ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.10.2021Справа № 910/12447/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» (08202, Київська обл., місто Ірпінь, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 152)
до проАкціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (03065, місто Київ, вул.Світлогірська, будинок 2/25) в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 2/25) стягнення заборгованості у розмірі 1 522 996 грн. 59 коп.
Представники:
від Позивача: Можарова З.М. (представник на підставі ордеру);
від Відповідача: Цибрій Т.В. (представник на підставі довіреності);
Товариство з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 522 996 грн. 59 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» до Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» про стягнення заборгованості у розмірі 1 522 996 грн. 59 коп. залишено без руху.
11.08.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 року відкрито провадження у справі №910/12447/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.09.2021 року.
07.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 08.09.2021 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надано Позивачу строк до 7 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, надано Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 07.10.2021 року.
15.09.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.
01.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву.
04.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові пояснення.
04.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
04.10.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
У підготовче засідання 07.10.2021 року з'явились представники позивача та відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про визнання поважними причин пропуску строку для подання доказів, поновлено строк для подання доказів, долучено докази до матеріалів справи, відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2021 року.
В судовому засіданні 13 жовтня 2021 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просили суд їх задовольнити. Представник Відповідача заперечив проти позову з тих підстав, що всупереч п.3.4 договору відсутні товарно - транспортні накладні, а також специфікацією не визначено суму вартості послуг з доставки вантажу, просив суд відмовити у задоволенні позову. При цьому, не заперечував щодо факту поставки товару за договором.
Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Суд звертає увагу, що відзив Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» не містить незгоду відповідача з порушенням п.3.4 договору та відсутності товарно - транспортних накладних, а тому останній позбавлений права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, оскільки відповідачем не доведено суду наявності обставин, які не залежали від нього. За таких підстав, Суд не розглядає заперечення Відповідача в частині відсутності товарно - транспортних накладних.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 13 жовтня 2021 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.11.2018 року між Публічним акціонерним товариством «КИЇВМЕТРОБУД», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «КИЇВМЕТРОБУД», (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» (Постачальник) було укладено Договір поставки №Б/16/11/18, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, товар/ найменування, ціна за одиницю, якого вказані в Специфікаціях (Додатках), що є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.. (т.1 а.с.4-9)
Постачання товару здійснюється відповідно до заявки Покупця: -автотранспортом Постачальника на умовах DDP (склад Покупця) з розвантаженням в редакції INCOTERMS 2010 (пункт поставки визначається в заявці Покупця). Сторони за цим Договором не здійснюють зовнішньоекономічні поставки, тому терміни INCOTERMS застосовуються з урахуванням внутрішнього товарообігу України. (п.2.1 Договору)
Поставка товару здійснюється на основі заявок Покупця на відвантаження, прийнятих Постачальником до виконання. (п.3.1 Договору)
Згідно з п.3.6 Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця наступає з дати підписання видаткової накладної.
У п.п.4.1, 4.2 Договору зазначено, що ціна на одиницю товару, який буде поставлений Постачальником в межах терміну дії Договору, вказується в специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у Постачальника. Про зміну ціни Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до дати змінення ціни. У разі зміни ціни Сторони підписують нову Специфікацію до Договору. Оплата товару проводиться за цінами (з ПДВ), чинним у Постачальника на момент відвантаження товару та погодженими у Специфікації (Додатку), крім випадків передоплати.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів, обумовлених у п. 4.8. Договору (крім випадків 100% передоплати), за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому:- суму боргу; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу.
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019 р. Продовження строку дії договору можливе лише шляхом укладання відповідної додаткової угоди. (п.11.5 Договору)
Повноважним представником Покупця по виконанню умов цього Договору, в тому числі платником коштів, є його структурний підрозділ - ТЗ-4 ПАТ «Київметробуд». (п.11.11 Договору)
Додатковою угодою №1 від 01.08.2019 року до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року Сторони доповнили договір Специфікацією №7 (додаток №7). (т. 1 а.с.10-12)
Згідно з п.2.1 Специфікації №7 до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року умови оплати: відстрочка платежу 7 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за умови, що поточна заборгованість Покупця не перевищує 500000 грн.
Додатковою угодою №2 від 02.12.2019 року до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року Сторони пункт 11.5. Розділу 11. Прикінцеві положення Договору виклали у наступній редакції: « 11.5. Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020 року. Продовження строку дії Договору можливе лише шляхом укладання відповідної додаткової угоди до цього Договору. Про намір розірвати Договір Сторони зобов'язані повідомити один одного за 15 робочих днів до дня такого розірвання», пункт 11.11. Розділу 11. Прикінцеві положення Договору виклали у наступній редакції: « 11.11. Повноважним представником Покупця по виконанню умов цього Договору, в тому числі платником коштів, є його структурний підрозділ загін №4 Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (ТЗ-4 ПАТ «Київметробуд»). Разом з тим сторони погодились, що у зв'язку з особливостями виробничої діяльності Покупця, оплата Товару отриманого вказаним структурним підрозділом може бути здійснена безпосередньо акціонерним товариством «Київметробуд» або будь-яким його іншим структурним підрозділом.» (т.1 а.с.122)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року Позивач поставив товар й надав послуги автобетонозмішувача, а Відповідач на підставі довіреностей в свою чергу прийняв вказаний товар та надані послуги, що підтверджується видатковими накладними №16397 від 29.12.2020 року на суму 18 810 грн. 48 коп., №16069 від 18.12.2020 року на суму 10 333 грн. 68 коп., №12996 від 12.11.2020 року на суму 11 575 грн. 68 коп., №12822 від 10.11.2020 року на суму 11 575 грн. 68 коп., №11272 від 19.10.2020 року на суму 15 916 грн. 56 коп., №11141 від 16.10.2020 року на суму 62 164 грн. 20 коп., №11064 від 15.10.2020 року на суму 84 907 грн. 20 коп., №10936 від 13.10.2020 року на суму 100 069 грн. 20 коп., №10881 від 12.10.2020 року на суму 87 939 грн. 60 коп., №10742 від 09.10.2020 року на суму 100 100 грн. 28 коп., №10676 від 08.10.2020 року на суму 86 423 грн. 40 коп., №10562 від 06.10.2020 року на суму 13 022 грн. 64 коп., №9803 від 23.09.2020 року на суму 66 712 грн. 80 коп., №9746 від 22.09.2020 року на суму 90 972 грн. 00 коп., №9692 від 21.09.2020 року на суму 75 810 грн. 00 коп., №9538 від 18.09.2020 року на суму 47 002 грн. 20 коп., №9466 від 17.09.2020 року на суму 77 326 грн. 20 коп., №9405 від 16.09.2020 року на суму 77 326 грн. 20 коп., №9346 від 15.09.2020 року на суму 59 131 грн. 80 коп., №9166 від 11.09.2020 року на суму 12 361 грн. 68 коп., а загалом на суму в розмірі 1 109 481 грн. 68 коп., та Актами надання послуг №16937 від 29.12.2020 р. на суму 2 685 грн. 60 коп., №16069 від 18.12.2020 р. на суму 1 253 грн. 28 коп., №12996 від 12.11.2020 р. на суму 1 432 грн. 32 коп., №12822 від 10.11.2020 р. на суму 1 432 грн. 32 коп., №11272 від 19.10.2020 р. на суму 1 969 грн. 44 коп., №11141 від 16.10.2020 р. на суму 7 340 грн. 64 коп., №11064 від 15.10.2020 р. на суму 10 026 грн. 24 коп., №10936 від 13.10.2020 р. на суму 11 816 грн. 64 коп., №10881 від 12.10.2020 р. на суму 10 384 грн. 32 коп., №10742 від 09.10.2020 р. на суму 11 906 грн. 16 коп., №10676 від 08.10.2020 р. на суму 10 205 грн. 28 коп., №10562 від 06.10.2020 р. на суму 1 611 грн. 36 коп., №9803 від 23.09.2020 р. на суму 7 877 грн. 76 коп., №9746 від 22.09.2020 р. на суму 10 742 грн. 40 коп., №9692 від 21.09.2020 р. на суму 8 952 грн. 00 коп., №9538 від 18.09.2020 р. на суму 5 729 грн. 28 коп., №9466 від 17.09.2020 р. на суму 9 131 грн. 04 коп., №9405 від 16.09.2020 р. на суму 9 131 грн. 04 коп., №9346 від 15.09.2020 р. на суму 6 982 грн. 56 коп., №9166 від 11.09.2020 р. на суму 1 611 грн. 36 коп., а загалом на суму в розмірі 132 221 грн. 04 коп. (т.1 а.с.13-52)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплату за отриманий товар та надані послуги у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» перед Позивачем становить 1 241 702 грн. 52 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» 3% річних у розмірі 29 492 грн. 05 коп., інфляційні у розмірі 121 042 грн. 56 коп., пеню у розмірі 130 759 грн. 46 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що строк дії договору закінчився 31.12.2019 р., додаткова угода №1, специфікація №7 підписані неуповноваженою особою. Також вартість доставки до адреси: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 56 не зазначена в специфікації, а тому Позивач не повинен був здійснювати поставку, та всі витрати з вартості доставки несе Позивач.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року Позивач поставив товар й надав послуги автобетонозмішувача, а Відповідач на підставі довіреностей в свою чергу прийняв вказаний товар та надані послуги, що підтверджується видатковими накладними №16397 від 29.12.2020 року на суму 18 810 грн. 48 коп., №16069 від 18.12.2020 року на суму 10 333 грн. 68 коп., №12996 від 12.11.2020 року на суму 11 575 грн. 68 коп., №12822 від 10.11.2020 року на суму 11 575 грн. 68 коп., №11272 від 19.10.2020 року на суму 15 916 грн. 56 коп., №11141 від 16.10.2020 року на суму 62 164 грн. 20 коп., №11064 від 15.10.2020 року на суму 84 907 грн. 20 коп., №10936 від 13.10.2020 року на суму 100 069 грн. 20 коп., №10881 від 12.10.2020 року на суму 87 939 грн. 60 коп., №10742 від 09.10.2020 року на суму 100 100 грн. 28 коп., №10676 від 08.10.2020 року на суму 86 423 грн. 40 коп., №10562 від 06.10.2020 року на суму 13 022 грн. 64 коп., №9803 від 23.09.2020 року на суму 66 712 грн. 80 коп., №9746 від 22.09.2020 року на суму 90 972 грн. 00 коп., №9692 від 21.09.2020 року на суму 75 810 грн. 00 коп., №9538 від 18.09.2020 року на суму 47 002 грн. 20 коп., №9466 від 17.09.2020 року на суму 77 326 грн. 20 коп., №9405 від 16.09.2020 року на суму 77 326 грн. 20 коп., №9346 від 15.09.2020 року на суму 59 131 грн. 80 коп., №9166 від 11.09.2020 року на суму 12 361 грн. 68 коп., а загалом на суму в розмірі 1 109 481 грн. 68 коп., та Актами надання послуг №16937 від 29.12.2020 р. на суму 2 685 грн. 60 коп., №16069 від 18.12.2020 р. на суму 1 253 грн. 28 коп., №12996 від 12.11.2020 р. на суму 1 432 грн. 32 коп., №12822 від 10.11.2020 р. на суму 1 432 грн. 32 коп., №11272 від 19.10.2020 р. на суму 1 969 грн. 44 коп., №11141 від 16.10.2020 р. на суму 7 340 грн. 64 коп., №11064 від 15.10.2020 р. на суму 10 026 грн. 24 коп., №10936 від 13.10.2020 р. на суму 11 816 грн. 64 коп., №10881 від 12.10.2020 р. на суму 10 384 грн. 32 коп., №10742 від 09.10.2020 р. на суму 11 906 грн. 16 коп., №10676 від 08.10.2020 р. на суму 10 205 грн. 28 коп., №10562 від 06.10.2020 р. на суму 1 611 грн. 36 коп., №9803 від 23.09.2020 р. на суму 7 877 грн. 76 коп., №9746 від 22.09.2020 р. на суму 10 742 грн. 40 коп., №9692 від 21.09.2020 р. на суму 8 952 грн. 00 коп., №9538 від 18.09.2020 р. на суму 5 729 грн. 28 коп., №9466 від 17.09.2020 р. на суму 9 131 грн. 04 коп., №9405 від 16.09.2020 р. на суму 9 131 грн. 04 коп., №9346 від 15.09.2020 р. на суму 6 982 грн. 56 коп., №9166 від 11.09.2020 р. на суму 1 611 грн. 36 коп., а загалом на суму в розмірі 132 221 грн. 04 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (т. 1 а.с.13-52)
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що строк дії договору закінчився 31.12.2019 р., додаткова угода №1, специфікація №7 підписані неуповноваженою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, Додаткова угода №1 від 01.08.2019 року до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року та Специфікація №7 до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року від імені Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД», яке змінило найменування на Акціонерне товариство «КИЇВМЕТРОБУД», підписані головним інженером Тунельного загону №4 Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» Лозенком О.Г., який діяв на підставі довіреності №31/07/2019/5 від 31.07.2019 року.
Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 238 Цивільний кодекс України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 229 Цивільного кодексу України).
Статтею 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Так, відповідно до довіреності №31/07/2019/5 від 31.07.2019.2012 року, яка видана генеральним директором Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД», уповноважено головного інженера Тунельного загону №4 Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» Лозенка О.Г. укласти від імені Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» з ТОВ «Астор і Ко» додаткову угоду №1 до договору №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року про доповнення договору новою специфікацією, оформляти відповідні документи, засвідчувати їх своїм підписом та скріплювати печаткою ТЗ-4, проводити взаєморозрахунки, виконувати інші обов'язки у відповідності з умовами укладеного договору зі строком дії довіреності по 31.12.2020 року. (т.1 а.с.124)
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Додаткова угода №1 від 01.08.2019 року до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року та Специфікація №7 до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року від імені Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» підписані уповноваженим представником Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД», а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача в цій частині.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до статті 2 Закону він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Також, згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік.
Згідно з пунктом 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України №1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство.
Згідно з пунктом 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій.
Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.
Таким чином, Відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення видаткових накладних.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження втрати зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі Відповідача.
Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару й наданих послуг).
З огляду на вищезазначені норми чинного законодавства України, видаткові накладні та Акти надання послуг, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
На підтвердження своїх вимог Позивачем були надані до матеріалів справи копії електронних податкових накладних від вересня - листопада 2020 р., що складені ним на спірні господарські операції. (т.1 а.с. 168-273)
Відповідно до п. 15.1 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з п.16.1.4 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.178. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
201.10. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що зі спірних господарських операцій Позивачем виписано Відповідачу податкові накладні та сплачено податок на додану вартість в доход Державного бюджету України, а Відповідачем сформовано податковий кредит. Копії податкових накладних з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів наявні в матеріалах справи і так само засвідчують факт надання позивачем визначених умовами договору послуг й здійснення поставки.
У п.п.4.1, 4.2 Договору зазначено, що ціна на одиницю товару, який буде поставлений Постачальником в межах терміну дії Договору, вказується в специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною договору і діє до моменту зміни ціни у Постачальника. Про зміну ціни Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до дати змінення ціни. У разі зміни ціни Сторони підписують нову Специфікацію до Договору. Оплата товару проводиться за цінами (з ПДВ), чинним у Постачальника на момент відвантаження товару та погодженими у Специфікації (Додатку), крім випадків передоплати.
Згідно з п.2.1 Специфікації №7 до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року умови оплати: відстрочка платежу 7 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем за умови, що поточна заборгованість Покупця не перевищує 500000 грн.
Також у п.3.5 Специфікації №7 до Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року Сторони узгодили вартість доставки автобетонозмішувачем, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо незазначення вартості доставки до адреси: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 56.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року обов'язок Відповідача по оплаті отриманого товару та наданих послуг на загальну суму в розмірі 1 241 702 грн. 52 коп. на момент розгляду даної справи настав.
Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» за Договором поставки №Б/16/11/18 від 16.11.2018 року становить 1 241 702 грн. 52 коп.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» в розмірі 1 241 702 грн. 52 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару й наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 1 241 702 грн. 52 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 18.09.2020 р. по 27.07.2021 р. у розмірі 29 492 грн. 05 коп. та інфляційні за загальний період прострочки жовтень 2020 р. - червень 2021 р. у розмірі 121 042 грн. 56 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар та надані послуги за загальний період прострочки з 18.09.2020 р. по 27.07.2021 р. у розмірі 29 492 грн. 05 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача та здійснення розрахунку за кожною видатковою накладною й Актом надання послуг окремо. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 19.09.2020 р. по 27.07.2021 р. у розмірі 29 469 грн. 45 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки жовтень 2020 р. - червень 2021 р. у розмірі 121 042 грн. 56 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з невірним розрахунком Позивача та з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки жовтень 2020 р. - червень 2021 р. у розмірі 109 746 грн. 14 коп.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 18.09.2020 р. по 27.07.2021 р. у розмірі 130 759 грн. 46 коп.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Покупець, який прострочив виконання грошового зобов'язання проти термінів, обумовлених у п. 4.8. Договору (крім випадків 100% передоплати), за вимогою Постачальника зобов'язаний сплатити останньому:- суму боргу; пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення. Обчислення пені проводиться від суми простроченого платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов'язання з 18.09.2020 р. по 27.07.2021 р. у розмірі 130 759 грн. 46 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача та здійснення розрахунку за кожною видатковою накладною й Актом надання послуг окремо, незастосування вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 19.09.2020 р. по 06.07.2021 р. р. у розмірі 76 017 грн. 06 коп.
Таким чином, з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 241 702 грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 29 469 грн. 45 коп., інфляційні у розмірі 109 746 грн. 14 коп., пеня у розмірі 76 017 грн. 06 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» - задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (03065, місто Київ, вул.Світлогірська, будинок 2/25, Ідентифікаційний код юридичної особи 01387432) в особі відокремленого підрозділу Тунельний загін №4 Акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» (03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 2/25, Ідентифікаційний код юридичної особи 01387403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТОР І КО» (08202, Київська обл., місто Ірпінь, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 152, Ідентифікаційний код юридичної особи 39812547) заборгованість у розмірі 1 241 702 (один мільйон двісті сорок одна тисяча сімсот дві) грн. 52 (п'ятдесят дві) коп., 3% річних у розмірі 29 469 (двадцять дев'ять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 45 (сорок п'ять) коп., інфляційні у розмірі 109 746 (сто дев'ять тисяч сімсот сорок шість) грн. 14 (чотирнадцять) коп., пеню у розмірі 76 017 (сімдесят шість тисяч сімнадцять) грн. 06 (шість) коп. та судовий збір у розмірі 21 854 (двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 03 (три) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 13 жовтня 2021 року.
Суддя О.В. Чинчин