11.10.2021м. СумиСправа № 920/826/20
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши заяву №4743 від 23.09.2021 ТОВ “Сумитеплоенерго” про визнання наказу господарського суду Сумської області від 22.09.2021 таким, що не підлягає виконанню у справі № 920/826/20
за позовом: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код ЄДРПОУ 33698892)
про стягнення 117519,30 грн.
представники сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: Пилипенко О.В.
Рішенням господарського суду Сумської області від 30.03.2021 позов задоволено частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 54239 грн. 68 коп. (п'ятдесят чотири тисячі двісті тридцять дев'ять гривень 68 копійок) пені, 9039 грн. 94 коп. (дев'ять тисяч тридцять дев'ять гривень 94 копійки) 3 % річних, 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні) витрат по сплаті судового збору.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі № 920/826/20 рішення господарського суду Сумської області від 30.03.2021 залишено без змін.
На виконання рішення від 30.03.2021 господарським судом Сумської області 22.09.2021 було видано відповідний наказ.
23.09.2020 до суду надійшла заява №4743 від 23.09.2021 ТОВ “Сумитеплоенерго” про визнання наказу господарського суду Сумської області у справі № 920/826/20 виданого 22.09.2021 таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою від 24.09.2021 суд призначив розгляд заяви в судове засідання на 04.10.2021.
У судовому засіданні 04.10.2021 оголошено перерву до 11.10.2021.
В обґрунтування вимог боржник посилається зокрема на те, що відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (в редакції Закону № 1639-ІХ від 14.07.2021) нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону.
Отож, приймаючи до уваги вказане вище та те, що станом на дату ухвалення рішення суду у цій справі заборгованість за поставлений природний газ відсутня, то відповідно у боржника відсутній обов'язок зі сплати 54239 грн. 68 коп. пені та 9039 грн. 94 коп. 3 % річних
30.09.2021 представник позивача подав до суду заперечення на заяву боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в яких просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі, зазначивши про те, що на сьогодні відсутні безумовні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, списання нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних між сторонами фактично не відбулось.
Крім того, представник позивача посилається на те, що списання заборгованості боржника можливе у разі включення його до Реєстру за кредитором (НАК «Нафтогаз України»), який є стягувачем у цій справі, проте боржник до відповідного Реєстру не включений, а тому вирішення питання щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є передчасним.
04.10.2021 відповідач подав пояснення на заперечення позивача, в яких просить визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, зазначивши про те, що позивач помилково посилається на ч. 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та помилково вважає, що застосування ч. 1 ст. 7 Закону № 1730-VIII пов'язано виключно з умовою обов'язкового включення боржника до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
11.10.2021 відповідач подав до суду додаткові пояснення до заяви, в яких зазначив, що нарахування в частині стягнення пені, річних підлягають списанню, посилаючись на ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (в редакції Закону № 1639-ІХ від 14.07.2021), й свідчать про відсутність підстав для стягнення.
29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-ІХ від 14.07.2021, яким внесено зміни до Закону № 1730-VIII та до його назви.
Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (в редакції Закону № 1639-ІХ) (далі Закон), дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов'язкового включення до реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування боржникам (споживачам) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
Статтею 1 Закону визначено, що процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Суд зазначає, що наведена заявником ч. 1 ст. 7 Закону визначає списання нарахованої неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних за результатами процедури врегулювання заборгованості. Проте заявником не підтверджено навіть факту ініціювання чи початку такої процедури, не говорячи про позитивне її завершення для боржника.
Поряд з цим стягувач наполягає на обов'язковості проведення процедури врегулювання заборгованості з дотримання певного порядку (включення боржника до реєстру тощо), за наслідками якої можливо було б вирішити порушене заяником питання щодо виконання наказу суду в цій справі.
Таким чином, між сторонами існує спір з питання впровадження та застосування закону, що не може бути вирішеним в рамках цієї справи.
Крім того Закон не наділяє суд процесуальною можливістю визнавати недійсними видані виконавчі документи у зв'язку із прийняттям вказаного вище Закону, оскільки в останньому відсутня пряма вказівка на вчинення такої дії, як і відсутня вказівка про припинення існуючого між сторонами зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що перелік підстав для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним.
При цьому, підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи:
1) матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання);
2) процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
У межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17.
Однак, досліджуючи матеріали заяви, суд зазначає, що наказ від 22.09.2021 №920/826/20 не був виданий судом помилково (рішення суду у цій справі набрало законної сили, воно підлягає примусовому виконанню). Наказ був виданий за наявності відповідної правової підстави та не створює для боржника обов'язків, які не передбачені рішенням суду.
Стосовно інших причин (як однієї з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково), судом зазначається, що наявність Закону № 1730 (з урахуванням внесених змін), зокрема ч. 1 ст. 7, не виключає норму (загальну умову) ЦК України, що встановлює виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Отже, обов'язок ТОВ «Сумитеплоенерго» перед АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за рішенням господарського суду Сумської області від 30.03.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 у справі 920/826/20 є дійсним та неприпиненим.
Відповідно до ст. 326 ГПК України, що кореспондується зі ст.129-1 Конституції України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.
Виконання рішення суду проводиться лише тим способом, який визначено у рішенні, або в порядку статті 331 ГПК України цей спосіб і порядок виконання може бути змінений.
У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи невирішення сторонами спірних питань у процедурі врегулювання заборгованості, відсутність її результату щодо списання коштів, які є предметом стягнення у цій справі, неспростований обов'язок боржника, а зазначені ним обгрунтування та твердження не доведено, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення заяви ТОВ «Сумитеплоенерго» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, немає.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у відповідності до ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали підписано 13.10.2021.
Суддя В.В. Яковенко