"11" жовтня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2342/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2342/21
за позовом: Приватного підприємства «АВЕНТИН» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6А, адреса для листування: 07301 Київська обл., м. Вишгород, а/с 80, код ЄДРПОУ 36758943);
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАПЕЗА» (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 38849183);
про стягнення 76 050,67 грн.
Суть спору: 05.08.2021 року позивач - Приватне підприємство «АВЕНТИН» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2429/21) до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАПЕЗА», в якій просить суд стягнути з останнього основну заборгованість за поставлений товар у розмірі 70 000,00 грн., 3739,72 грн. - пені, 770,95 грн. - 3% річних, 1540, 00 грн. - інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови договору поставки продукції №АВ-122-18 від 24.09.2018 року, а саме у частині своєчасної та повної оплати за отриманий товар.
Ухвалою суду від 10.08.2021 року судом було відкрито провадження у справі №916/2342/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України. Крім того, даною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також було роз'яснено право щодо звернення до суду у відповідний строк з клопотанням про призначення проведення справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
31.08.2021 року судом отримано від ТОВ «ТРАПЕЗА» відзив на позовну заяву (вх. ГСОО №22906/21), в якому відповідач зазначив, що жодних документів від ПП «АВЕНТИН» чи від Господарського суду Одеської області, не отримував в тому числі копії позовної заяви з додатками та копії ухвали про відкриття провадження по справі, про розгляд справи стало відомо відповідачу через відомості Судового порталу України.
Відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та посилається на те, що він намагався врегулювати спір та сплачував чергові платежі на погашення заборгованості кожного тижня та звертає увагу, що станом на подачу позову (05.08.2021 року) залишок заборгованості становив 35 000,00 грн., а 06.08.2021 року борг було повністю сплачено, тобто на день відкриття провадження (10.08.2021 року) боргу вже не існувало.
Щодо суми пені, 3 річних, інфляційних втрат відповідач вказує, що розрахунок відповідачем отриманий не був, перевірити його обґрунтованість він не в змозі та враховуючи те, що сума боргу повністю сплачена до відкриття провадження по справі, відповідач заперечує проти задоволення вказаних вимог.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
24.08.2018 року між ПП «АВЕНТИН» (Постачальник) та ТОВ «ТРАПЕЗА» (Замовник) укладено договір поставки продукції №AB-122-18.
Відповідно до п.2.1, 2.2 Договору, відповідно до умов даного Договору Постачальник - зобов'язується виготовити та передати (поставити) в узгоджені строки Замовнику продукцію, визначену в порядку п. 2.2. даного Договору, а Замовник зобов'язується прийняти вказану продукцію і сплатити за неї встановлену грошову суму. Асортимент продукції, що поставляється, кількість, ціна за одиницю, вартість партії продукції, терміни та умови поставки визначаються Сторонами в Специфікаціях, що оформляються на кожну партію продукції, яка поставляється окремо, і є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.3.1, 3.2 Договору, замовлення на виготовлення партії продукції, оформляється Специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного Договору. Детальний опис характеристик продукції Сторони узгоджують в Технологічних додатках.
Пунктом 7.1 Договору встановлено, що вартість та порядок розрахунків зазначається у Специфікаціях на кожну партію Продукції, з урахуванням відхилень в кількості, передбаченій п.4.1. цього Договору.
Як передбачено п. 10.2 Договору, за невиконання та/або несвоєчасне виконання Замовником умов оплати, шо визначені відповідною Специфікацією на партію Продукції, Замовник повинен сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення, та відшкодувати Постачальнику у повному обсязі збитки завдані таким невиконанням або несвоєчасним виконанням.
Відповідно до п.13.1, 13.3 Договору, даний Договір вступає в силу з 24.09.2018 року та діє до 31.12.2020 року. Сторони безумовно та безповоротно погодились, що не зважаючи на визначену дату припинення дії даного Договору дія даного Договору продовжується до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань, згідно з даним Договором, які не були виконанні та/або не могли бути з будь-яких причин виконані у встановлені даним Договором терміни. У разі відсутності до дати закінчення строку дії Договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії цього Договору вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік.
20.01.2021 року між ПП «АВЕНТИН» (Постачальник) та ТОВ «ТРАПЕЗА» (Замовник) укладено Специфікацію №9 до договір поставки продукції №AB-122-18 від 24.08.2018 року, якою сторони договору погодили предмет та суму замовлення на загальну суму 299 880,00 грн.
Пунктом 2.1 Специфікації №9 встановлено, що замовник зобов'язується оплатити Продукцію шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у розмірі 100 % від вартості Продукції не пізніше 30 (Тридцяти) календарних днів з дати виписки видаткової накладної.
15.02.2021 року ПП «АВЕНТИН» поставило ТОВ «ТРАПЕЗА» товар на загальну суму 267 812,83 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №AB-000258 та товарно-транспортною накладною №00097.
Позивач у позовній заяві зазначив, що станом на 29 липня 2021 року відповідач, порушуючи умови Договору, розрахувався частково за виготовлений та поставлений Товар за за видатковою накладною № АВ-000258 від 15.02.2021р. на суму 197 812,83 грн.: - 20 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.03.21р.; 20 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.04.21р.; 30 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 13.05.21р.; - 20 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 21.05.21р.; 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.05.21р.; - 22 812,83 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.06.21р.; 40 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 08.06.21р.; - 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.06.21р.; - 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 16.07.21р.; 10 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.07.21р.
Між тим, відповідач у відзиві звернув увагу, що він 30.07.2021 року здійснив черговий платіж на суму 35 000, 00 грн. згідно платіжного доручення №25377, що наявне у справі, тобто до подання позивачем позову до суду.
Із наявної у матеріалах справи накладної поштового відправлення № 0730105067842 вбачається, що позивачем відправлено позов до суду та на юридичну адресу ТОВ «ТРАПЕЗА» 04.08.2021 року, тобто позовні вимоги позивача включають в себе суму заборгованості, що була сплачена відповідачем до подачі позовної заяви до суду.
Між тим, позовну заяву (вх. ГСОО №2429/21) було зареєстровано канцелярією Господарського суду Одеської області 05.08.2021 року.
Також, відповідно до платіжного доручення №25390 від 06.08.2021 року на суму 35 000,00 грн., відповідач остаточно сплатив заборгованість за договором поставки продукції №AB-122-18.
При цьому суд звертає увагу, що будь-яких клопотань від позивача щодо зменшення позовних вимог до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
В силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За приписами ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Водночас, згідно ч. 2 ст.613 цього кодексу, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Як було встановлено судом, поставка позивачем товару та отримання його відповідачем підтверджується видатковою накладною №AB-000258 від 15.02.2021 року та товарно-транспортною накладною №00097 від 15.02.2021 року, однак сторонами у Специфікації №9 було погоджено, що замовник зобов'язується оплатити за отриманий товар у розмірі 100 % від вартості Продукції не пізніше 30 календарних днів з дати виписки видаткової накладної. Тобто кінцевим днем оплати відповідно до умов специфікації було 17.03.2021 року.
Між тим, відповідачем не було здійснено оплату у встановлені Специфікацією №9 строки, однак з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТРАПЕЗА» було здійснено часткове погашення заборгованості вже після спливу вказаних строків, а саме: 25.03.21 р. - 20 000,00 грн., 28.04.21 р. - 20 000,00 грн., 13.05.21 р. - 30 000,00 грн., 21.05.21 р. - 20 000,00 грн., 27.05.21 р. - 15 000,00 грн., 02.06.21 р. - 22 812,83 грн., 08.06.21 р. - 40 000,00 грн., 25.06.21 р.- 10 000,00 грн., 16.07.21 р. - 10 000,00 грн., 23.07.21 р. - 10 000,00 грн., 30.07.21 р. - 35 000 грн.; 06.08.21 р. - 35 000 грн.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо включення позивачем до позовних вимог частини заборгованості у розмірі 35 000,00 грн., яка була сплачена відповідачем до подання позову, що підтверджується платіжним дорученням №25377, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні частини позовних вимог про стягнення з ТОВ «ТРАПЕЗА» 35 000, 00 грн. основної заборгованості.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на те, що на момент звернення позивача за захистом своїх прав існувала непогашена заборгованість у розмірі 35 000,00 грн., суд вважає правомірними позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 35 000,00 грн. основної заборгованості, проте, враховуючи, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами оплату залишку основного боргу у розмірі 35 000, 00 грн. 06.08.2021 року, суд вирішив закрити провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «ТРАПЕЗА» 35 000, 00 грн. основної заборгованості.
Щодо нарахування та стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке:
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так за ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.01.2020 по справі №924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1,2 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що ПП «АВЕНТИН» не правильно визначено період заборгованості, оскільки, як вже було встановлено судом останнім днем оплати відповідно до умов специфікації №9 було 17.03.2021 року, то прострочення виконання зобов'язання починається наступного дня за останнім днем для належного виконання зобов'язання, встановленого договором, тобто початком прострочення оплати заборгованості є 18.03.2021 року, а не 17.03.2021 як було визначено позивачем.
Враховуючи викладене, суд встановив, що правильним періодом нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат є період з 18.03.2021 (перший день прострочення) по 29.07.2021 (день складення розрахунку заборгованості позивачем).
Із розрахунку позивача вбачається, що ним було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на залишок заборгованості, яка станом на 29.07.2021 року, становила 70 000, 00 грн. та є простроченою, що на думку суду є правомірною сумою для нарахування грошової відповідальності відповідачу.
Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних у розмірі 770,95 грн. суд встановив, що даний розрахунок є правильним та обґрунтованим.
Між тим, позивачем не правильно визначено облікову ставку НБУ для нарахування пені та неправильно нараховано інфляційній втрати.
З огляду на вищезазначене, судом здійснено власний розрахунок пені та інфляційних та встановлено, що розмір пені становить 3 738,72 грн, розмір інфляційних втрат становить 1620,73 грн., які є більшими за розмір, визначений позивачем у позовних вимогах.
Проте, враховуючи відсутність у суду повноважень на вихід за межі заявленого позивачем розміру збитків від інфляції, як встановлено ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь позивача збитків від інфляції у заявленому останнім розмірі 1540, 00 грн., пені у розмірі 3 739, 72 грн. та 3 % річних у розмірі 770,95 грн.
При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАПЕЗА» (65033, м. Одеса, вул. Василя Стуса, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 38849183) на користь Приватного підприємства «АВЕНТИН» (07301, Київська обл., м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. 6А, адреса для листування: 07301 Київська обл., м. Вишгород, а/с 80, код ЄДРПОУ 36758943) інфляційні втрати у розмірі 1540/одна тисяча п'ятсот сорок/грн. 00 коп., пені у розмірі 3 739/три тисячі сімсот тридцять дев'ять/грн. 72 коп. та 3 % річних у розмірі 770/сімсот сімдесят/грн. 95 коп., а також 1225/одна тисяча двісті двадцять п'ять/грн. 300 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Закрити провадження у справі №916/2342/21 у частині стягнення з ТОВ «ТРАПЕЗА» на користь з ПП «АВЕНТИН» основної заборгованості у розмірі 35 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду підписано 11 жовтня 2021 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська