ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2 УХВАЛА
м. Київ
11.10.2021Справа № 910/16074/21
Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши матеріали
позовної заяви ОСОБА_1
до відповідача-1 ОСОБА_2
відповідача-2 ОСОБА_3
про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі,
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі.
Дослідивши зміст позову та додані до нього документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті позову, оскільки позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).
При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
В силу статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Вичерпний перелік спорів, які відносяться до юрисдикції господарського суду, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України.
Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: спір не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.
Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 3, 4, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
Частинами шостою та сьомою статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність:
- спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі;
- спорів між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи.
Такі спори розглядаються господарським судом лише за місцезнаходженням юридичної особи.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Правильне визначення підвідомчості цієї справи залежить від установлення наявності або відсутності корпоративних відносин між учасниками справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Згідно зі статтею 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Відповідно до частини третьої статті 80 цього Кодексу товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Разом з тим відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги позивача обґрунтовані тим, що договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБК-ІНВЕСТ" від 13.04.2021, укладений відповідачами, спрямований на відчуження майнових прав ОСОБА_2 з метою уникнення виконання зобов'язання з повернення коштів позивачу як кредитору ОСОБА_2 , отже, за доводами позивача, спірний договір є фраудаторним правочином, який укладено на шкоду позивача як кредитора ОСОБА_2 та таким, що порушує публічний порядок, а тому має бути визнаний недійсним.
При цьому, оскільки позивач не є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБК-ІНВЕСТ" та не має на меті отримати частку у підприємстві з метою участі в управлінні та діяльності юридичної особи, заявлений позов не направлений на захист корпоративних прав позивача, а спрямований до відповідача-1 саме як до боржника у зобов'язальних відносинах, суд вважає, що цей спір не містить ознак корпоративного.
Сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, які не підприємцями, а правовідносини сторін не мають ознак господарсько-правових, зокрема, корпоративних, а тому вирішення цього спору має здійснюватись за нормами Цивільного процесуального кодексу України. У зв'язку з указаним посилання позивача на п. 3 ч. 1 ст. 20 та ч. 6 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом безпідставними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 927/90/19.
Оскільки поданий на вирішення суду спір не відноситься до числа спорів відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, то права ОСОБА_1 не підлягають судовому захисту у господарському суді, а подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Отже, з огляду на вищезазначене, господарський суд відмовляє у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд роз'яснює заявнику, що розгляд вказаного позову віднесений до юрисдикції цивільних судів.
Керуючись нормами статей 4, 20, 175, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "КІБК-ІНВЕСТ".
Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В.Приходько