79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.10.2021 справа № 914/916/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів
до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 36, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 139 906,62 грн.
Представники сторін:
від позивача: Трофимчук О.В. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001529 від 12.06.2019 р.; довіреність від 14.06.2019 р.
від відповідача: не з'явився
09.04.2021р. Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 36 про стягнення заборгованості в розмірі 373899,08 грн., з них: 353751,97 грн. - основний борг, 2252,70 грн. - пеня, 6 928,91 грн. - 3% річних, 11965,50 грн. - втрати від інфляції.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.04.2021 р. позовну заяву Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 36 про стягнення заборгованості в розмірі 373 899,08 грн. судом залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
21.04.2021 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2021 р. про залишення позовної заяви без руху, долучено до матеріалів справи заяву з додатками за вх. 9568/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2021 р. судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 26.05.2021 р.
17.05.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2061/21, в якій зазначається про те, що на адресу позивача надійшов лист від Житлово-будівельного кооперативу №36 про припинення договору №3603/А від 05.10.2002р. та передачу відомостей. Листом від 12.05.2021р. ЛМКП “Львівтеплоенерго” прийняло пропозицію про розірвання договору №3603/А від 05.10.2002р. з 01 листопада 2020р. У зв'язку з наведеним та перерахунком заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.07.2019 року по 31.10.2020 року за постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 117 348,82 грн., 739,28 грн. - пені, 15 215,75грн. - інфляційних нарахувань, 6602,77грн. - 3% річних. Також представник позивача просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2021 р. судом постановлено прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2061/21 від 17.05.2021 р. та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням. Підготовче засідання у даній справі відкладено на 23.06.2021 р.
Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.06.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/916/21 на тридцять днів за клопотанням представника відповідача.
23.06.2021 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 26.07.2021 р.
26.07.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 17278/21, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у поданому відзиві.
26.07.2021 р. в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 18.08.2021 р.
11.08.2021 р. представником позивача подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 18672/21.
16.08.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву за вх. № 19046/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/916/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 22.09.2021 р.
22.09.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 914/916/21 за вх. № 3796/21.
Крім того, 22.09.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи у справі № 914/916/21 за вх. № 3797/21.
Також 22.09.2021 р. представником відповідача подано на адресу суду клопотання про витребування доказів за вх. № 22048/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 р. судом постановлено відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 914/916/21 за вх. № 3796/21 від 22.09.2021 р.; судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судово-бухгалтерської експертизи у справі № 914/916/21 за вх. № 3797/21 від 22.09.2021 р.; судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів за вх. № 22048/21 від 22.09.2021 р. з підстав, які викладені у вказаній заяві. Розгляд справи по суті відкладено на 06.10.2021 р.
06.10.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 2061/21 від 17.05.2021 р., відповіді на відзив за вх. № 18672/21 від 11.08.2021 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
06.10.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, місце та дату судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/916/21.
В судовому засіданні 06.10.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що 05.10.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" та Житлово-будівельним кооперативом №36 було укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3603 А. Відповідно до умов укладеного договору ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов'язувалось постачати теплову енергію в гарячій воді, а Відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно і в повному обсязі.
Згідно п. 6.3. Договору, укладеного між Сторонами, Споживач зобов'язаний до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачувати Енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді.
Як зазначає позивач у позовній заяві, Відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії не виконав. Відтак, за період з 01.07.2019 року по 31.01.2021 у відповідача виникла заборгованість у зв'язку з невиконанням умов договору № 3603 А від 05.10.2002 в розмірі 352 751,97 грн., яка залишилась непогашеною на день подання позову, згідно розрахунком боргу, який долучений позивачем до матеріалів справи.
17.05.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2061/21, в якій зазначається про те, що на адресу позивача надійшов лист від Житлово-будівельного кооперативу №36 про припинення договору №3603/А від 05.10.2002р. та передачу відомостей. Листом від 12.05.2021р. ЛМКП “Львівтеплоенерго” прийняло пропозицію про розірвання договору №3603/А від 05.10.2002р. з 01 листопада 2020р.
У зв'язку з наведеним та перерахунком заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.07.2019 року по 31.10.2020 року включно за постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 117 348,82 грн., 739,28 грн. - пені, 15 215,75грн. - інфляційних нарахувань, 6602,77грн. - 3% річних, згідно розрахунків, які долучено позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог. Також представник позивача просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У поданому на адресу суду відзиві на позовну заяву за вх. № 17278/21 від 26.07.2021 р., відповідач посилається на те, що у позовній заяві Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» зазначає, що внаслідок порушення відповідачем господарського зобов'язання, взятого на себе за Договором №3603 А від 05.10.2002року, у останнього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01 липня 2019 року по 31 січня 2021 року. Відповідач зазначає, що посилання позивача на Договір №3603 від 05 жовтня 2002 року, як на правову підставу стягнення заборгованості, є надуманим та голослівним, оскільки господарські зобов'язання Сторін за цим Договором є припиненими.
05 жовтня 2002 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтенлоенерго» та Житлово-будівельним кооперативом №36 був укладений Договір №3603 А про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір №3603 А, копія долучена позивачем до матеріалів справи). За умовами Договору №3603 А позивач, як теплопостачальна організація, зобов'язувався постачати відповідачу (згідно Договору №3603 А - споживач) теплову енергію у гарячій воді, а відповідач зобов'язувався її отримувати і оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в строки, передбачені цим Договором.
Відповідач у поданому відзиві звертає увагу на те, що відповідач за статутом не здійснює господарської діяльності з теплопостачання, і не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» та ліцензіатом у сфері теплопостачання. Неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договори на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за відсутності відповідної ліцензії, якої у відповідача немає. Внаслідок внесення змін на законодавчому рівні, відповідач не є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, не є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та на законодавчому рівні позбавлений можливості здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги, у тому числі теплопостачання. Вважає, що оплатив позивачу всю заборгованість за надані послуги, про що долучив копії платіжних доручень. Просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з'ясувавши правову позицію сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
05.10.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (за договором енергопостачальна організація, позивач у справі) та Житлово-будівельним кооперативом № 36 (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3603/А (надалі договір № 3603/А від 05.10.2002).
Відповідно до умов укладеного договору № 3603/А від 05.10.2002 ЛМКП "Львівтеплоенерго" зобов'язувалось постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язувався її отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) на умовах та в терміни, передбачені цим договором.
У п. 2.1 договору № 3603/А від 05.10.2002 сторони узгодили, що теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади.
На виконання умов договору № 3603/А від 05.10.2002, позивач забезпечив об'єкт відповідача за період часу з 01.07.2019 р. по 31.10.2020 р., тепловою енергією в гарячій воді у відповідних обсягах загальною вартістю 117348,82 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи розрахунковими документами.
Згідно п. 6.3. договору № 3603/А від 05.10.2002, покупець зобов'язаний до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
Згідно з п. 3.2.2 договору № 3603/А від 05.10.2002, покупець зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.
Відповідно до п. 10.1. договору № 3603/А від 05.10.2002, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003р.
Пунктами 10.3. та 10.4. договору № 3603/А від 05.10.2002 передбачено, що припинення дії договору не звільняє покупця від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії, а договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
На виконання договірних зобов'язань позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії в обсягах, погоджених сторонами згідно додатку № 1 до Договору № 3603/А від 05.10.2002.
На адресу позивача надійшов лист від Житлово-будівельного кооперативу №36 про припинення договору №3603/А від 05.10.2002р. та передачу відомостей. Листом від 12.05.2021р. ЛМКП “Львівтеплоенерго” прийняло пропозицію про розірвання договору №3603/А від 05.10.2002р. з 01 листопада 2020р.
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2545/19 від 25.06.2020 р., залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 р., позовні вимоги Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» задоволено частково, вирішено стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 36 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» 2 045,79 грн. пені, 13 710,24 грн. 3 % річних, 42 715,54 грн. інфляційних втрат і 1600,19 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.
Як встановлено судом, банківські документи відповідача, які містяться в матеріалах справи підтверджують сплату заборгованості за надані послуги до 01.07.2019 р. на виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/2545/19 від 25.06.2020 р.
В тому числі, що стосується платіжного доручення № 346 від 17.01.2020 р., то суд зазначає, що сума в розмірі 4 641,30 грн. врахована позивачем як часткова оплата за липень 2019 року у даній справі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2061/21 від 17.05.2021, за період з 01.07.2019 року по 31.10.2020 року за постачання теплової енергії в гарячій воді у розмірі 117 348,82 грн., 739,28 грн. - пені, 15 215,75грн. - інфляційних нарахувань, 6602,77грн. - 3% річних. Також представник позивача просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Оцінка суду
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).
У відповідності із ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов, укладеного між ЛМКП “Львівтеплоенерго” та Житлово-будівельним кооперативом договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 3603/А від 05.10.2002р. надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії за період з 01.07.2019 р. по 31.10.2020 р. на суму 117 348,82 грн.
Відповідачем умов договору щодо оплати до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, позивачу вартості спожитої теплової енергії в розрахунковому періоді не дотримано.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором № 3603/А від 05.10.2002, суду не подав.
Докази, які містяться в матеріалах справи № 914/916/21, спростовують обґрунтування, які викладені у відзиві відповідача за вх. № 17278/21 від 26.07.2021 р., зокрема щодо того, що господарські зобов'язання, які виникли на підставі укладеного договору № 3603/А від 05.10.2002, є припиненими в період надання послуг, за який стягується заборгованість.
Відповідно до п. 10.1. договору № 3603/А від 05.10.2002, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003р.
Пунктами 10.3. та 10.4. договору № 3603/А від 05.10.2002 передбачено, що припинення дії договору не звільняє покупця від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії, а договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
17.05.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2061/21, в якій зазначається про те, що на адресу позивача надійшов лист від Житлово-будівельного кооперативу №36 про припинення договору №3603/А від 05.10.2002р. та передачу відомостей. Листом від 12.05.2021р. ЛМКП “Львівтеплоенерго” прийняло пропозицію про розірвання договору №3603/А від 05.10.2002р. з 01 листопада 2020р. Відтак, договір № 3603/А від 05.10.2002 є припиненим тільки з 01.11.2020 р. за згодою сторін у даній справі.
Ці обставини щодо дії договору встановлені рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/2545/19 від 25.06.2020 р., залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 р.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 117348,82 грн. за період з 01.07.2019 р. по 31.10.2020 р. включно.
Станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 117348,82 грн. не погашена, доказів протилежного суду не надано.
Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку проте, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію на суму 117348,82 грн. за період з 01.07.2019 р. по 31.10.2020 р. є обґрунтованою, підтверджується долученими до матеріалів справи доказами та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 739,28 грн. пені згідно долученого розрахунку.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ст. 1,3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
У пункті 7.2.3 договору № 3603/А від 05.10.2002 року, сторони погодили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача 739,28 грн. пені.
Щодо нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 6602,77 грн. та втрат від інфляції в розмірі 15215,75 грн., суд зазначає наступне.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Станом на день прийняття рішення у даній справі, доказів оплати зі сторони відповідача проведених позивачем нарахувань 3% річних, втрат від інфляції та пені та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі, а саме: 117348,82 грн. заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді за період з 01.07.2019 р. по 31.10.2020 р. включно, 15215,75 грн. - втрат від інфляції, 6602,77 грн. - 3% річних та 739,28 грн. пені.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 5608,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5289 від 09.03.2021 р. на суму 5608,49 грн.
17.05.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2061/21.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.05.2021 р. судом постановлено прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 2061/21 від 17.05.2021 р. та подальший розгляд справи здійснювати з її врахуванням. Підготовче засідання у даній справі відкладено на 23.06.2021 р.
17.05.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву за вх. № 2062/21 про повернення сплаченого судового збору в розмірі 3509,89 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2021 р. заяву представника позивача про повернення позивачу з Державного бюджету України суми судового збору за вх. № 2062/21 від 17.05.2021 р., з врахуванням заяви позивача про уточнення суми судового збору, що підлягає стягненню та поверненню за вх. № 12241/21 від 25.05.2021 р. задоволено повністю. Повернуто Львівському міському комунальному підприємству “Львівтеплоенерго” з Державного бюджету України 3338,49 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 5289 від 09.03.2021 р. на суму 5608,49 грн.
Судовий збір в розмірі 2270,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і ним не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ч. 4 ст. 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 123, ч.1 та ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Житлово-будівельного кооперативу № 36 (79026, м. Львів, вул. Енергетична, 18; код ЄДРПОУ № 23957232) на користь позивача: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1; код ЄДРПОУ №05506460) 117348,82 грн. заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді за період з 01.07.2019 р. по 31.10.2020 р., 15215,75 грн. - втрат від інфляції, 6602,77 грн. - 3% річних, 739,28 грн. пені та 2270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 13.10.2021 р.
Суддя О.З. Долінська