18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 вересня 2021 року м. Черкаси справа № 925/900/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участі представників сторін: позивача (в режимі відеоконференції) - адвоката Живіцької Н.В., відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трелакс-пак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аркмен” про стягнення 280695 грн. 73 коп.,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Трелакс-пак” звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аркмен” (далі-відповідач) про стягнення, на підставі договору № 19/08 від 19.08.2019 року, 224665 грн. 55 коп. боргу, 8387 грн. 34 коп. 3 % річних, 47642 грн. 84 коп. пені, що разом становить 280695 грн. 73 коп., а також відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати товару за договором № 19/08 від 19.08.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/900/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.09.2021 року.
Позивач в особі свого представника подав суду 17.08.2021 року заяву (вх. № 13315/21 а.с. 81), в якій просив забезпечити проведення судового засідання у даній справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 17.08.2021 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Трелакс-пак” (вх. № 13315/21 від 17.08.2021 року), забезпечено його участь у судовому засіданні, призначеному на 11 год. 00 хв. 14.09.2021 року в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Кіровоградської області.
В судовому засіданні 14.09.2021 року представник позивача позов з підстав, викладених у позовній заяві підтримав і просив задовольнити повністю.
Відповідач письмовий відзив на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не подав, відповідно до даних рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвала суду від 15.07.2021 року вручена представнику відповідача 20.07.2021 року. Таким чином відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак явку представника в судове засідання не забезпечив.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.
19.08.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Трелакс-пак”, як продавець, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Аркмен”, як покупець, уклали договір №19/08 (далі - Договір, а.с. 12-16), за умовами п. 1.1. якого продавець зобовзався передати у власність покупцеві пакувальний матеріал та вироби з поліпропіленової плівки, визначені у п. 1.2. цього договору (надалі продукція), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.
У Договорі його сторони погодили всі істотні умови, зокрема, домовилися про таке:
п. 1.2. - конкретне найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються у товарних накладних та/або специфікаціях до договору;
п. 1.3. - загальна сума договору визначається виходячи з цін на продукцію, асортименту та загальної кількості продукції, проданого відповідно до умов даного договору;
п. 2.1. - продавець продає покупцю продукцію за договірними цінами. Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у товарних накладних та/або специфікаціях, оплата продукції, поставленого в рамках цього договору здійснюється у розмірі 20% передплати, інші 80% з відтермінуванням 14 календарних днів;
п. 6.3. - у разі порушення строку оплати партії продукції, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення;
п. 9.1. - договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року включно, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення строку цього договору не звільняє сторін від виконання обов'язків взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору;
п. 9.2. - договір вважається кожного разу пролонгованим (продовженим) на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік за умови відсутності письмових заперечень однієї із сторін щодо пролонгації даного договору, отриманих іншою стороною за один місяць до закінчення строку дії договору.
Договір підписаний сторонами, підпис позивача посвідчено печаткою, з урахуванням п. 9.2.Договору його дію пролонговано на 2020 рік.
Із рахунків на оплату: № 53 від 27.01.2020 року, № 86 від 07.02.2020 року, № 151 від 07.03.2020 року, № 523 від 21.08.2019 року, № 524 від 21.08.2019 року, № 765 від 12.11.2019 року, № 774 від 10.11.2020 року, № 831 від 05.12.2019 року, № 836 від 07.12.2019 року, № 837 від 07.12.2019 року, № 850 від 11.12.2019 року, № 865 від 16.12.2019 року, № 873 від 19.12.2019 року, № 874 від 19.12.2019 року, № 887 від 26.12.2019 року (а.с. 56-70), відповідних видаткових накладних: № 640 від 26.08.2019 року на суму з ПДВ 66938 грн.72 коп., № 932 від 17.11.2019 року на суму з ПДВ 71382 грн. 66 коп., № 986 від 05.12.2019 року на суму з ПДВ 38366 грн. 45 коп., № 990 від 07.12.2019 року на суму з ПДВ 63941 грн. 30 коп., № 992 від 07.12.2019 року на суму з ПДВ 39150 грн. 90 коп., № 1005 від 11.12.2019 року на суму з ПДВ 52492 грн. 63 коп., № 1025 від 16.12.2019 року на суму з ПДВ 40011 грн. 10 коп., № 1034 від 19.12.2019 року на суму з ПДВ 41481 грн. 80 коп., № 68 від 27.01.2020 року на суму з ПДВ 181337 грн. 98 коп., № 104 від 07.02.2020 року на суму з ПДВ 69873 грн. 62 коп., № 181 від 07.03.2020 року на суму з ПДВ 82068 грн. 42 коп., № 981 від 10.11.2020 року на суму з ПДВ 64666грн. 57 коп. та актів надання послуг: № 1035 від 19.12.2019 року на суму з ПДВ 10812 грн., № 641 від 26.08.2019 року на суму з ПДВ 13392 грн., (а.с. 17-28, 29-30) вбачається, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 835916 грн. 15 коп., яку відповідач отримав без зауважень, що підтверджено підписами представника відповідача та завірені печаткою відповідача.
Відповідно до платіжних доручень: № 770 від 22.08.2019 року на суму 13392 грн., № 814 від 30.09.2019 року на суму 26938 грн. 72 коп., № 817 від 31.10.2019 року на суму 10000 грн., № 818 від 31.10.2019 року на суму 30000 грн., № 831 від 13.11.2019 року на суму 22057 грн. 60 коп., № 846 від 19.11.2019 року на суму 50000 грн., № 869 від 21.01.2020 року на суму 50000грн, № 868 від 24.01.2020 року на суму 100000 грн., № 836 від 006.03.2020 року на суму 69873 грн. 62 коп., № 830 від 30.06.2020 року на суму 3000 грн., № 830 від 17.07.2020 року на суму 4000 грн., № 830 від 13.08.2020 року на суму 7300 грн., № 906 від 28.08.2020 року на суму 4000 грн., № 931 від 21.09.2020 року на суму 3000 грн., № 954 від 23.10.2020 року на суму 16600 грн., № 999 від 27.11.2020 року на суму 30000 грн., № 1043 від 14.12.2020 року, на суму 15000 грн., № 1164 від 28.01.2021 року на суму 10000 грн., № 1237 від 25.02.2021 року на суму 10000 грн., 3 1322 від 01.04.2021 року на суму 10000 грн., № 1514 від 07.06.2021 року на суму 5000 грн., (а.с. 31-51) відповідач частково оплатив продукцію у розмірі 490161 грн.95 коп., а також відповідно до накладних повернення постачальнику: № 4 від 19.12.2019 року, № 5 від 19.12.2019 року, № 7 від 06.03.2020 року, № 6 від 29.04.2020 року, № 12 від 08.09.2020 року (а.с. 52-55) повернув частину продукції отриманої від позивача на суму 121088грн. 65 коп.
Борг відповідача становить 224665 грн. 55 коп.
Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2020 року по 01.11.2020 року в якому відповідачем станом на 01.11.2020 року визнано наявність боргу за поставками продукції за Договором у розмірі 239998 грн. 98 коп. (а.с. 71).
За порушення строків оплати товару позивач нарахував до стягнення на підставі п. 6.3. Договору - 47642 грн. 84 коп. пені, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 8387 грн. 34 коп. 3% річних. Вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.
Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 19/08 від 19.08.2019 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов'язків сторін за цим договором.
Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У п. 2.1. Договору сторони погодили, що продавець продає покупцю продукцію за договірними цінами. Ціна за одиницю продукції, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у товарних накладних та/або специфікаціях, оплата продукції, поставленого в рамках цього договору здійснюється у розмірі 20% передплати, інші 80% з відтермінуванням 14 календарних днів.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Продукція за Договором була отримана на суму 835916 грн. 15 коп. без зауважень, що підтверджується підписами представників відповідача, завіреними печатками відповідача на видаткових накладних: № 640 від 26.08.2019 року, № 932 від 17.11.2019 року, № 986 від 05.12.2019 року, № 990 від 07.12.2019 року, № 992 від 07.12.2019 року, № 1005 від 11.12.2019 року, № 1025 від 16.12.2019 року, № 1034 від 19.12.2019 року, № 68 від 27.01.2020 року, № 104 від 07.02.2020 року на, № 181 від 07.03.2020 року, № 981 від 10.11.2020 року, актах надання послуг: № 1035 від 19.12.2019 року, № 641 від 26.08.2019 року, відображена в акті звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2020 року по 01.11.2020 року між сторонами, що підписаний обома сторонами, проте оплату за отриману продукцію відповідач здійснив частково на суму 490161 грн. 95 коп., повернув продукцію на суму 121088 грн. 65 коп. Доказів в підтвердження оплати боргу у розмірі 224665 грн. 55 коп. відповідач не надав.
Отже, наявність і розмір основного боргу в сумі 224665 грн. 55 коп. позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача в цій частині позову відповідачем не спростовані, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції, то у позивача виникло право вимагати примусового виконання відповідачем простроченого грошового зобов'язання в натурі.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
У зв'язку з простроченням сплати основного грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі п. 6.3. Договору
47642 грн. 84 коп. пені, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 8387 грн. 34 коп. 3% річних.
За видатковою накладною № 640 від 26.08.2019 року позивач нарахував на суму боргу 66938 грн. 72 коп.: пені за період з 10.09.2019 року по 30.10.2019 року у сумі 3086 грн. 52 коп., 3% річних за період з 10.09.2019 року по 30.10.2019 року у сумі 280 грн. 59 коп.
За видатковою накладною № 986 від 05.12.2019 року позивач нарахував на суму боргу 38366 грн. 45 коп.: пені за період з 20.12.2019 року по 20.01.2020 року у сумі 908 грн.18 коп., 3% річних за період з 20.12.2019 року по 20.01.2020 року у сумі 100 грн. 91 коп.
За видатковою накладною № 992 від 07.12.2019 року позивач нарахував з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму боргу 3092 грн. 20 коп.: пені за період з 21.12.2019 року по 23.01.2020 року у сумі 73 грн.20 коп., 3% річних за період з 21.12.2019 року по 23.01.2020 року у сумі 8 грн. 39 коп.
За видатковою накладною № 1005 від 11.12.2019 року позивач нарахував з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму боргу 49492 грн. 63 коп.: пені за період з 25.12.2019 року по 29.06.2020 року у сумі 4892 грн.86 коп., 3% річних за період з 25.12.2019 року по 29.06.2020 року у сумі 459 грн. 67 коп.
За видатковою накладною № 1025 від 16.12.2019 року позивач нарахував з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму боргу 36011 грн. 10 коп.: пені за період з 31.12.2019 року по 16.07.2020 року у сумі 3808 грн.90 коп., 3% річних за період з 31.12.2019 року по 16.07.2020 року у сумі 589 грн.
За видатковою накладною № 1034 від 19.12.2019 року позивач нарахував з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму боргу 34181 грн. 80 коп.: пені за період з 02.01.2020 року по 12.08.2020 року у сумі 3809 грн.48 коп., 3% річних за період з 02.01.2020 року по 12.08.2020 року у сумі 629 грн.32 коп.
За актом надання послуг № 1035 від 19.12.2019 року позивач нарахував з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму боргу 6812 грн.: пені за період з 02.01.2020 року по 27.08.2020 року у сумі 810 грн.02 коп., 3% річних за період з 02.01.2020 року по 27.08.2020 року у сумі 133 грн. 81 коп.
За видатковою накладною № 68 від 27.01.2020 року позивач нарахував з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму боргу 131737 грн. 98 коп.: пені за період з 10.02.2020 року по 26.11.2020 року у сумі 15072 грн.27 коп., 3% річних за період з 10.02.2020 року по 26.11.2020 року у сумі 3140 грн.06 коп.
За видатковою накладною № 104 від 07.02.2020 року позивач нарахував з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму боргу 54873 грн. 62 коп.: пені за період з 21.02.2020 року по 13.12.2020 року у сумі 6992 грн.28 коп., 3% річних за період з 21.02.2020 року по 13.12.2020 року у сумі 1339 грн.52 коп.
За видатковою накладною № 181 від 07.03.2020 року позивач нарахував з урахуванням здійснених відповідачем проплат на суму боргу 47068 грн. 42 коп.: пені за період з 21.03.2020 року по 06.2021 року у сумі 8189 грн. 13 коп., 3% річних за період з 21.03.2020 року по 06.2021 року у сумі 1706 грн. 07 коп.
Так, згідно з п. 6.3. Договору у разі порушення строку оплати партії продукції, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення;
Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
При вирішенні спору в частині стягнення спірної суми пені суд керується приписами статей 549-552, 610-612, 614 ЦК України, статтями 216-218, 229-232 (зокрема, абз. 3 ч. 2 ст. 231), 234 ГК України, роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17.12.2013 року, умовами п. 6.3. Договору.
З огляду на викладені обставини заяви, наведені норми законодавства і умови Договору спірну вимогу позивача суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню. Проте, розрахунок розміру пені позивачем проведено без дотримання норм ч. 6 ст. 232 ГК України при нарахуванні пені за видатковими накладними: № 1005 від 11.12.2019 року, № 1025 від 16.12.2019 року, № 1034 від 19.12.2019 року, № 68 від 27.01.2020 року, № 104 від 07.02.2020 року, № 181 від 07.03.2020 року, актом надання послуг № 1035 від 19.10.2019 року та невірним розрахунком за видатковою накладною № 640 від 26.08.2019 року.
За розрахунком суду розмір пені, з урахуванням норм ч. 6 ст. 232 ГК України, становить 35353 грн. 50 коп. і в такому розмірі вимоги позивача в цій частині позову також підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок спірної суми 3 % річних відповідає умовам Договору, видатковим накладним: № 640 від 26.08.2019 року, № 986 від 05.12.2019 року, № 992 від 07.12.2019 року, № 1005 від 11.12.2019 року, № 1025 від 16.12.2019 року, № 1034 від 19.12.2019 року, № 68 від 27.01.2020 року, № 104 від 07.02.2020 року на, № 181 від 07.03.2020 року, актом надання послуг № 1035 від 19.10.2019 року та фактичним обставинам справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, тому і ці вимоги позивача суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у заявлених розмірах.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладених обставин справи, умов Договору та наведених норм законодавства суд спірні вимоги позивача про стягнення 224665 грн. 55 коп. боргу, 35353 грн. 50 коп. пені, 8387 грн. 34 коп. 3% річних за відповідний період прострочення сплати основної заборгованості вважає обґрунтованими і позов задовольняє частково. В стягненні 12289 грн. 34 коп. пені слід відмовити.
На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 4026 грн. 10 коп. судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, ст. 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аркмен”, код ЄДРПОУ 41423974, місцезнаходження: 19114, Черкаська обл., Монастирищенський район, смт. Цибулів, вул. Гагаріна, буд. 30, корп. А, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трелакс-пак”, код ЄДРПОУ 31562569, місцезнаходження: 25014, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Руслана Слободянюка, буд. 215 - 224665 грн. 55 коп. боргу, 35353 грн. 50 коп. пені, 8387 грн. 34 коп. 3% річних, 4026 грн. 10 коп. судового збору.
У задоволенні позову в частині вимог про стягнення 12289 грн. 34 коп. пені - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.10.2021 року.
Суддя В.М. Грачов