. 232 ЦК України (правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною). Також суд врахував визначену у договорі ціну договору 21 600 грн, у той час, як номінальна вартість, про яку вказували самі сторони у договорі, складала 216 000 грн (2 160 акцій номінальна вартість кожної 100 грн), а також те, що сам ОСОБА_3 не пам'ятає, чи з ним розраховувалися за продані акції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів виконання ОСОБА_1 зобов'язання з оплати за спірним договором матеріали справи не містять. А у самому договорі зазначено, що розрахунки по договору проводяться до 31.12.2017, тобто до укладення самого договору. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що продаж акцій ПАТ «Укренергозбут» в десять разів дешевше номінальної вартості таких акцій, не може вважатися обачним та сумлінним (добросовісним та розумним) виконанням посадовою особою своїх обов'язків.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем правочин вчинений від імені ТОВ «ТДМК» посадовою особою ОСОБА_3 всупереч інтересам товариства, що вказує на наявність умислу і домовленості представників сторін під час укладення спірного договору щодо переслідування власних інтересів.
Отже, посилання скаржника на наведені вище постанови Верховного Суду не свідчить про різне застосування судами норм права, а свідчить про різні встановлені судами обставини у даних справах.
Доводи скаржника про те, що протокол зборів ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017 не може бути доказом обізнаності ОСОБА_1 зводиться до переоцінки встановлених судом апеляційного суду обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
При цьому, судом апеляційної інстанції, відхиляючи аргументи відповідача-1 щодо неналежності протоколу від 05.09.2017 як доказу, враховано приписи ч. 4 ст. 165 ГПК України. Апеляційний суд встановив, що відповідач-1 у суді першої інстанції не заперечував факту наявності та дійсності протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017, а лише заперечував проти факту його отримання ПАТ «Укренергозбут», оскільки підпис на штампі, на переконання сторони, не відповідає підпису Фесенко Ірини Анатоліївни (працівниця ПАТ «Укрнергозбут»).
Крім того, суд апеляційної інстанції встановив відсутність доказів оскарження, скасування протоколу зборів учасників ТОВ «ТДМК» від 05.09.2017.
Верховний Суд звертає також увагу на те, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16, від 11.08.2021 у справі №910/9108/20.
Суд апеляційної інстанції встановив, що докази наступного схвалення спірного правочину ТОВ «ТДМК» в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про існування підстав для визнання спірного договору недійсним у зв'язку недодержанням в момент його вчинення вимог, зокрема ст. ст. 92, 203 ЦК України, оскільки спірний правочин вчинено за наявності обмежень повноважень директора, а зміст вказаного правочину не відповідав справжньому волевиявленню ТОВ «ТДМК».
Доводи скаржника про те, що апеляційний суд (не врахувавши висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 18.02.2021 у справі №910/15809/19 та від 12.12.2019 у справі №916/40/19) неправильно застосував положення ч.2 ст. 98 ЦК України не беруться Судом до уваги, оскільки у вказаних постановах не міститься посилань на норми ч. 2 ст. 98 ЦК України.
У справах №910/15809/19 та №916/40/19 не застосовувались положення ч. 2 ст. 98 ЦК України, а досліджувалось питання щодо наявності підстав для застосування ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018, тобто не був чинний на момент укладення спірного договору у справі №910/11388/20. Тому дані висновки Верховного Суду не мали братись до уваги апеляційним господарським судом.
Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №914/870/17 та на постанову Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №903/972/20 відхиляється Верховним Судом з огляду на неподібність правовідносин у цих справах з правовідносинами у справі №910/11388/20. Так у справі №914/870/17 розглядались вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради, скасування запису щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, а у справі №903/972/20 вимоги про стягнення коштів.
Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду у справі № 904/3282/16 в контексті застосування Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Суд зазначає наступне.
Застосовуючи положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» при розгляді позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі, суди у справі №904/3282/16, досліджували, чи порушує такий договір корпоративні права позивача та встановлювали, чи мав позивач станом на дату укладення спірного договору статус учасника товариства. Тоді як у справі №910/11388/20 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» застосовувався в контексті обізнаності контрагента з обмеженнями директора.
Посилання скаржника на решту постанов Верховного Суду без зазначення конкретної норми, яка була застосована без врахування висновку Верховного Суду, відхиляються Судом, оскільки вони були прийняті за сукупності інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин та зібраних у такій справі доказів.
Таким чином, така підстава касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, не знайшла свого підтвердження при касаційному перегляді.
Скаржник також посилається на те, що Звіт про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Укренергозбут», що належали ОСОБА_1 та копія фінансового звіту ТОВ «ТДМК» станом на 31.12.2016 є неналежними та недопустимими доказами у справі.
Верховний Суд критично ставиться до посилання апеляційного господарського суду на вказані докази, оскільки відповідно до звіту про незалежну ретроспективну оцінку простих бездокументарних іменних акцій ПрАТ «Укренергозбут», оцінка виконана станом на 31.05.2018, тоді як спірний договір укладено 28.03.2018, а фінансовий звіт містить дані балансу підприємства на 31.12.2016.
Проте, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо наявності обмежень повноважень директора на підставі протоколу загальних зборів, враховуючи обставини обізнаності ОСОБА_1 з такими обмеженнями, відсутність схвалення спірного правочину та інші обставини в сукупності, які є достатньою підставою для визнання спірного правочину недійсним, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що встановлені обставини та наявність підстав для визнання недійсним договору №БВ310-18 купівлі-продажу цінних паперів від 28.03.2018 свідчать про існування правових підстав для витребування в силу приписів ст. 388 Цивільного кодексу України спірного майна із власності ТОВ «Тувісон», оскільки майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати поза волею власника (ТОВ «ТДМК»).
Враховуючи недійсність правочину та наявність підстав для витребування акцій, беручи до уваги особливості правового регулювання депозитарного обліку щодо спірних 2160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, які зберігаються на рахунку в цінних паперах, відкритому в депозитарній установі (Акціонерному банку «Південний»), приписи ст. 6 Закону України «Про депозитарну систему України» щодо внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів конкретного власника виключно депозитарними установами на підставі, зокрема, судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про ефективність та правомірність обраного позивачем такого способу захисту як зобов'язання АБ «Південний» провести безумовну облікову операцію списання 2 160 простих іменних акцій бездокументарної форми існування, емітованих ПАТ «Укренергозбут» з рахунку у цінних паперах НОМЕР_1 , відкритому на ім'я ТОВ «Тувісон» в АБ «Південний», та зарахувати їх на рахунок у цінних паперах, відкритий в депозитарній установі ТОВ «Основа-Цінні Папери» на ім'я ТОВ «ТДМК», оскільки задоволення такої вимоги забезпечить повне відновлення прав сторони.
Скаржник не наводить аргументів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм, зокрема, 388 ЦК України, при задоволенні вказаних позовних вимог.
8. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Переглянувши в межах ст. 300 ГПК України судові рішення у даній справі, встановивши, що суд апеляційної інстанції прийняв правильну та законну постанову, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови - без змін.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 у справі №910/11388/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. Р. Кібенко