ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
06 жовтня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/879/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши у відкритому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон,
про стягнення 34 615 131,82 грн.
за участю секретаря судового засідання Рудченко І.О.,
представників сторін:
від позивача: адвокат Піун С.П., довіреність № 14-336 від 22.12.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 609 видане 10.02.2012,
від відповідача: адвокат Голошивець К.В., ордер серія ВТ № 1008609 виданий 25.01.2021, договір про надання правової допомоги № 161 від 28.10.2020,
Позиція та докази позивача
Правовими підставами позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) про стягнення 34615131,82грн, з яких 29149867,34грн основного боргу, 887530,74грн пені, 1322666,29грн річних (3%) та 3255067,45грн інфляційних втрат вказано ст.ст.509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692 Цивільного та ст.ст.173-175, 193, 216, 230-232 Господарського кодексів України, а в якості обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов'язань за договором № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, а саме, про нездійснення відповідачем повної оплати природного газу за листопад та грудень 2019 року, січень, лютий та березень 2020 року у встановлені договором строки, через що у позивача, в силу закону та договору, виникло право на нарахування заявлених до стягнення сум пені, річних та інфляційних втрат.
На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею: 1) договір № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, з додатковими угодами до нього; 2) акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020; 3) довідку "Сальдо, "Херсонська ТЕЦ АТ" та виписку за період з 01.10.2019 по 31.12.2019 щодо операцій по договору №3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019; 4) розрахунок заявлених до стягнення грошових сум (а.с.8-16).
Згідно з відповіддю на відзив позивач просить задовольнити позов повністю, стверджуючи про необґрунтованість доводів відзиву, з огляду на наступне.
1) Укладаючи договір № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу з позивачем відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальністю за невиконання або неналежне виконання умов договору, в даному випадку п.7.2 щодо нарахування пені за порушення зобов'язань з оплати природного газу, та взяв на себе таку відповідальність, підписавши вказаний договір.
2) Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов договору (п.5.1) та неповністю розрахувався за поставлений природний газ, й тому заявлені до стягнення з відповідача суми 3% річних, інфляційних втрат та пені нараховані правомірно.
3) Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань перед сторонами договору третіми особами (зокрема, кінцевими споживачами теплової енергії).
4) Зазначені у відзиві відповідача обставини, з якими відповідачем пов'язується наявність підстав для зменшення пені, не є винятковими обставинами, за наявності яких закон надає право суду зменшити розмір заявленої до стягнення пені: зокрема, нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором постачання природного газу. Відповідач не надав до матеріалів справи жодних належних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача виконати власні зобов'язання за договором № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу.
5) Метою господарської діяльності позивача є забезпечення галузей національної економіки і населення природним газом. Тобто, позивач, як підприємство державного сектору економіки та об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
6) За даними відкритих джерел інформації за станом на 31.12.2020 чистий збиток позивача становить 19002 млн.грн., а сукупний збиток позивача становить 33199 млн.грн.
Позиція та докази відповідача
Згідно з відзивом на позов відповідач просить суд зменшити на 50% заявлену до стягнення пеню, а саме з 887530,74грн до 443765,37грн, з огляду на наступне.
1) Фінансовим результатом діяльності відповідача за 2019 рік є збиток, також збитковою є діяльність відповідача за 9 місяців 2020 року.
2) Станом на 13.07.2021 розмір дебіторської заборгованості відповідача за спожиту теплоенергію становить 204655грн.
3) Позивачем не надано до суду доказів того, що внаслідок несвоєчасного виконання саме відповідачем своїх зобов'язань позивач зазнав будь-яких значних збитків.
4) Відповідач не є основним боржником позивача.
5) Відповідач є підприємством, що має суспільну цінність для територіальної громади м. Херсона, оскільки забезпечує значну частину помешкань м. Херсона теплоенергією.
6) Стягнення пені у заявленому позивачем розмірі стане несправедливо непомірним тягарем для відповідача, а також матиме своїми наслідками відстрочення сплати основної заборгованості та унеможливить проведення відповідачем поточних розрахунків.
Разом з відзивом до суду надано довідку від 19.07.2021 № 05-1/1503 бухгалтерської служби відповідача про розмір заборгованості відповідача за договором № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, а також копії довідки від 14.07.2021 № 01-4-1/1459 про стан дебіторської заборгованості відповідача, балансу відповідача на 31.12.2019 та звіту відповідача про фінансові результати за 2019 рік.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 30.06.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження, призначив на 08.09.2021 підготовче засідання у справі, встановивши строки, а саме 20.07.2021 відповідачу для надання відзиву на позов та 30.07.2021 позивачу для надання відповіді на відзив. Відзив та відповідь на нього надійшли до суду у встановлені судом строки.
Підготовче провадження у справі проведене в засіданні 08.09.2021.
Протокольною ухвалою від 08.09.2021 закрите підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначений на 06.10.2021.
Розгляд справи по суті проведено у судовому засіданні 06.10.2021.
Сторонами дотримано вимоги ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з заявами сторін по суті справи, а тому письмові докази сторін прийнято судом до розгляду.
В судовому засіданні 06.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Обставини, які встановлено судом
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальник (надалі - позивач), та Акціонерне товариство “Херсонська теплоелектроцентраль", як споживач (надалі - відповідач), уклали 01.10.2019 між собою договір постачання природного газу № 3176/1920-ТЕ-33.
В подальшому, до даного договору було укладено додаткових угод: № 1 від 31.10.2019, № 2 від 12.11.2019, № 3 від 29.11.2019, № 4 від 09.12.2019, № 5 від 19.12.2019, №6 від 28.01.2020, № 7 від 24.02.2020, № 8 від 17.03.2020, № 8/1 від 23.03.2020.
Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін в межах даного спору між ними, є наступні:
- постачальник зобов'язується поставити споживачу протягом жовтня-грудня 2019 року та січня-квітня 2020 року природний газ, а споживач зобов'язується оплати його на умовах даного договору (за пунктами 1.1, 2.1.);
- природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2);
- приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі (за п.3.8);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100%-ої (стовідсоткової) поточної оплати протягом розрахункового періоду, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1);
- платежі за договором здійснюються на поточний рахунок постачальника з урахуванням вимог чинного законодавства щодо відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання підприємствами, що виробляють теплову енергію, та, в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. договору (п.5.3);
- за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та цим договором (за п.7.1);
- у разі прострочення споживачем оплати згідно з пункту 5.1. договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.2);
- строк, у межах якого сторони можуть звернутися з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), зокрема, щодо стягнення пені становить п'ять років (п.9.3).
На виконання умов цього договору позивач передав відповідачу, який, в свою чергу, прийняв від позивача за актами приймання-передачі природний газ загальною вартістю 155699078,83грн (з урахуванням податку на додану вартість): акти від 30.11.2019 на суму 27337901,12грн, від 31.12.2019 на суму 34686226,54грн, від 31.01.2020 на суму 41036534,81грн, від 29.02.2020 на суму 31026047,66грн, від 31.03.2020 на суму 21612368,70грн.
Розрахунки за зазначені в даних актах приймання-передачі обсяги природного газу здійснювалися відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі, через що, за зобов'язаннями щодо оплати природного газу за листопад та грудень 2019 року, січень, лютий та березень 2020 року, позивачем нараховані відповідачу: 1) за листопад 2019 року 80478,46грн пені, 15806,50грн 3% річних; 2) за грудень 2019 року 128128,88грн пені, 27069,49грн 3% річних; 3) за січень 2020 року 402062,55грн пені, 86989,46грн 3% річних, 108188,93грн інфляційних втрат; 4) за лютий 2020 року 276860,85грн пені, 485237,24грн 3% річних, 1030944,02грн інфляційних втрат; 5) за березень 2020 року 707563,60грн 3% річних, 2115934,50грн інфляційних втрат.
За обліком позивача станом на 31.05.2021 заборгованість відповідача з оплати природного газу, який відповідач отримав від позивача на підставі договору 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, становить 29149867,34грн.
Під час розгляду справи відповідач не надав доказів сплати а ні повністю, а ні частково, заявлених до стягнення з нього 29149867,34грн основного боргу, 887530,74грн пені, 1322666,29грн річних (3%) та 3255067,45грн інфляційних втрат.
Правові норми, що підлягають застосуванню
Щодо підстав виникнення та порядку виконання господарських зобов'язань
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Відповідно ж до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо іншого строку оплати не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Щодо наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.
Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч.1 та ч.2 ст.217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору
1. Щодо виконання сторонами своїх господарських зобов'язань
Наявність укладеного між сторонами справи договору № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач виконав встановлені для нього договором № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу (за пунктами 1.1, 2.1. договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України), як для постачальника, зобов'язання перед відповідачем в частині передачі (поставки) відповідачеві протягом періоду дії даного договору природного газу на загальну суму 155699078,83грн, у зумовлені цим договором строки та в узгоджених сторонами договору відповідних щомісячних обсягах, що підтверджується складеними між сторонами даної справи відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Вказані акти приймання-передачі природного газу підписано відповідачем, з скріпленням відповідного підпису посадової особи відповідача відбитком печатки відповідача, без будь-яких зауважень та заперечень. Докази іншого у справі відсутні. Проте, відповідач не виконав передбачені для нього умовами вказаного договору (за пунктами 1.1, 5.1, 5.3 договору) та нормами закону (за ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України), як для споживача, зобов'язання перед позивачем в частині здійснення оплати природного газу позивача на умовах даного договору.
Невиконання відповідачем вказаних положень договору № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 та наведених приписів норм закону, є порушенням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, що виникли з зазначеного договору.
Поряд з цим, суд констатує про те, що виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу за договором не поставлене у залежність від строків або ступеню здійснення сплати населенням м. Херсона заборгованості за спожиту теплоенергію виробництва відповідача, а підписавши договір № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, відповідач взяв на себе зобов'язання проводити розрахунки за послуги, саме на умовах даного договору, що передбачено положеннями п.5.1. та п.5.3 даного договору: "остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) наступного за місяцем поставки газу" та "в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 договору". Внесення ж змін до зазначених п.5.1 та п.5.3 даного договору, в частині зміни (збільшення) строку проведення остаточних розрахунків відповідач не ініціював. Докази іншого у справі відсутні.
Розмір основної заборгованості (з оплати вартості спожитого природного газу) відповідача перед позивачем за договором № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, саме, в сумі 29149867,34грн підтверджений довідкою від 19.07.2021 №05-1/1503 бухгалтерської служби відповідача, що додана до відзиву.
2. Щодо нарахування та стягнення пені
Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Відповідач не надав контррозрахунку заявлених до стягнення з нього 887530,74грн пені.
Розрахунок заявленої до стягнення пені в розмірі 887530,74грн судом перевірено, цей розрахунок відповідає положенням п.7.1 та п.7.2. договору № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019, приписам ст.ст.230, 231 Господарського та ст.549 Цивільного кодексів України. Суд, також, констатує про встановлення п.9.3 укладеного між сторонами договору № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 строку позовної давності за вимогами про стягнення пені тривалістю п'ять років.
3. Щодо нарахування річних та інфляційних втрат
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідач не надав контррозрахунків заявлених до стягнення з нього 1322666,29грн процентів річних (3%) та 3255067,45грн інфляційних втрат .
Розрахунки заявлених до стягнення 1322666,29грн процентів річних (3%) та 3255067,45грн інфляційних втрат судом перевірено, ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеним, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, й окрім цього, розрахунок інфляційних втрат відповідає позиції щодо методології виконання такого розрахунку, яку містить постанова Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
Висновки суду
1. По суті спору
За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання власних договірних зобов'язань за договором № 3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу перед позивачем, в частині оплати природного газу (товару) позивача на умовах даного договору, 1322666,29грн 3% річних, 3255067,45грн інфляційних втрат та 887530,74грн. пені, які заявлені до стягнення з відповідача, нараховані правомірно та мають бути стягнуті з відповідача, поряд з 29149867,34грн. основного боргу.
2. Щодо зменшення пені
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення з нього суми пені на 50% (тобто, до 443765,37грн), з огляду на скрутний фінансовий стан відповідача, а також низку інших обставин, які відповідач вказав у цьому клопотанні, суд дійшов наступних висновків про можливість зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені до 445407,35грн (з урахуванням, у тому числі й додаткових підстав для зменшення окремих складових загальної суми заявленої до стягнення пені).
1) Щодо підстав для зменшення пені в сумі 80478,46грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за листопад 2019 року.
Заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях листопада 2019 року, згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивача, існувала з 27.12.2019 по 17.01.2020 (тобто, протягом 21-го календарного дня) та була повністю сплачена за один рік та чотири місяці до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 80478,46грн пені, що нарахована у зв'язку з існуванням цієї заборгованості.
Беручи до уваги нетривалий, за оцінкою суду, період існування вказаної заборгованості (прострочення виконання грошового зобов'язання) та ступінь виконання на даний час зазначеного грошового зобов'язання (повне погашення цієї заборгованості) суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення вказаної пені на 80% (вісімдесят відсотків), тобто, до 20% (двадцяти відсотків) від суми 80478,46грн, що складає 16095,70грн.
16095,70грн. = (80478,46грн /100%) х 20%
2) Щодо підстав для зменшення пені в сумі 128128,88грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за грудень 2019 року.
Заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях грудня 2019 року, згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивача, існувала з 28.01.2020 по 20.02.2020 (тобто, протягом 24-х календарних днів) та була повністю сплачена за один рік та три місяці до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 128128,88грн пені, що нарахована у зв'язку з існуванням цієї заборгованості.
Беручи до уваги нетривалий, за оцінкою суду, період існування вказаної заборгованості (прострочення виконання грошового зобов'язання) та ступінь виконання на даний час зазначеного грошового зобов'язання (повне погашення цієї заборгованості) суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення вказаної пені на 80% (вісімдесят відсотків), тобто, до 20% (двадцяти відсотків) від суми 128128,88грн, що складає 25625,78грн.
25625,78грн = (128128,88грн /100%) х 20%
3) Щодо підстав для зменшення пені в сумі 402062,55грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за січень 2020 року.
Заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях січня 2020 року, згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивача, існувала з 26.02.2020 по 29.04.2020 (тобто, протягом 2-х місяців та 3-х календарних днів) та була повністю сплачена за один рік та один місяць до звернення позивача до суду з позовом про стягнення 402062,55грн пені, що нарахована у зв'язку з існуванням цієї заборгованості.
Беручи до уваги тривалість періоду існування вказаної заборгованості (прострочення виконання грошового зобов'язання) та ступінь виконання на даний час зазначеного грошового зобов'язання (повне погашення цієї заборгованості) суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення вказаної пені на 60% (шістдесят відсотків), тобто, до 40% (сорока відсотків) від суми 402062,55грн, що складає 160825,02грн.
160825,02грн = (402062,55грн /100%) х 40%
4) Щодо підстав для зменшення пені в сумі 276860,85грн, яка нарахована за порушення зобов'язань за лютий 2020 року.
Заборгованість відповідача з оплати природного газу по зобов'язаннях лютого 2020 року, згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивача, існує з 26.03.2020 та дотепер не погашена (не сплачена) в повному обсязі: загальний розмір грошових зобов'язань відповідача за лютий 2020 року з оплати природного газу на підставі договору №3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу становить 31026047,66грн, з яких відповідачем було сплачено 23488549,02грн на час звернення позивача до суду з позовом (тобто, ступінь виконання відповідачем вказаних власних грошових зобов'язань перед позивачем за лютий 2020 року становить 75,7%).
75,7% = (23488549,02грн/31026047,66грн) х 100%
Беручи до уваги ступінь виконання відповідачем вказаних власних грошових зобов'язань перед позивачем за лютий 2020 року за період до звернення позивача до суду з позовом суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення вказаної пені на 25000 (двадцять п'ять тисячі) грн. (тобто, до 251860,85грн).
251860,85грн = 276860,85грн - 25000,00грн.
Загальний розмір пені до стягнення з відповідача, що згідно з вказаними висновками суду становить 454407,35грн, додатково зменшується судом на 9000 (дев'ять тисяч) грн, з урахуванням того, що за п.1.2. договору №3176/1920-ТЕ-33 від 01.10.2019 постачання природного газу, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
454 407,35грн = 16095,70грн + 25625,78грн +160825,02грн + 251860,85грн
445 407,35грн = 454 407,35грн - 9000,00грн
Тобто, з урахуванням вищенаведених обставин та підстав загальна сума заявленої до стягнення з відповідача пені за порушення зобов'язань за листопад та грудень 2019 року, а також за січень та лютий 2020 року зменшена судом з 887530,74грн. до 445 407,35грн
Поряд з цим, суд констатує, що відповідач не підтвердив належними доказами:
- збитковість господарської діяльності відповідача у 2020 році та протягом минулого періоду 2021 року (фінансова звітність відповідача за 2019 рік, об'єктивно, не підтверджує збитковості діяльності відповідача в наступних періодах);
- розмір дебіторської заборгованості відповідача за спожиту теплоенергію станом на 13.07.2021 в сумі становить 204655грн (зазначені у довідці відповідача відомості про вказаний розмір дебіторської заборгованості відповідача не підтверджено поданими до суду матеріалами бухгалтерського обліку та статистичної звітності відповідача).
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за платіжним дорученням від 18.06.2021 № 0000019227 у сумі 519226,98грн., які відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог" підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, за висновку суду про правомірність нарахування та заявлення до стягнення зазначених у позовній заяві сум основного боргу за природний газ, річних (3%), інфляційних втрат та пені. Цей висновок суду узгоджується з роз'ясненнями, що містять положення п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, за якими, коли господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, користуючись наданим йому за законом правом зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала би задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Згідно з ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Розподіляючи судові витрати, що понесені позивачем при поданні позовної заяви, саме у вказаний спосіб (шляхом стягнення цих витрат в повному обсязі з відповідача), суд виходить з того, що згідно з відзивом на позовну заяву відповідач не зазначив про визнання заявленого до нього позову у будь-якій частині позовних вимог.
Керуючись ст.ст.238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (місцезнаходження: 73036, Херсонська обл., м. Херсон, Бериславське шосе,1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 00131771) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20077720) 29149867,34грн основного боргу, 445407,35грн пені, 1322666,29грн річних, 3255067,45грн інфляційних втрат та 519226,98грн компенсації по сплаті судового збору.
3. Відмовити у стягненні 442 123,39 грн. пені.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13.10.2021
Суддя К.В. Соловйов