Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
11 жовтня 2021 рокуСправа № 912/1703/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1703/21
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД", вул. Соборна, буд. 1, с. Головківка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28043
про стягнення 13 925 235,53 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД", вул. Соборна, буд. 1, с. Головківка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28043
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 3006
про визнання недійсним договору
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - адвокат Стельмах Ю.М. (режим відеоконференції), довіреність № б/н від 12.10.20, свідоцтво серії ЧК № 000905 від 18.04.2018, посвідчення №866 видане 18.04.2018;
від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - адвокат Іванова І.А., ордер серії ВА №1017039 від 08.07.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльності №405 від 24.10.2011;
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (далі - ТОВ "Суффле Агро Україна", позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" (далі - ТОВ "АгроАльянс ЛТД", відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) з вимогами про:
- стягнення основного боргу в сумі 6 269 343,66 грн, 48 % річних в сумі 4 880 983,34 грн, пені в сумі 1 221 100,35 грн, інфляційних збитків в сумі 1412 704,73 грн та 1 641 103,45 грн штрафу за грудень 2020 року;
- відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України при прийнятті рішення, зазначити в рішенні суду про нарахування 48% річних на суму боргу, яка буде існувати в період з 01.06.2021 року до моменту виконання судового рішення з урахуванням приписів законодавства України. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду здійснювати нарахування 48% річних за порушення строків оплати за договором поставки №1300032127 від 29.01.2020 року за поставлений товар, з визначенням граничного строку нарахування відсотків до моменту виконання судового рішення в частині стягнення простроченої заборгованості, яка буде існувати в цей період з урахуванням приписів законодавства України, починаючи з 01.06.2021 року за формулою: С х 48 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; 48- відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість;
- судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 231 378,53 грн покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов'язань по договору поставки №1300032127 від 29.01.2020, щодо повної оплати за поставлений товар.
Ухвалою від 15.06.2021 господарським судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1703/21 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.07.2021 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
30.06.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" надійшла заява про зменшення позовних вимог та повернення судового збору від 25.06.2021, згідно якої позивач просить прийняти заяву про зменшення розміру позовних вимог на 1 500 000,00 грн основного боргу (відповідачем сплачено 1 500 000,00 грн) та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням нової ціни позову 13 925 235,53 грн; повернути позивачу з Державного бюджету 22 500,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №6394 від 27.05.2021 на загальну суму 231 378,53 грн.
05.07.2021 до суду надійшов відзив на позов з запереченнями проти позову та зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про визнання недійсним договору поставки №1300032127 від 29.01.2020.
У поданому суду відзиві на позов зазначено, що відповідач визнає наявність станом на 31.05.2021 основної суми боргу у розмірі 4 769 343,65 грн, в той же час не визнає позовні вимоги в повному обсязі у зв'язку із обставинами зазначеними у зустрічному позові. Крім того, відповідач зазначає, що сума штрафних санкцій майже в три рази перевищує суму основного боргу, а тому вважає, що у даному випадку судом може бути зменшено розмір штрафних санкцій.
В обґрунтування зустрічного позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроальянс ЛТД" зазначено, що договір укладено директором ТОВ "Суффле Агро Україна" з перевищенням повноважень.
Ухвалою від 05.07.2021 судом прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" до спільного розгляду з первісним позовом, об'єднавши вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
08.07.2021 суд відкрив підготовче засідання.
Згідно ухвали від 08.07.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" про зменшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням її змісту. За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" повернуто останньому 22 500,00 грн надмірно сплаченого судового збору. Оголошено перерву в підготовчому засіданні на 04.08.2021.
29.07.2021 на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшли:
- відповідь на відзив, за змістом якої останній просить суд поновити строк на її подання, прийняти додані до неї докази та задовольнити первісний позов. У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що застосовуючи норми права про зменшення штрафних санкцій суд має врахувати відповідні обставини (розмір збитків, ступінь виконання, майновий стан сторін, причини невиконання зобов'язання, чи вживались боржником заходи щодо усунення порушення та наслідки невиконання зобов'язань боржником) обов'язок доведення яких покладається на відповідача. Позов відповідача призводить до затягування розгляду справи та свідчить про небажання погашати борг.
- відзив на зустрічну позовну заяву. У поданому відзиві зазначено про відмову у зустрічному позові, а саме вказано, що спірний договір не містить загальної суми поставки. Договір виконувався шляхом укладення специфікацій та прийняття покупцем партій товару. Поставка товарів на підставі спірного договору здійснювалась відповідачу протягом 2019 - 2021 роках, при цьому протягом вказаного періоду відповідач не заявляв вимог про визнання недійсним спірного договору, як і не здійснило повернення отриманого товару. Позивач не був та не міг бути обізнаним про наявні обмеження повноважень керівника відповідача на укладення спірного договору, у спірному договорі сторони не зазначили про те, що вони діють на підставі Статуту. Крім того, п. 9.8 Договору передбачено, що покупець не обмежений у правомочності щодо укладення Договору. Відповідач вчинив дії щодо прийняття до виконання та схвалив спірний правочин.
Ухвалою від 04.08.2021 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.08.2021 о 10:00 год. Відмовлено в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом про поновлення строку для подання відповіді на відзив. За ініціативою суду продовжено строк для подання відповіді на відзив до 29.07.2021 та прийнято її до розгляду. Звернуто увагу сторін на строки, встановлені ухвалою суду від 05.07.2021 для подання заяв по суті та вимоги норм ст.ст. 118, 119 ГПК України. Продовжено строк підготовчого провадження у справі №912/1703/21 на тридцять днів.
Ухвалою від 19.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №912/1703/21 до судового розгляду по суті на 13.09.2021 о 14:00 год.
Протокольною ухвалою від 13.09.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.2021 о 14 год. 00 хв на підставі усного клопотання представників сторін з метою мирного врегулювання спору.
Протокольною ухвалою від 04.10.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2021 о 15 год. 30 хв з тих же підстав.
11.10.2021 суд розпочав розгляд справи по суті.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 11.10.2021.
В судовому засіданні 11.10.2021 досліджено судом докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
29.01.2020 між ТОВ "Суффле Агро Україна" та ТОВ "АгроАльянс ЛТД" укладено Договір поставки № 1300032127 (далі - Договір, 1 том а.с. 58 - 67) за п.1.1.1. якого подавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати вартість наступних сільськогосподарських товарів: насіння ячменю, кукурудзи, ріпаку, соняшника, пшениці, сої, гороху, сорго, люцерни та жита; засоби захисту рослин; мінеральні добрива; добрива для позакореневого підживлення.
Згідно п. 1.1.3. Договору, сторони домовились, що зобов'язання покупця з оплати згідно даного Договору та усіх специфікацій/додатків тощо до нього (крім поставки на умовах передплати) мають бути забезпечені у спосіб, прийнятний для продавця: а) аграрною розпискою; та/або b) заставою нерухомості, рухомого майна, цінних паперів, майновою порукою; та/або c) персональною порукою керівника, власника покупця, третіх осіб, банківською гарантією; та/або d) іншим чином у спосіб, не заборонений законом та прийнятний для подавця.
За умовами п. 3.1.1. Договору право власності на товар переходить до покупця в момент відвантаження.
Відповідно до п. 3.5 Договору під час поставки продавець зобов'язаний передати покупцю всю документацію на товар згідно з законодавством. При поставці продавцем надаються наступні документи: видаткова накладна, товарно - транспортна накладна. Рахунок - фактура надається при передоплаті, якщо інше не зазначено в Договорі.
Згідно з п. 3.6. Договору у зв'язку з тим, що постачання за Договором має характер централізовано - кільцевих перевезень, підписання видаткової накладної представником покупця можливе без довіреності на отримання матеріальних цінностей шляхом скріплення свого підпису на документах печаткою покупця, відміченою в даному Договорі в пункті "реквізити та підписи сторін".
Умовами п. 4.1. Договору визначено, що номенклатура товару, його кількість та ціна зазначаються у Специфікаціях до даного Договору. При оплаті товару покупець обов'язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості покупця.
За п. 4.3., 4.4. Договору, якщо інші умови оплати не будуть погоджені сторонами, покупець зобов'язується оплатити вартість товару не пізніше 31 жовтня 2020 року. Якщо в додатках до договору буде вказана дата оплати із зазначенням лише дати та місяця, вважатиметься, що мова йде про 2020 рік. У разі поставки товару продавцем без отримання погодженої попередньої оплати від покупця, кінцевою датою розрахунків (в т.ч. для цілей обчислення штрафних санкцій) сторони домовились рахувати день підписання видаткової накладної.
Положеннями п. 7.1. Договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також проценти на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в розмірі 4 (чотири) % на місяць (48% річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.
Згідно з п. 7.2. Договору, покупець додатково сплачує штраф в розмірі 15 (п'ятнадцять) % від суми прострочення за кожен 1 (один) повний місяць прострочення.
Пунктом 9.6. та 9.7 Договору передбачено, що договір діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі пролонгації дії даного Договору на 2021 та наступні роки, вважатиметься, що посилання в тексті Договору на певні строки, події, додатки та специфікації 2020 року, будуть застосовуватись відповідно сторонами на 2021 та подальші роки, якщо інше не буде погоджено сторонами додатково.
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
29.01.2020 сторонами підписано Додаток № 1 до Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020. (1 том а.с. 70 - 76)
29.01.2020 сторонами підписано Додаток № 2 до Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020 п. 3 якої передбачено, що вартість товарів може бути оплачена покупцем грішми (оплата) або погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог за поставлені продавцю товари за іншими договорами (поставка). (1 том а.с. 77 - 78)
04.02.2020 сторонами підписано Додаток № 3 до Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020 згідно п.1. якого зазначено, що на виконання п.1.1.3. Договору поставки, покупець має передати права кредитора за фінансовими аграрними розписками на загальну суму 98 508 213,60 грн.
За п. 3 Додатку № 3 вказані аграрні розписки мають бути передані продавцю шляхом вчинення індосаменту не пізніше 21 лютого 2020 року. (1 том а.с. 79)
16.11.2020 сторонами підписано Додаток № 4 до Договору поставки № 1300032127 від 29.01.2020 пунктом 1 якого сторони погодили продовження строку дії Договору на 2021 рік (до 31/12/2021 включно, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання). У зв'язку зі зміною коду покупця у системі SAP продавця, та, відповідно, автоматичного присвоєння нового номеру договору - замовлення на 2021 рік - № 1300035525, вважати, що посилання в Специфікаціях, видаткових накладних та інших документах, що містить номер договору поставки № 1300035525 від 15.11.2020 р. означає посилання на номер договору поставки № 1300032127 від 29.01.2020 р., без шкоди для інших положень Договору та його чинності (1 том а.с. 80).
16.03.2021 сторонами підписано Додаток № 5 до Договору поставки № 1300032127 від 29.01.2020 (1 том а.с. 81 - 82).
На підтвердження здійснення поставки товару ТОВ "Суффле Агро Україна" надано специфікації, рахунки - фактури, товарно - транспортні накладні, а також видаткові накладні та коригування кількісних та вартісних показників за період із 04.02.2020 по 18.02.2021 на загальну суму 101 677 147,21 грн, які підписані представниками сторін без зауважень та заперечень (1 том а.с. 83 - 250, 2 том а.с. 1,2).
ТОВ "Суффле Агро Україна" надано до матеріалів справи виписку із рахунку за період із 01.01.2020 по 28.04.2021 за якою вбачаються всі оплати здійснені ТОВ "АгроАльянс ЛТД" на загальну суму 68 003 426,71 грн за отриманий товар по спірному договору (2 том а.с. 3, 4).
Крім того, як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", згідно Актів зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 від 07.10.2020, № 2 від 02.11.2020 та № 3 від 09.11.2020 борг Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" зменшився на 27 404 376,84 грн (2 том а.с. 5 -7).
Отже, згідно розрахунків позивача за первісним позовом сума основного боргу за поставлений товар, яка належна до сплати із відповідача за первісним позовом склала 6 269 343,66 грн, на підтвердження чого надано Акт звіряння розрахунків станом на 27.05.2021.
Як стверджує позивач, кінцевим строком оплати визначеним у Специфікаціях було 01.11.2020. Оскільки, ТОВ "АгроАльянс ЛТД" залишок суми боргу у домовлені сторонами строки не сплачено, позивачем за первісним позовом нараховано на суму боргу, яка існувала у період із 02.11.2020 по 31.03.2021, до стягнення суму пені у розмірі 1 221 100,35 грн, 48% річних у розмірі 4 880 983,34 грн, збитки від інфляції у розмірі 1 412 704,73 грн та 5% штрафу у розмірі 1 641 103,45 грн. Однак, з урахуванням заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про зменшення позовних вимог на 1 500 000,00 грн основного боргу та повернення судового збору від 25.06.2021 розгляд справи здійснюється з урахуванням нової ціни позову 13 925 235,53 грн.
Розглядаючи вимоги за первісним позовом господарський суд враховує таке.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України ).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару відповідно до умов укладеного Договору поставки № 1300032127 від 29.01.2020 на загальну суму 101 677 147,21 грн, а саме Специфікаціями до Договору, видатковими накладними, коригуванням кількісних та вартісних показників та товарно-транспортними накладними.
Відповідачем факт отримання поставленого товару не заперечено, а отже згідно п.3.1.1. він став власником такого товару з моменту його відвантаження.
Умовами п. 4.3. Договору сторони становили строк оплати товару до 31.10.2020 при відсутності погодження інших умов оплати товару.
Проте із наявних Специфікацій вбачається, що сторони фактично погодили кінцевий строк оплати 01.11.2020, а за Специфікацією від 10.06.2020 № 2500630932 визначено, що 50% оплачується до відвантаження та 50% до 05.07.2020 року. (1 том а.с. 83)
Згідно наявної у матеріалах справи банківської виписки по рахунку позивача, вбачається здійснення відповідачем оплати на загальну суму 68 003 426,71 грн.
Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Іншу частину боргу сторонами зараховано згідно Актів зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 від 07.10.2020, № 2 від 02.11.2020 та № 3 від 09.11.2020 за якими борг Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" зменшився на 27 404 376,84 грн.
Таким чином, сума боргу яка залишилась до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" за отриманий товар склала 6 269 343,66 грн, а з урахуванням заяви ТОВ "Суффле Агро Україна" про зменшення позовних вимог на 1 500 000,00 грн основного боргу, останній склав 4 769 343,66 грн.
Відповідачем суму боргу у розмірі 4 769 343,66 грн визнано про, що повідомлено суд у відзиві на позов. (2 том а.с. 40)
З огляду на вищевикладене, відсутність доказів погашення заборгованості або повернення товару, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови Договору, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 4 769 343,66 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки сторонами у Специфікаціях до Договору визначено кінцевою датою оплати 01.11.2020, прострочення відповідача почалось із 02.11.2020.
02.11.2020 сторонами підписано Акт зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 за яким сторони погодили, що борг за договором становить 84 668 657,39 грн.
Таким чином, позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за період із 02.11.2020 по 31.03.2021 на суми боргу з урахуванням часткових оплат. (1 том а.с. 18 - 32)
Згідно зі статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Положеннями п. 7.1. Договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати вартості товарів покупцем відповідно до Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати, без врахування положення п. 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Відповідно до п. 7.2. в редакції Протоколу розбіжностей від 29.01.2020 покупець додатково сплачує штраф у розмірі 5% від суми прострочення за кожен один повний місяць прострочення.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, господарський суд встановив правильність його здійснення.
Крім того, позивачем нараховано 48 % річних у розмірі 4 880 983,34 грн та втрати від інфляції у розмірі 1 412 704,73 грн.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями п. 7.1. Договору визначено право постачальника нарахувати проценти на підставі частини 2 статті 625 ЦК України в розмірі 4 (чотири) % на місяць (48% річних - для обчислення за неповний місяць) від простроченої суми.
При перевірці здійснених позивачем нарахувань 48 % річних та втрат від інфляції, суд встановив, що останні є арифметично вірними.
Разом з тим, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, при цьому зазначаючи, що останні перевищують майже в три рази суму основного боргу. В засіданні представник підтримала клопотання про зменшення штрафних санкцій в т.ч. відсотків річних. Відповідач зазначає, що залишок по сплаті суми основного боргу становить менше 5% від основної суми здійсненої поставки. Крім того, відповідач вказує, що поступово у добровільному порядку виплачує залишок суми боргу. Також, у зв'язку із частковим виконанням обов'язку відповідачем не було завдано збитків іншим учасникам відносин.
Позивачем у поданій суду відповіді на відзив у якій заперечено щодо зменшення розміру штрафних санкцій. Позивач зазначає про відсутність перевищення нарахованих ним штрафних санкцій над наявними збитками, зважаючи на те, що останній надав відповідачу відстрочку з оплати товару на 7 місяців, вартість якої у банку склала б 19% на рік, а саме 9 595 000,00 грн, що співрозмірно із заявленими штрафними санкціями у розмірі 9 155 891,14 грн. Збитки також включають в себе забезпечення, додаткові загальногосподарські витрати на обслуговування пролонгації банківських кредитів та витрату коштів на виплату заробітної плати працівникам. Щодо причин невиконання зобов'язання, відповідач не навів останніх. Позивач звертає увагу на те, що штрафні санкції нараховані на суму боргу 84 688 657,39 грн, яка існувала на момент настання строку оплати, а тому безпідставним є твердження про те, що сума штрафних санкцій перевищує суму боргу. Позов відповідача призводить до затягування розгляду справи та свідчить про небажання погашати борг. Відповідачем не надано жодного доказу щодо наявності у нього скрутного матеріального стану чи неможливості здійснити оплату боргу.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 902/417/18 зазначила наступне.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вказані правова позиція є останньою із зазначеного питання.
Вирішуючи питання зменшення штрафних санкцій, господарський суд зазначає, що відповідачем у поданому клопотанні не зазначено та не доведено належними доказами, що заявлені до стягнення позивачем штрафні санкції становлять непомірний тягар для останнього, як і не надано доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, також не надано доказів, що сума нарахованих штрафних санкцій призведе до несприятливих наслідків для діяльності відповідача.
Поряд з тим, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, господарський суд враховує, що відповідачем погашено у строк встановлений договором та специфікаціями до нього лише 17 % від загальної суми боргу та 78,6 % суми боргу було погашено із простроченням, заявлена сума боргу склала 4,4%.
Проте, господарський суд враховує, що відповідачем добросовісно у добровільному порядку здійснювалось погашення боргу, хоча і з простроченням, так ним погашено 95,6% суми вартості від отриманого товару, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку позивача.
Так, сума боргу яка залишилась належна до стягнення із відповідача склала 4 769 343,66 грн, а сума нарахованих позивачем штрафних санкцій та суми, передбачені ст. 625 ЦК України у сукупному розмірі 9 155 909,87 грн, складають більш ніж 50% загальної суми заборгованості, що з урахуванням подальшого нарахування та стягнення відсотків річних у розмірі 48% свідчить про неспівмірність та не є справедливим у відношенні до боржника.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій та зменшити їх на 50% від сум штрафу, пені та 48 % річних.
З огляду на вищезазначене, та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 від 18.03.2020 року, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір стягнутих на користь позивача пені до розміру 610 550,17 грн, штрафу до розміру 820 551,72 грн, а також 48% відсотків річних до розміру 2 440 491,67 грн.
Сума втрат від інфляції зменшенню не підлягає та задовольняється судом у заявленому позивачем розмірі, а саме 1 412 704,73 грн.
Отже, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині нарахування штрафних санкцій та сум передбачених ст. 625 ЦК України.
Крім того, позивач просить суд на підставі ч. 10. ст. 238 ГПК України здійснити нарахування 48% річних із 01.06.2021 до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов'язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу.
Крім того наведеною нормою не визначено початкового періоду здіснення такого нарахування.
З огляду на подане представником відповідача клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, а також сум передбачених ст. 625 ЦК України, зокрема 48% річних, нарахування 48 % річних із 01.06.2021 в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, тобто за період раніше звернення до суду із позовною заявою, який не охоплений позивачем при здійсненні розрахунку заявлених до стягнення 48% річних у судовому порядку, фактично стане для відповідача непомірним тягарем та порушить принцип забезпечення розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне визначити початок здійснення нарахування 48% річних у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України із дати набрання даним рішенням законної сили та до моменту виконання рішення за такою формулою: (С х 48 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 48 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році в якому наявна непогашена заборгованість.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покласти на відповідача за первісним позовом у розмірі 208878,53 грн, що сплачений від заявленої суми позову в розмірі 13925235,53 грн та виходячи з правомірного нарахування позивачем суми боргу, штрафних санкцій та відсотків річних.
Щодо зустрічних позовних вимог, господарський суд враховує таке.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Договір поставки №1300032127 від 29.01.2020 має бути визнаний недійсним, так як під час його укладення не було додержано сторонами вимог, які встановлені ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п. 15.9 та п. 15.11 Статуту ТОВ "АгроАльянс ЛТД" управління поточною діяльністю Товариства здійснюється виконавчим органом: Директором. Директор самостійно вирішує всі питання поточної діяльності товариства і перспективи його розвитку, зокрема від імені товариства має право вести переговори, підписувати та укладати цивільно - правові та господарські угоди, договори, контракти з юридичними та фізичними особами на загальну суму не більше 500 000 грн.
Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов'язковим для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином, виходячи з наведених приписів, позивач, звертаючись із позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору, зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними на момент його вчинення.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості, зокрема, про органи управління товариством, їх компетенцію.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
Спірний Договір поставки №1300032127 від 29.01.2020 укладений від імені ТОВ "АгроАльянс ЛТД" директором Дамченко Вікторією Олександрівною.
Пунктом 9.8. Договору поставки встановлено наступне: "Ані сам покупець, ані його уповноважений представник, який підписує/укладає цей Договір від імені покупця, жодним чином не обмежений у правомочності щодо укладання та виконання Договору. Уповноважений представник покупця, що підписує цей договір від імені покупця отримав всі необхідні та передбачені статутними та/або внутрішніми документами покупця згоди/погодження/схвалення та інші документи, з метою підписання/укладання/виконання цього Договору. Своїми підписами сторони підтверджують правильність викладення термінології тексту цього Договору, а також написання прізвищ, імен та по батькові посадових осіб, які уклали та підписали цей Договір.".
Положеннями п. 15.9. Статуту ТОВ "АгроАльянс ЛТД" у редакції від 2018 року затверджений Загальними зборами Учасників Протокол № 5 від 13. 03.2018 (далі - Статут) визначено, що управління поточною діяльністю Товариства здійснюється виконавчим органом: Директором.
Пунктом 15.10. Статуту ТОВ "АгроАльянс ЛТД" визначено, що Директор вирішує всі питання щодо поточної діяльності Товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства.
Згідно з п. 15.11 Статуту ТОВ "АгроАльянс ЛТД" Директор самостійно вирішує питання поточної діяльності Товариства і перспективи його розвитку, а саме від імені Товариства вести переговори підписувати та укладати цивільно - правові та господарські угоди, договори, контракти з юридичними та фізичними особами на загальну суму не більше 500 000 гривень та підписувати документи пов'язані з їх належним укладанням, підписанням та реєстрацією таких цивільно - правових та господарських угод, договорів, контракти.
З огляду на положення статей 92, 241 ЦК України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.
Отже, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.
Таким чином, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).
Відповідно до частини третьої статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.
Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Згідно наявного у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ "АгроАльянс ЛТД" у графі "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" зазначено Дамченко Вікторію Олександрівну (згідно статуту товариства) керівником. (2 том а.с. 143 - 152).
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відсутність станом на момент укладення договору у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора ТОВ "АгроАльянс ЛТД" відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли особа не знала і не могла знати ці відомості.
Разом з тим, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Така правова позиція є сталою та викладена в низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 09.04.2019 у справі № 924/491/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17 та від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 30.04.2020 у справі № 925/1147/18, від 11.08.2021 у справі №910/9108/20, від 13.05.2021 у справі № 910/4028/20.
Отже, враховуючи положення п. 9.8. Договору поставки, які містять запевняючі положення про отримання представником покупця, який підписував договір від його імені всі необхідні та передбачені статутними документами погодження, господарський суд приходить до висновку, що ТОВ "Суффле Агро Украна" мав бути обізнаний про обмеження повноважень на вчинення відповідного правочину зі сторони ТОВ "АгроАльянс ЛТД".
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16, від 11.08.2021 у справі №910/9108/20.
При цьому, законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).
Частина 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визнання правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України).
Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.
При цьому, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/5137/19 від 05.12.2019.
Крім того, колегія суддів враховує, що в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Додаток № 1 від 29.01.2020 до Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020, Додаток № 2 від 29.01.2020 до Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020, Додаток № 3 від 04.02.2020 до Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020, Додаток № 4 від 14.11.2020 до Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020 підписаний від імені ТОВ "АгроАльянс ЛТД" директором Дамченко Вікторією Олександрівною.
Із наявних у матеріалах справи документів, вбачається підписання директором ТОВ "АгроАльянс ЛТД" усіх Специфікацій до Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020, коригування кількісних та якісних показників директором та представником Волощук В.С. (право на підписання міститься відповідно до Протоколу загальних зборів учасників № 22 (2 том а.с. 97 - 98)), підписання видаткових накладних на товар та товарно - транспортних накладних представниками ТОВ "АгроАльянс ЛТД" із проставленням відбитку печатки.
Позивачем за зустрічним позовом не заперечено наявність суми боргу Договором поставки №1300032127 від 29.01.2020, крім того не зазначено про те, які права та законні інтереси були порушені оспорюваним договором.
З огляду на викладене, господарський суд не встановив підстав для визнання Договору поставки №1300032127 від 29.01.2020 недійсним, а тому позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Судовий збір за положеннями ст. 129 ГПК України покладається на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 231, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" (вул. Соборна, буд. 1, с. Головківка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28043, ідентифікаційний код 32737851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, ідентифікаційний код 34863309) заборгованість у розмірі 10 053 641,95 грн, з яких 4 769 343,66 грн основного боргу, 1 412 704,73 грн втрат від інфляції, 2 440 491,67 грн відсотків річних, 610 550,17 грн пені та 820 551,72 грн штрафу, а також 208878,53 грн судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до моменту виконання цього рішення, 48 % річних за такою формулою: (С х 48 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 48 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення, К - кількість днів у році в якому наявна непогашена заборгованість і стягнути отриману суму процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроАльянс ЛТД" (вул. Соборна, буд. 1, с. Головківка, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28043, ідентифікаційний код 32737851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (вул. Богдана Хмельницького, буд. 43, с. Крупець, Славутський район, Хмельницька область, 30068, ідентифікаційний код 34863309).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні первісного позову в іншій частині відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Примірники рішення направити ТОВ "Суффле Агро Україна" на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та на електронну пошту адвоката ІНФОРМАЦІЯ_2; ТОВ "Агроальянс ЛТД" на електронні пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4.
Повне рішення складено 13.10.2021.
Суддя В.Г. Кабакова