79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.10.2021 справа № 914/1629/21
м.Львів
за позовом: Комунального некомерційного підприємства “Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Васильківської міської ради Запорізької області, м.Васильківка Запорізької області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м.Львів
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 174915,00 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю секретаря Зарицької О.Р.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява за позовом Комунального некомерційного підприємства “Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Васильківської міської ради Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” про стягнення заборгованості у розмірі 174915,00 грн.
Ухвалою суду від 15.06.2021 позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Запорізької області залишено без руху; встановлено Комунальному некомерційному підприємству «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Запорізької області строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п'ять) днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: надання обґрунтованого розрахунку суми, що стягується; подання належним чином засвідчених копій та належної якості всіх документів, долучених до позовної заяви, оформлених відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та в порядку встановленому чинним законодавством.
29.06.2021, за вх.№14824/21, від Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Запорізької області до суду надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків, визначених ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.06.2021 у справі №914/1629/21.
Ухвалою суду від 02.07.2021 заяву Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Запорізької області від 24.06.2021 №703 (вх.№14824/21 від 29.06.2021) задоволено частково та продовжено Комунальному некомерційному підприємству «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Запорізької області строк для усунення недоліків позовної заяви у справі 914/1629/21 до 05.07.2021 включно.
08.07.2021, за вх.№15914/21, від позивача поступила заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана на адресу суду 05.07.2021 згідно поштового штемпеля). Відтак, ухвалою суду від 13.07.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 08.09.2021.
17.08.2021, за вх.№19114/21, на адресу суду від Комунального некомерційного підприємства «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Васильківської міської ради Запорізької області поступила заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просив доручити Васильківському районному суду Запорізької області.
Ухвалою суду від 03.09.2021 вказану заяву позивача задоволено та ухвалено судове засідання проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 08.09.2021 суд постановив залишити позовну заяву Комунального некомерційного підприємства “Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Васильківської міської ради Запорізької області без руху, встановити Комунальному некомерційному підприємству “Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Васильківської міської ради Запорізької області строк п'ять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання належних доказів сплати судового збору у розмірі 2623,73 грн.
27.09.2021, за вх.№22530/21, в межах встановленого судом строку, позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено документи на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2623,73 грн (документи, згідно поштового штемпеля на конверті надіслані до суду 20.09.2021).
Ухвалою суду від 28.09.2021 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання у справі призначено на 06.10.2021.
Представник позивача в судове засідання 06.10.2021 не з'явився, причин неявки не повідомив. Заяви, клопотання від позивача до суду не надходили.
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901414159470 (ухвала суду від 28.09.21) вбачається, що від 05.10.2021 міститься запис «відправлення вручено: особисто».
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив. Заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.
Згідно з інформацією отриманою судом з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо результатів пошуку поштового відправлення суду на адресу відповідача №7901414159462 (ухвала суду від 28.09.21) вбачається, що від 05.10.2021 міститься запис «відправлення вручено: особисто».
Суд зауважує, що відповідач обізнаний про дане судове провадження, адже 07.09.2021 (за вх.№20632/21) ним подано клопотання про відкладення судового засідання.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважного представника відповідача не обов'язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, та за наявними у справі матеріалами.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 19.11.2020 р. було укладено договір поставки №205. Проте всупереч умовам договору відповідач не здійснив поставку товару на суму 174915,00 грн. Таким чином, позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 174915,00 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач, у строки визначені ухвалою суду від 13.07.2021, відзиву на позовну заяву не подав.
Обставини справи.
19 листопада 2021 між Комунальним некомерційним підприємством “Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Васильківської міської ради Запорізької області та ТОВ «Кондор Логістик» було укладено договір поставки №205.
Згідно п.1.1 договору, Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Замовнику у власність: «Нафта і дистиляти за ДК 021:2015 09130000-9»( «Бензин А-92», «Бензин А-95» код 09132000-3, Дизельне паливо код 09134200-9 за ДК 021:2015), далі - Товар, кількість та ціна якого вказана у Специфікації (Додаток 1 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити за вказаний Товар.
Відповідно до п.1.2 договору відпуск Товару з АЗС Постачальника або його партнерів, здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання Товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Замовником по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару за довірчими документами (скретч-картки), згідно умов Договору (п.2.1 договору).
Згідно п. 3.1 договору, ціна цього Договору становить: 205 650,00 гри. (двісті п'ять тисяч шістсот п'ятдесят грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ 34275грн.(тридцять чотири тисячі двісті сімдесят п'ять грн. 00коп).
Відповідно до п.4.1, 4.2, 4.3 договору Між Замовником та Постачальник за цим Договором будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з місцевого бюджету виникають тільки при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) виділених Замовнику у 2020 році в залежності від обсягів реального фінансування, передбаченого в у кошторисі Замовника. Замовник здійснює оплату після отримання Товару (скретч-карток), в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання накладної на Товар, та за цінами, що вказані в накладній, відповідно до умов даного Договору, в межах виділених у 2020 році Замовнику бюджетних асигнувань. Замовник не несе відповідальності за несвоєчасне перерахування коштів Постачальнику при затримці фінансування та відсутності фінансового підкріплення в УДКСУ.
Згідно п.п.5.1, 5.2, 5.2.1, 5.2.2, 5.3, 5.4 договору, термін поставки товарів (відпуску палива) - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Строк поставки Товару: до 31.12.2021. Місце поставки (передачі) Товару: 71600 Запорізька обл..м.Василівка. 5.2.1 .Передача Замовнику товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника або його партнерів, шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника скретч-картки..2.3. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки Сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці. Умови постачання Товару - самовивезення. Замовник зобов'язується отримати Товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого докумен ту (скретч-картки), який зазначений на ньому. Постачальник не несе відповідальності та звільняється від зобов'язань за Договором, у разі неотримання Замовником товару на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Відповідно до 11.1 договору, цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2020 року, а в частині зберігання Товару, заправки транспорту Замовника Товаром за довірчими документами (скетч-картками), а також розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором.
Згідно п.11.3 договору, цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї із Сторін за умови письмового повідомлення іншої Сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення розірвання договору укладення додаткової угоди про розірвання не потребується.
Даним Договором також передбачені зобов'язання Постачальника щодо забезпечення поставки Товару, а також у разі неналежного виконання зобов'язання Договором передбачена відповідальність Сторін.
На адресу ТзОВ «Кондор Логістик» Замовником направлялась Претензія щодо неналежного виконання умов договору. Надання акту звірки на залишок Товару та поверненні коштів за невикористаними скетч-картками, на що була отримання відповідь про відмову Постачальником виконувати вимоги зазначені в претензії.
Відтак предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості 174915 грн.
Оцінка суду.
Враховуючи правову природу взаємовідносин наведених позивачем, останні регулюються нормами, характерними для договору поставки.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
За змістом частин першої та другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.
Згідно положень ст. 1, ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17.
У «Розрахунку суми боргу, що стягується по договору поставки №205 від 19.11.2020» позивач зазначає, що замовником отримано паливні картки (талони) (видаткова накладна №161120/7 від 19.11.2021, акт приймання -передачі паливних карток (талонів) на пальне від 19.11.2020) на суму 205650,00 грн. Також позивач зазначає, що платіжним дорученням №636 від 20.11.2020 постачальнику оплачено замовником за талони на бензин та дизпаливо 205650,00 грн. Зазначено, що 16.12.2020 замовником отримано паливні картки на заміну паливних карток бренду «Inter Card» згідно Акту від 16.12.2020 (на вимогу ТОВ «Кондор Логістик», так як отримані раніше талони втратили активність). Позивач зазначає, що ним отримано товар на суму 30735,00 грн, відтак сума недоотриманого від постачальника товару складає 174915,00 грн.
Попри наведене до зазначеного розрахунку, який поданий позивачем на усунення недоліків позовної заяви за ухвалою суду від 15.06.2021 позивачем не надано жодних доказів (в тому числі і перелічених у розрахунку) на підтвердження зазначених обставин, а саме не подано наступних доказів: видаткової накладної №161120/7 від 19.11.2021, акту приймання -передачі паливних карток (талонів) на пальне від 19.11.2020 на суму 205650,00 грн, платіжного доручення №636 від 20.11.2020 про оплату на суму 205650,00 грн, Акту від 16.12.2020 про заміну паливних карток, а також доказів отримання товару на суму 30735,00 грн.
Враховуючи викладене, за вірогідністю доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів та не доведено факту оплати товару, факту поставки товару на зазначену ним суму і, відповідно, факту наявності заборгованості в заявленій до стягнення сумі (у розмірі 174915,00 грн.).
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом кожній стороні по справі судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приймаючи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом обставини та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості непоставленого товару у розмірі 174915,00 грн., а отже і про відмову в їх задоволенні.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав Комунального некомерційного підприємства “Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування” Васильківської міської ради Запорізької області та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.
Судові витрати.
Згідно з ч.1 та п.1 ч.3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Зважаючи на вказане, суд не аналізуватиме витрати позивача на професійну правничу допомогу, адже такі не підлягатимуть відшкодуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, сплачений позивачем за подання позову судових збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у строки передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.256,257 Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення підписано 11.10.2021.
Суддя С.Б. Кітаєва