ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2021Справа № 910/10613/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мелдок»
до Українського державного геологорозвідувального інститут (УКРДГРІ) (державне підприємство)
простягнення заборгованості у розмірі 171 719,46 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Без виклику учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелдок» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного геологорозвідувального інститут (УКРДГРІ) (державне підприємство) про стягнення заборгованості у розмірі 171 719,46 грн., з яких 141 613,50 грн. основного боргу, 3 % річних - 9 940,10 грн., інфляційних втрат - 20 165,86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем договору про надання послуг від 11.12.2018 № КД0589-896.
Одночасно з позовною заявою, позивачем подано клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 відмолено у задоволенні заяви про забезпечення позову, зважаючи на його необґрунтованість.
Ухвалою господарського суду від 12.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі 910/10613/21 від 12.07.2021 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 78-А.
В матеріалах справи наявна роздруківка з офіційного сайту Укрпошти, відповідно до якої вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 20.07.2021(ШКІ 0105478262031), отже, завчасно був повідомлений про розгляд справи.
Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
11.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелдок» (далі - позивач/замовник) та Українським державним геологорозвідувальним інститутом (УКРДГРІ) (далі - відповідач/виконавець) укладено Договір № КД0589-896.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе надання послуг з визначення вартості запасів нафти, розчиненого в нафті газу, супутніх компонентів Довголуцької площі у Львівській області (надалі послуг).
Пунктом 2 Договору, визначено вартість послуг.
Згідно п. 2.1 вартість послуг за цим Договором визначається Протоколом узгодження договірної ціни, який є Додатком № 1 до даного Договору, і становить: 118 011,25 грн., крім того ПДВ 23 602,25 грн., а всього 141 613,50 грн.
Ціна договору повністю узгоджується з визначеною Протоколом узгодження договірної ціни.
Згідно п. 1.3 Договору, результатом надання послуг є експертна оцінка вартості запасів нафти, розчиненого в нафті газу, супутніх компонентів Довголуцької площі та рекомендації Державної служби геології та надр України, відповідно до постанов КМУ № 1374 від 15.10.2014 та № 615 від 30.05.2011, щодо розміру збору та надання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у т.ч. ДПР з подальшим видобуванням (промислова розробка родовища).
Відповідно до п. 3.1. Замовник зобов'язується здійснити 100% переоплату до початку надання послуг після подання Виконавцем рахунків на оплату визначених цим договором послуг і надати Виконавцю необхідну для розрахунків інформацію, орієнтовний перелік якої визначається Додатком № 2 до даного Договору.
Згідно п. 3.2 Договору, Виконавець зобов'язується після перерахування Замовником коштів, передбачених пунктом 2.1 та виконання умов п. 3.1 Договору надати протягом 30 днів Послуги, згідно з п. 1.1 даного Договору та передати Замовнику інформаційний звіт про їх надання, а матеріали розрахунків - в Державну службу геології та надр України, при наявності відповідного запиту.
Відповідно до п.4.1 Договору, за не виконання чи неналежне виконання зобов'язань по даному Договору Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.
Згідно п. 9.1 Договору, термін дії Договору встановлюється з дати його підписання до повного виконання зобов'язань Сторонами, але не більше одного року від дати укладення.
Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання п. 3.1 Договору, Виконавцем/відповідачем виставлено Замовнику/позивачу рахунок на оплату № 758 від 11.12.2018 на загальну суму з ПДВ 141 613,50 грн.
Згідно платіжного доручення від 25.01.2019 № 51, позивачем на користь відповідача перераховано кошти 100% передоплата у сумі 141 613,50 грн., призначення платежу за надання послуг відп.до дог. №КД0589-896 від 11.12.2018 рах № 758 від 11.12.2018 у сумі 118011,25 грн., ПДВ - 20 % 23602,25 грн.
Разом з тим, як вказує позивач, та матеріали справи зворотнього не містять, протягом 30 днів з дати внесення передоплати, послуги по вказаному Договору відповідачем позивачу не надані.
Відповідно до наявних у справі Актів звірки взаєморозрахунків позивача та відповідача (підписані обома сторонами), станом на жовтень 2018 - вересень 2018 у відповідача перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 141 613,50 грн., за період листопад 2019 - квітень 2020 - заборгованість у розмірі 141 613,50 грн.
Як вказує позивач, зважаючи на закінчення строку дії договору (11.12.2019), на який його було укладено та не виконанням відповідачем зобов'язання за таким Договором, позивач звернувся до відповідача з претензією - вимогою № 1 від 15.04.2021 (на загальну суму 167 648,57 грн.) з вимогою про повернення на користь позивача сплаченої 100 % передоплати за спірним Договором та 3 % річних і інфляційних втрат.
Вказану вимогу позивач направив на юридичну адресу відповідача Листом з описом вкладення, який відповідач відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення отримав 20.04.2021.
Зважаючи на залишення вимоги позивача без відповіді, позивач повторно звернувся до відповідача з претензією - вимогою № 2 (на загальну суму 169 107,91 грн.) від 14.05.2021.
Вказана вимога скерована Листом з описом вкладення на адресу відповідача та отримана останнім 18.05.2021.
За таких обставин, враховуючи сплату відповідачу 100 % передоплати за Договором про надання послуг від 11.12.2018 та не виконанням відповідачем повністю своїх зобов'язань за таким Договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, Відповідач порушуючи умови договору не надав означені послуги та сплачені позивачем грошові кошти не повернув. Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до ч. 1 ст. 906 ЦК України Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 905 ЦК України Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно ж до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зважаючи на бездіяльність Відповідача, Позивач звертався 15.04.2021 до відповідача з вимогою №1 про повернення попередньої оплати в сумі 141 613,50 грн., про що свідчить опис вкладення у цінний лист.
На вказану претензію Відповідач не відреагував, грошові кошти не повернув, послугу за Договором не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, оскільки судом встановлено, що Відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, відтак фактично безпідставно зберігає у себе набуте майно у виді сплаченої Позивачем попередньої оплати в сумі 141 613,50 грн. (за договором №КД0589-896 від 11.12.2018).
Отже, Відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення суми в розмірі 141 613,50 грн. не виконав.
Оскільки станом на час прийняття рішення Відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з Відповідача 141 613,50 грн. (за договором №КД0589-896 від 11.12.2018) 100 % передоплати підлягає задоволенню судом.
Також, Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 9 940,10 грн., та інфляційні втрати у сумі 20 165,86 грн. як прострочення виконання зобов'язання (за період з 26.02.2019 по 29.06.2021).
Початок перебігу строку позивач відраховує з урахуванням п. 3.2 Договору, проте суд не може погодитися з таким розрахунком, зважаючи що зазначений строк виконання вказаний в п.3.2 Договору визначений для виконання відповідачем зобов'язання в частині надання відповідних послуг за Договором, проте не повернення попередньої передоплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність якого складається з відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
Суд зазначає, що інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання.
Суд вказує, що з моменту відправлення відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати, а саме з 15.04.2021, правовідношення, в якому відповідач зобов'язаний повернути отримані грошові кошти, є грошовим зобов'язанням, а отже нарахування інфляційних втрат суд визнає правомірним саме з 15.04.2021.
Зважаючи на доведеність суду прострочення грошового зобов'язання перед позивачем з моменту відправлення вимоги про повернення грошових коштів, суд перевіривши розрахунок, вказує, що правомірним періодом для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є 15.04.2021 - 29.06.2021 (кінець періоду визначений позивачем).
Розрахунок процентів
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
141613,5015.04.2021 - 29.06.2021763 %884,60
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
15.04.2021 - 29.06.2021141613,501,0223134,07144747,57
Отже, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 884,60 грн. 3 % річних та 3134,07 грн. інфляційних втрат за договором №КД0589-896 від 11.12.2018
Крім того, разом з позовною заявою, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Вирішуючи вказану заяву, суд відзначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги від 20.04.2021 №10-1/11-2021, копія Ордера серія КС № 838275, Акт про надання послуг від 23.09.2021, рахунок - фактура №48 від 23.09.2021, виписка з банку про надходження коштів на рахунок АО «КМП» від товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод Органік» у сумі 26 532,00 грн., копія свідоцтва адвоката Прокоп'єва І.К. про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія адвокатського посвідчення адвоката Прокоп'єва І.К.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи Договір від 09.04.2021 №09/04/21, Додаток до Договору № 1 (вартість юридичних послуг), акт здачі - приймання наданої правової допомоги №1 від 24.06.2021, попередній (орієнтовний розрахунок) сум судових витрат, платіжне доручення від 22.06.2021 №228 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
На переконання суду, враховуючи часткове задоволення заявлених позивачем інфляційних втрат та 3% річних, розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 5 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат.
Таким чином, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню судом частково, в розмірі 5 000,00 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелдок» задовольнити частково.
Стягнути з Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (державне підприємство) (вул. Автозаводська, 78-А, м. Київ, 04114, ідентифікаційний код 01432032) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелдок» (вул. Лаврська, 4 кв. 2 м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 37701416) грошові кошти у вигляді 100 % передоплати у сумі 141 613 (сто сорок одна тисяча шістсот тринадцять) грн. 50 коп., 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 60 коп. 3 % річних, 3134 (три тисячі сто тридцять чотири) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2184 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн.72 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко