вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" жовтня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1584/21
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали клопотання про ухвалення додаткового рішення (вх. №21067/21 від 09.09.2021)
за позовом Державної установи "Український дім Фарфорово-фаянсової промисловості"
08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, код ЄДРПОУ 05468498
до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, код ЄДРПОУ 34091724
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, код ЄДРПОУ 43173325
про стягнення заборгованості
за участі представників сторін:
позивача: Радзивіл І.О., посвідчення №000059 від 30.10.2017;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1588/21 від 31.05.2021) Державної установи "Український дім Фарфорово-фаянсової промисловості" до Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2021 у справі №911/1584/21 позов задоволено повністю.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення (вх. №21067/21 від 09.09.2021) для вирішення питання про стягнення витрат позивача на правову допомогу, в якому позивач заявляє суду про поновлення йому пропущеного строку для подання даного клопотання.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2021 судом поновлено Державній установі "Український дім Фарфорово-фаянсової промисловості" строк для подання клопотання про ухвалення додаткового рішення (вх. №21067/21 від 09.09.2021) та призначено судове засідання з розгляду клопотання Державної установи "Український дім Фарфорово-фаянсової промисловості" про ухвалення додаткового рішення на 21.09.2021.
У судовому засіданні 21.09.2021 оголошено перерву до 05.10.2021, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.
У судове засідання 05.10.2021 з'явився представник позивача, інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про дату, місце та час судового розгляду повідомлялись належним чином.
За результатами розгляду клопотання про ухвалення додаткового рішення (вх. №21067/21 від 09.09.2021), суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності, суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Відповідно до частини 1, 2 статті 221, статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження понесення судових витрат позивачем долучені: договір про надання правової допомоги № 29/03-2021 від 29.03.2021, акт здачі - прийняття правової допомоги від 08.09.2021, яким визначено гонорар у розмірі 30000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 000059.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Під час вирішення питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано постанову Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 та практику Європейського суду з прав людини (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04), а також вимоги статті 126 Господарського процесуального кодексу України про те, що питання щодо зменшення таких витрат суд розглядає виключно за клопотанням іншої сторони справи, одночасно, фактичне здійснення таких витрат та їх розмір має підтверджуватись наданими суду доказами.
Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відображеною в пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для включення судом витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. до судових витрат у справі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та відповідачем не заперечений та відшкодування їх відповідачем відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Керуючись статями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Клопотання Державної установи "Український дім Фарфорово-фаянсової промисловості" про ухвалення додаткового рішення (вх. №21067/21 від 09.09.2021) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, код ЄДРПОУ 34091724) на користь Державної установи "Український дім Фарфорово-фаянсової промисловості" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, код ЄДРПОУ 05468498) 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Додаткове рішення складено 13.10.2021.
Суддя С.О. Саванчук