01 жовтня 2021 року Справа № 915/723/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Степановій С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Янкелевич Михайла Даниловича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
адреса представника: адвокат Луговенко К.С., а/с 67, м. Миколаїв, 54001
до відповідача Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, вул. Громадянська. 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393)
про визнання договору чинним
за участю представників сторін:
від позивача: Луговенко К.С.;
від відповідача: Ярошенко І.Г.
До господарського суду Миколаївської області звернувся Фізична особа-підприємець Янкелевич Михайло Данилович з позовною заявою до відповідача Акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, в якій просить суд визнати чинним договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 від 13.04.2019 року із споживачем ФОП Янкелевич М. Д., укладений між позивачем та АТ “Миколаївобленерго” в особі менеджера філії АТ “Миколаївобленерго” м. Миколаєва Центрального округу Горбенко А.Ю. щодо точки обліку, розташованої за адресою: вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої в м. Миколаєві.
14.09.2021 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (вх. № 13904/21), в якій позивач просить суд здійснювати розгляд справи за позовними вимогами, що викладені у наступній редакції:
1. Визнати чинним договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 від 13.05.2019 року із споживачем ФОП Янкелевичем М. Д., укладений між позивачем та акціонерним товариством “Миколаївобленерго” в особі менеджера філії AT “Миколаївобленерго” м. Миколаєва Центрального округу Горбенко А.Ю. щодо точки обліку, розташованої за адресою: вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої в м. Миколаєві.
2. Зобов'язати AT “Миколаївобленерго” надіслати на адресу ФОП Янкелевича М. Д. два підписаних примірники додаткової угоди до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 від 13 травня 2019 року із споживачем фізичною особою-підприємцем Янкелевичем Михайлом Даниловичем, укладений між позивачем та акціонерним товариством “Миколаївобленерго” в особі менеджера філії AT “Миколаївобленерго” м. Миколаєва Центрального округу Горбенко А.Ю. щодо точки обліку, розташованої за адресою: вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої в редакції, викладеній у заяві про зміну предмета позову.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.09.2021 року судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову (вх. № 13904/21 від 14.09.2021 року) до розгляду.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.06.2021 частково задоволено заяву вх. № 8534/21 від 04.06.2021 року Фізичної особи-підприємця Янкелевич Михайла Даниловича про забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.06.2021 року позовну заяву ФОП Янкелевич Михайла Даниловича (вх. № 8533/21 від 04.06.2021 року) до відповідача АТ “Миколаївобленерго” про визнання договору дійсним залишено без руху.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 27.07.2021 року.
В судовому засіданні 27.07.2021 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання на 02.09.2021 року.
В судовому засіданні 02.09.2021 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання на 14.09.2021 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.09.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 28.09.2021 року.
В судовому засіданні 28.09.2021 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено підготовче засідання на 01.10.2021 року.
В підготовчому засіданні 01.10.2021 року відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України сторонами надано згоду на початок розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. В підготовчому засіданні 01.10.2021 року судом оголошено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 01.10.2021 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про визнання чинним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 від 13.04.2019 року та зобов'язання відповідача надіслати на адресу позивача підписані примірники додаткової угоди до договору в редакції, запропонованій позивачем.
Підставою позову позивачем зазначено, що позивач ФОП Янкелевич М. Д. є власником споруди - торговельного павільйону з критим майданчиком для очікування громадського транспорту, розташованого в м. Миколаєві по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.01.2005 року.
13.05.2019 року між ФОП Янкелевич М. Д. та АТ “Миколаївобленерго” було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493.
Пунктом 11.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2020) передбачено, що договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 22.09.2020 стосовно точки обліку за адресою: вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої в м. Миколаєві.
Після відкриття провадження у справі пунктом 11.1 договору (в редакції додаткової угоди від 08.06.2021) передбачено, що договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 01.07.2021 стосовно точки обліку за адресою: вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої в м. Миколаєві.
Позивач зазначає, що звертався до оператора системи для вирішення питання про укладення додаткової угоди про продовження дії договору на новий строк. Проте, позивачу було безпідставно відмовлено у продовженні строку дії договору.
Натомість, дія договору продовжувалась, що підтверджується фактичним виконанням сторонами його умов.
Так, позивач зазначає, що відповідач АТ “Миколаївобленерго” безпідставно вимагав у позивача надати документ, яким визначено право власності чи користування на об'єкт або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку.
Крім того, умови пункту 11.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 від 13.04.2019 року не відповідають умовам типового договору, тобто укладеним між сторонами у справі договором неправомірно звужені умови, передбачені його типовою формою в частині строку дії (не врегульовано питання порядку його продовження (поновлення)).
Позивач вказує, що АТ "Миколаївобленерго" направлялись позивачу листи с попередженням припинення розподілу електроенергії. Так, позивачем отримано лист від 22.04.2021 року за вих. № 1438/11-11 із долученим до нього попередженням про припинення розподілу електричної енергії за вих. № 1439/11-11/01 щодо об'єкта розташованого по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої в м. Миколаєві.
Викладені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права шляхом визнання чинним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 від 13.05.2019 року та зобов'язання відповідача надіслати на адресу позивача підписані примірники додаткової угоди до договору в редакції, запропонованій позивачем.
Позивач також зазначає, що на даний час вищевказане приміщення по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої в м. Миколаєві на підставі договору оренди від 30.01.2021 передано в оренду ФОП Мокшиній І. С.
Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 5, 7, 179 ГК України, ст. 11, 15, 16, 177, 182, 190, 317, 319, 320, 322, 328, 633, 634, 641, 642, 638, 639, 665, 657 ЦК України, Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 310, Правилами роздрібного ринку електричної енергії та умовами договору.
В судовому засіданні 01.10.2021 року представником позивача усно зазначено, що способи захисту прав обрано позивачем, виходячи з положень ч. 2 ст. 5 ГПК України, оскільки в спірному випадку законом або договором не визначено ефективного способу захисту прав.
2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 11238/21 від 21.07.2021) та відзиві за заяву про зміну предмета позову (вх. № 14252/21 від 21.09.2021) зазначає, що позовна заява необґрунтована та не підлягає задоволенню.
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне:
- щодо строків укладення договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 від 13.05.2019, то відповідач зазначає, що договір укладався на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з розпорядником майна, що знаходиться у комунальній власності (земельної ділянки) - Миколаївською міською радою від 10.12.2013 № 9855. В подальшому Управлінням земельних ресурсів неодноразово продовжувались строки користування земельною ділянкою, про що до відповідача надавались відповідні довідки;
- відповідач зазначає, що 30.06.2020 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору, якою продовжено термін дії договору на підставі довідки з Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 22.06.2019 № 02-19/55. Після спливу трьох місяців позивач не надав документи щодо продовження договору оренди земельної ділянки, строк договору закінчився, внаслідок чого позивачу надіслано попередження про припинення розподілу електричної енергії;
- відповідач зазначає, що торгівельний павільйон, про який йдеться в позовній заяві, не відноситься до об'єкту в розумінні ПРРЕЕ, а має статус тимчасової споруди, отже позивач згідно п. 2.1.8 ПРРЕЕ має надати копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку або її частину. Проте, позивач таких документів не надав. Таким чином, строк дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 13.05.2019 № 44/493 стосовно точки обліку за адресою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої закінчився 22.09.2020, та відсутні підставі для його продовження;
- позовні вимоги сформульовані як визнання договору чинним, тоді як у даному випадку не йде мова про нечинність договору. ЦК України не містить такого поняття як "нечинність" договору. Статтею 215 ЦК України передбачені випадки недійсності правочину, до яких відноситься недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України, а також встановлена законом або судом недійсність правочину;
- позивач не зазначив норми матеріального права, на підставі якої грунтується позовна вимога;
- цивільним та господарським законодавством не передбачено такого способу захисту прав як зобов'язання надіслати на адресу суб'єкта господарювання підписану додаткову угоду;
- укладення додаткової угоди від 08.06.2021 до договору було здійснено на підставі ухвали господарського суду Миколаївської області про забезпечення позову від 07.06.2021, оскільки на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення договору.
Заперечення обґрунтовані положеннями ст. 181 ЦК України, ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ПРРЕЕ.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
13.05.2019 року між АТ «Миколаївобленерго» (оператор системи) та ФОП Янкелевич М.Д. укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 з додатками (арк. 22-26, 50-63).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (далі - споживач) як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу електричної енергії за об'єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних оператора системи.
Відповідно до п. 2.2 договору відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об'єкті (об'єктах) Споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3 до цього Договору.
Додатком № 2/1 до договору передбачено «Паспорт точки розподілу електричної енергії», зокрема, енергетичний ідентифікаційний код точки розподілу 62Z9776668072562 на об'єкті споживача: торгівельний павільйон за адресою: по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої (арк. 50-51).
Додатком № 3 до договору передбачено «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (точка встановлення, тип тощо)» (арк. 52), а саме:
- торгівельний павільйон по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої (енергетичний ідентифікаційний код точки розподілу на об'єкті № 62Z9776668072562;
- зупиночний комплекс по вул. Генерала Карпенка, поблизу спорткомплексу «Надія» (енергетичний ідентифікаційний код точки розподілу на об'єкті № 62Z5717502220908).
Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 10.07.2019 р. стосовно точки обліку за адресою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої та діє до 15.09.2020 р. стосовно точки обліку за адресою по вулю Генерала Карпенка, поблизу спорткомплексу «Надія».
Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ застосовуються до відносин сторін, які виникли між ними до укладення цього договору, а саме з 06.05.2019 р. стосовно точи обліку за адресою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої.
Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до п. 11.2 договору дія договору достроково припиняється у разі:
- отримання оператором системи документального підтвердження факту відчуження об'єкта на користь іншої особи, у тому числі набуття спадкоємцем права власності на об'єкт;
- у разі остаточного припинення користування електричною енергією споживачем за його заявою;
- у разі припинення дії договору договір припиняє свою дію в частині розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань Сторін (які виникли на дату припинення дії договору) продовжує діяти до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
До договору між сторонами були укладені додаткові угоди до договору, а саме:
- додаткова угода від 30.06.2020 (арк. 27), якою сторони погодили викласти п. 11.1 договору в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 22.09.2020 стосовно точки обліку за адресою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої.
Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України";
- додаткова угода від 08.06.2021 (арк. 118), якою сторони погодили викласти п. 11.1 договору в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 01.07.2021 стосовно точки обліку за адресою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої».
Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України"
Пунктом 3 додаткової угоди від 08.06.2021 року сторони погодили, що дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання, є невід'ємною частиною договору № 44/43 від 13.05.2019, діє до 01.07.2021 та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України застосовується до правовідносин сторін, які виникли між ними до укладення цієї додаткової угоди, а саме з 22.09.2020.
Додаткова угода зі сторони споживача ФОП Янкелевич М. Д. підписана 22.06.2021.
В судових засіданнях 28.09.2021 та 01.10.2021 представник відповідача зазначив, що укладення додаткової угоди від 22.06.2021 року зумовлено прийняттям господарським судом Миколаївської області у даній справи ували про забезпечення позову від 07.06.2021 року.
Натомість, позивач заперечував та зазначав, що укладення додаткової угоди відбулось за вільним волевиявленням сторін.
Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Миколаївської області про забезпечення позову від 07.06.2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Миколаївобленерго», його філіям, службовим та посадовим особам вживати заходи, спрямовані на обмеження або припинення розподілу електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої м. Миколаєва (ЕІС-код точки розподілу: 62Z9776668072562).
Будь-яких інших заходів забезпечення позову судом не вживалось.
Судом також встановлено, що в 2021 році між позивачем ФОП Янкелевич М.Д. та відповідачем АТ «Миколаївобленерго» виник спір щодо строку дії договору № 44/493, а також щодо продовження строку дії договору.
Так, відповідач АТ "Миклаївобленерго", посилаючись на приписи п. 1.1.2, п. 2.1.8 ПРРЕЕ, зазначає, що позивачем не подано повного комплекту документів, які б надали можливість продовжити строк дії договору № 44/493 (зокрема, документи, які підтверджують право власності або користування на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт), у зв'язку з чим відповідач вважає, що строк дії договору закінчив свою дію та, як наслідок, відповідачем правомірно направлено позивачу попередження про припинення розподілу електричної енергії.
В свою чергу, позивач ФОП Янкелевич М. Д. зазначає, що відповідачем неправомірно відмовлено у продовженні дії договору, неправомірно направлено попередження про припинення розподілу електричної енергії, у зв'язку з чим виник спір у справі. Позивач зазначає, що ним подано всі необхідні для продовження строку дії договору документи, передбачені ПРРЕЕ.
Так, з поданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що 07.05.2021 року позивач ФОП Янкелевич М.Д. листом направив відповідачу документи на підтвердження права власності або користування на об'єкт та просив протягом трьох робочих днів надати підписаний оператором системи розподілу примірник укладеного договору споживача, яким строк дії договору № 44/493 продовжити на новий строк (арк. 64). До листа від 07.05.2021 року позивачем додано договір купівлі-продажу торговельного павільйону з критим майданчиком для очікування громадського транспорту від 03.01.2005 року (арк. 49) та відомість про обсяги очікуваного споживання електричної енергії споживача (арк. 65).
За результатами розгляду листа відповідачем направлено на адресу позивача лист від 18.05.2021 року № 1743/11-11, в якому відповідач повідомив, що строк дії договору № 44/493 неодноразово було подовжено додатковими угодами, які укладались на підставі довідок управління земельних ресурсів. Станом на 07.05.2021 термін дії договору сплинув, тому для подовження договору споживачу електричної енергії необхідно звернутись до ОСР з письмовою заявою та надати документ, що підтверджує право власності або користування на земельну ділянку або її частину. Відповідач зазначив, що договір купівлі-продажу торговельного павільйону не є документом, що підтверджує право власності або користування на об'єкт, тому у філії відсутні підстави для продовження дії договору (арк. 31-32).
Відповідач на підтвердження відсутності оформлених позивачем ФОП Янкелевич М. Д. прав на земельну ділянку та відсутності згоди власника землі Миколаївської міської ради подав суду:
- договір оренди землі № 9855 від 10.12.2013 року, укладений між Миколаївською міською радою та ФОП Янкелевич М. Д., на земельну ділянку площею 77 кв. м. для обслуговування критого майданчика для очікування громадського транспорту, зі строком дії до 25.07.2016 року (арк. 80-82);
- довідки Управління земельних ресурсів від 10.04.2019 року, від 22.06.2019 року, від 26.06.2019 року, від 02.09.2019 року, від 12.11.2019 року, від 16.01.2020 року та від 31.03.2020 року, якими Управління погоджувало ФОП Янкелевич М. Д. поновлення з АТ "Миколаївобленерго" договору на постачання електричної енергії на строк до 3 місяців (арк. 83-89).
Оскільки додаткової угоди до договору щодо продовження строку дії договору між сторонами не було підписано, 22.04.2021 року відповідачем АТ “Миколаївобленерго” направлено на адресу позивача ФОП Янкелевич М. Д. супровідний лист з повідомленням про закінчення терміну дії договору та доданими до листа попередженнями від 22.04.2021 року про припинення розподілу електричної енергії, в яких зазначено, що на підставі п. 7.5 розділу VII ПРРЕЕ АТ “Миколаївобленерго” попереджає про припинення розподілу електричної енергії на об'єктах за адресою вул. Генерала Карпенка, ріг вул. Білої м. Миколаїв (ЕІС-код точки розподілу 62Z9776668072562) та за адресою по вул. Генерала Карпенка, поблизу спорткомплексу «Надія» (ЕІС-код точки розподілу 62Z5717502220908), в зв'язку з закінченням дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 13.05.2019 № 44/493 на об'єкті за вказаною адресою (арк. 28-30).
21.05.2021 року відповідачем направлено на адресу позивача аналогічного змісту лист № 1793/11-11 з попередженням про припинення розподілу електричної енергії (арк. 33-34).
Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом, в якому позивач просить суд:
- визнати чинним договір № 44/493 від 13.05.2019;
- зобов'язати відповідача надіслати на адресу позивача два підписаних примірники додаткової угоди до договору № 44/493 від 13.05.2019 в редакції, запропонованій позивачем в позовній заяві (в редакції заяви про зміну предмета позову).
Так, в прохальній частині позовної заяви (в редакції заяви про зміну предмета позову) позивачем запропоновано пункт 11.1 договору викласти в наступній редакції:
«Цей договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє протягом 1 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць дло закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, стосовно точки обліку за адресою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої.
Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України"
Пунктом 3 додаткової угоди позивачем запропоновано наступну редакцію:
"3. Дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання, є невід'ємною частиною договору № 44/493 від 13.05.2019, та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України застосовується до правовідносин сторін, які виникли між ними до укладення цієї додаткової угоди, а саме з 1 липня 2021 року".
Позивач зазначає, що спосіб захисту порушеного права обрано позивачем на підставі ч. 2 ст. 5 ГПК України, оскільки ані законом, ані договором не визначено ефективний спосіб захисту.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
4.1. Правове регулювання строку дії договору.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
4.2. Способи судового захисту прав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову (п. 40-41 постанова ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)) (п. 42).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, на скільки це можливо.
Суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права (постанова КГС ВС від 19.05.2020 № 910/9167/19).
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачеві, натомість установлення обґрунтованості позову - це обов'язок суду, який здійснюється під час розгляду справи.
Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
Під порушенням, зокрема, слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло.
Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. Водночас, в теорії виокремлюють матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення (постанова Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 910/17077/19).
Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Ключовим питанням спору стало питання чи є належним обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про спонукання відповідача до укладення договору за умови, що текст такого договору наведений у прохальній частині позовної заяви.
Відповідно до абзацу 11 частини другої статті 20 ГК України одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів є установлення, зміна чи припинення господарських правовідносин. Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення як один із способів установлення господарських правовідносин є належним способом захисту прав суб'єктів господарювання.
У постанові ОП КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 викладено правовий висновок стосовно того, що визначення позивачем предмета спору "про зобов'язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов'язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.
Тобто, вимогу позивача про зобов'язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.
За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев'ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.
Разом з цим, у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20 КГС ВС у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що тлумачення слів "спонукати" і "зобов'язати" у даному випадку можна вважати тотожними, а отже вказаний спосіб захисту відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України.
Вищевикладена правова позиція зазначена у постанові КГС ВС від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20.
Верховний Суд врахував, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом чи договором.
Такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним може бути застосований судом виключно в окремо визначених цивільним законодавством випадках. Зокрема, за правилами частини другої статті 215 ЦК України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Аналіз норм § 2 глави 17 розділу IV Книги першої ЦК України дає підстави для висновку, що договір може бути визнано дійсним судом у разі, наприклад: недодержання вимоги щодо письмової форми правочину (частина друга статті 218 ЦК України); недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (частина друга статті 219 ЦК України); недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору (частина друга статті 220 ЦК України); вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (частина друга статті 221 ЦК України); вчинення правочину без дозволу органу опіки та піклування (частина друга статті 224 ЦК України); вчинення правочину недієздатною фізичною особою (частина друга статті 226 ЦК України) (постанова ВС у складі колегії суддів Першої судової палати від 17.07.2019 у справі № 750/1535/17, провадження № 61-28701св18).
Якщо суд встановив, що позивач обрав спосіб, що не передбачений законом чи договором, інші обставини для вирішення справи не мають значення, а тому суд не має повноважень надавати їм правову оцінку та робити відповідні висновки (постанова ВС у складі колегії суддів Першої судової палати від 17.07.2019 у справі № 750/1535/17, провадження № 61-28701св18).
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачено ані законом, ані договором.
Так, ані цивільним, ані господарським законодавством не передбачено такого способу захисту прав як визнання договору чинним, а також зобов'язання суб'єкта господарювання (відповідача) надіслати позивачу два підписані примірники додаткової угоди до договору (в редакції позивача).
Не передбачено такого способу захисту прав й ПРРЕЕ, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (з подальшими змінами).
Позивач, обравши спосіб захисту прав про визнання договору чинним та зобов'язання відповідача надіслати позивачу два підписані примірники додаткової угоди до договору (в редакції позивача), просив суд застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 5 ГПК України.
Так, положення ч. 2 ст. 5 ГПК України можуть бути застосовані судом лише у випадку, якщо законом або договором не передбачено відповідного ефективного способу захисту прав.
В спірному випадку законом (п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України) прямо передбачено такий спосіб захисту порушеного права як встановлення, зміна правовідношення, тобто в судовому порядку захист порушеного права відбувається шляхом укладення договору або внесення змін до договору (проте, не зобов'язання відповідача вчинити дії щодо надіслання на адресу позивача примірників договору (додаткової угоди) тощо).
Отже, помилковим є посилання позивача на ч. 2 ст. 5 ГПК України та твердження, що законом не передбачено ефективного способу захисту прав.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що до закінчення строку дії договору позивач мав право звернутись до суду із позовом про внесення змін до договору (зокрема, у випадку, якщо вважав, що договір не відповідає вимогам закону, умовам типового договору тощо та порушуються права позивача), оскільки внесення змін до договору (зміна правовідношення) може мати місце за умов, якщо договір не припинив свою дію.
Натомість, як встановлено судом вище, додатковою угодою від 08.06.2021 року сторони погодили викласти п. 11.1 договору в наступній редакції: “Цей договір набирає чинності з 01.01.2019 і діє до 01.07.2021 стосовно точки обліку за адресою по вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої”, що свідчить про те, що договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/493 від 13.05.2019 припинив свою дію 01.07.2021 року, у зв'язку із закінченням строку його дії (ч. 1 ст. 631 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, позивач не позбавлений можливості звернутись до відповідача з пропозицією укласти договір в загальному порядку, дотримавшись передбачених ПРРЕЕ умов. В свою чергу, якщо позивач вважає (вважатиме) свої права порушеними (щодо укладення договору), останній не позбавлений права звернутись до суду із позовом про укладення договору в судовому порядку (встановлення правовідношення), який буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Враховуючи, що позивач обрав спосіб захисту прав, що не передбачений законом чи договором, інші обставини для вирішення справи не мають значення, а тому суд не має повноважень надавати їм правову оцінку та робити відповідні висновки.
Враховуючи вищевикладене, в позові судом відмовлено.
VІ. СКАСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.06.2021 частково задоволено заяву вх. № 8534/21 від 04.06.2021 року Фізичної особи-підприємця Янкелевич Михайла Даниловича про забезпечення позову.
Вжито заходи до забезпечення позову у справі № 915/723/21, а саме:
Заборонено Акціонерному товариству “Миколаївобленерго, його філіям, службовим та посадовим особам вживати заходи, спрямовані на обмеження або припинення розподілу електричної енергії на об'єкт, розташований за адресою: вул. Генерала Карпенка ріг вул. Білої м. Миколаєва (ЕІС-код точки розподілу: 62Z9776668072562).
Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 145 ГПК України в такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Враховуючи відмову в позові, суд, керуючись приписами ч. 9 ст. 145 ГПК України, дійшов висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.06.2021 року по даній справі № 915/723/21.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в розмірі 4 540, 00 грн. покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити
2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.06.2021 року по даній справі № 915/723/21.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 11.10.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш