ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2021Справа № 910/13600/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія
«Енергоатом»
про стягнення 564.000,88 грн
Представники сторін: не викликались
19.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 564.000,88 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладених між сторонами договорів поставки № 53-122-01-21-10484 від 17.03.2021 та № 53-122-013-21-10597 від 08.04.2021 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 626.555,88 грн, що підтверджується видатковими накладними № КЦ-02100390 від 26.03.2021, № КЦ-02100453 від 31.03.2021, № КЦ-02100669 від 06.05.2021, № КЦ-02100806 від 27.05.2021 та № КЦ-02100666 від 06.05.2021. Умовами договорів встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію. У зв'язку з тим, що відповідачем було сплачено лише 67.678,80 грн за поставлений позивачем товар, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 564.000,88 грн, з яких 558.877,08 грн основного боргу, 1.137,34 грн інфляційних втрат та 3.986,46 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13600/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У зв'язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва з 05.07.2021 зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, про що розміщено офіційне повідомлення на сайті Судова влада України, тому судом не було надіслано учасникам справи ухвалу від 30.08.2021.
22.09.2021 від ВП «Рівненська атомна електрична станція» до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач зазначає, що що заборгованість виникла через критичну фінансову ситуацію ДП НАЕК «Енергоатом» яка спричинена енергетичною кризою в Україні, дана обставина призвела до відсутності грошових коштів на оплату товарів та послуг перед постачальниками. Проте незважаючи на дану ситуацію відповідач вживає всіх заходів для погашеня існуючого боргу, що підтверджується частково здійсненою оплатою в сумі 50.245,56 грн після надходження позовної заяви. Відповідач не погоджується з періодом нарахованими 3% річних та інфляційними втрат. Також відповідач просить врахувати ту обставину, що відповідач визнав суму основного боргу за договорами та як наслідок згідно ст. 130 ГПК України просить вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору. Просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, оскільки вважає його завищеним. Дана справа не є складною та складання позову не потребує якихось додаткових експертиз, аналізу судової практики, складності при формуванні правової позиції. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач визнає заявлені вимоги та не відмовляється сплатити суму боргу за поставлений товар.
29.09.2021 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 512.664,14 грн, з яких 506.073,00 грн основного боргу, 957,88 грн інфляційних втрат та 5.633,26 грн 3% річних.
29.09.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що у зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати ним подано заяву по зменшення розміру позовних вимог. Позивач просить відхилити доводи відповідача щодо витрат здійснених на оплату правничої допомоги.
06.10.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи докази часткової сплати за договором № 53-122-01-21-10484 від 17.03.2021 поставленої продукції на загальну суму 56.696,04 грн.
08.10.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи докази часткової сплати за договором № 53-122-01-21-10484 від 17.03.2021 поставленої продукції на загальну суму 50.000,00 грн.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 53-122-01-21-10484 (далі - договір № 53-122-01-21-10484).
Відповідно до п. 1.1. договору № 53-122-01-21-10484 постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (додаток № 1 містить 215 найменувань продукції).
Предметом поставки по даному договору є продукція: 30190000-7 Офісне устаткування та приладдя різне, яка передбачена специфікацією № 1 до даного договору (п. 1.2 договору № 53-122-01-21-10484).
08.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 53-122-013-21-10597 (далі - договір № 53-122-13-21-10597).
Відповідно до п. 1.1. договору № 53-122-013-21-10597 постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (додаток № 1 містить 8 найменувань продукції).
Предметом поставки по даному договору є продукція: 18530000-3 сувенірна продукція, яка передбачена специфікацією № 1 до даного договору (п. 1.2 договору № 53-122-013-21-10597).
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договорів вартість поставленого товару не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 506.073,00 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано 957,88 грн інфляційних втрат та 5.633,26 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 12.1 договорів він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів як застосовують печатку). Строк дії даного договору по 31.12.2021, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
Відповідно до п. 2.2 договору № 53-122-01-21-10484 загальна сума договору (вартість продукції) становить 620.033,82 грн.
Згідно з п. 2.2 договору № 53-122-013-21-10597 загальна сума договору (вартість продукції) становить 104.046,00 грн.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з п. 3.1 договору № 53-122-01-21-10484 сторонами погоджено, що продукція постачається постачальником по позиціях № 1-30, 32-215 специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору в строк по 26.03.2021, позиція № 31 специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору в строк по 30.11.2021 на умовах DDP Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Згідно з п. 3.1 договору № 53-122-013-21-10597 сторонами погоджено, що продукція постачається постачальником по позиціях № 1-5, 8 специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору в строк по 01.09.2021, позиції № 6-7 специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору в строк по 14.05.2021 на умовах DDP Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».
Відповідно до п. 8.4 договорів датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.
З матеріалів справи вбачається, що за договором № 53-122-01-21-10484 позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 618.635,88 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними
№ КЦ-02100390 від 26.03.2021 на суму 521.518,26 грн,
№ КЦ-02100453 від 31.03.2021 на суму 47.148,96 грн,
№ КЦ-02100669 від 06.05.2021 на суму 47.410,14 грн,
№ КЦ-02100806 від 27.05.2021 на суму 2.558,52 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що за договором № 53-122-013-21-10597 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 7.920,00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладною № КЦ-02100666 від 06.05.2021.
Відповідно до п. 8.3 договорів успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС» СОУ НАЕК 038:2021 (далі - Стандарт).
Відповідно до п. 3.29 Стандарту ярлик на придатну продукцію - документ складений за результатами вхідного контролю який підтверджує, що продукція відповідає всім встановленим вимогам, які повинні бути перевірені при проведені ВК та який є (з моменту його складання) невід'ємною частиною супроводжувальної документації на продукцію (використовується в цьому стандарті).
Відповідно до п. 10.10 Стандарту остаточним документом, що підтверджує позитивні результати вхідного контролю продукції, є «Ярлик на придатну продукцію», до якого додаються всі звітні документи, які були оформлені при проведенні вхідного контролю продукції. У разі негативних результатів ВК та призупинення проведення вхідного контролю «Ярлик на придатну продукцію» не видається, відповідальним за усунення невідповідностей здійснюються необхідні заходи щодо приведення продукції у відповідність до технічних вимог замовника, або замовник складає «Акт на забраковану продукцію» чи оформлює технічне рішення.
В матеріалах справи наявні ярлики на придатну продукцію за
№ 1-2-28 від 09.04.2021 (згідно накладної № КЦ-02100390 від 26.03.2021),
№ 1-2-35 від 14.04.2021 (згідно накладної № КЦ-02100453 від 31.03.2021),
№ 1-2-69 від 18.05.2021 (згідно накладної № КЦ-02100669 від 06.05.2021),
№ 1-2-84 від 02.06.2021 (згідно накладної № КЦ-02100806 від 27.05.2021),
№ 1-2-70 від 18.05.2021 (згідно накладної № КЦ-02100666 від 06.05.2021).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договорів визначено, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Згідно з п.п. 201.1, 201.7, 201.10 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
З матеріалів справи вбачається, що за фактом постачання продукції за договорами (за вказаними вище видатковими накладними) позивачем подано податкові накладні № 900158 від 26.03.2021, № 900190 від 31.03.2021, № 900001 від 06.05.2021, № 900102 від 27.05.2021, № 900002 від 06.05.2021, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими позивачем квитанціями.
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на те, що ярлик № 1-2-28 виписано 09.04.2021 з урахуванням п. 6.1 договору останнім днем оплати є 24.05.2021, а отже першим днем прострочення 25.05.2021.
З огляду на те, що ярлик № 1-2-35 виписано 14.04.2021 з урахуванням п. 6.1 договору останній день оплати припадає на 29.05.2021, яке є суботою (вихідним днем).
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже враховуючи положення наведеної норми останнім днем здійснення платежу за вказаним ярликом є понеділок 31.05.2021 та відповідно першим днем прострочення є 01.06.2021.
З огляду на те, що ярлики № 1-2-69 та № 1-2-70 виписано 18.05.2021 з урахуванням п. 6.1 договору останнім днем оплати є 02.07.2021, а отже першим днем прострочення 03.07.2021.
З огляду на те, що ярлик № 1-2-84 виписано 02.06.2021 з урахуванням п. 6.1 договору останній день оплати припадає на 17.07.2021, яке є суботою (вихідним днем), а отже останнім днем здійснення платежу є понеділок 19.07.2021 та відповідно першим днем прострочення 20.07.2021.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договорами зобов'язань вартість продукції у визначений строк не сплатив, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка на момент звернення з позовом до суду (заява про зменшення розміру позовних вимог) становила 506.073,00 грн.
Проте, відповідачем подано платіжні доручення № 10702 від 28.09.2021 на суму 23.960,70 грн, № 10704 від 28.09.2021 на суму 32.735,34 грн, № 10907 від 01.10.2021 на суму 50.000,00 грн, які свідчать, що відповідач перерахував позивачу кошти за договором № 53-122-01-21-10484 від 17.03.2021 в загальному розмірі 106.696,04 грн.
Таким чином, подані платіжні доручення свідчать, що відповідач частково перерахував борг після звернення позивача з позовом до суду.
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 106.696,04 грн основного боргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 399.376,96 грн (506.073,00 грн - 106.696,04 грн).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриману продукцію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленої продукції, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 957,88 грн інфляційних втрат та 5.633,26 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд перевіривши вірність здійснених позивачем нарахувань приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 957,88 грн інфляційних втрат та 5.633,26 грн 3% річних.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом враховано ту обставину, що відповідачем здійснено часткову сплату боргу після відкриття провадження у справі.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5.000,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
До позовної заяви додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які планує понести позивач у зв'язку з розглядом справи у вигляді витрат на професійну правничу допомогу становить 5.000,00 грн.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
18.08.2021 між позивачем (клієнт) та Адвокатом Омельченко Олександром Миколайовичем (адвокат) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 29/УП/21 за умовами якого адвокат зобов'язався надавати клієнту правову (правничу) допомогу пов'язану зі стягненням в судовому порядку заборгованості з ДП «НАЕК «Енергоатом» за договором № 53-122-01-21-10484 від 17.03.2021 та № 53-122-013-21-10597 від 08.04.2021.
Підтвердженням того, що Омельченко Олександр Миколайович є адвокатом свідчать свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 8275/10 від 08.10.2019.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору гонорар (винагорода) адвоката за надання правової допомоги по даному договору становить 5.000,00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 2.3 вказаного договору оплата гонорару здійснюється клієнтом готівкою або шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвоката на підставі рахунку-фактури, який готується та надається клієнту адвокатом.
Оплата гонорару здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання рахунку-фактури від адвоката (п. 2.4 наведеного договору).
Згідно з п. 5.1 договору акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний сторонами, є єдиним належним доказом, що підтверджує факт надання адвокатом правової допомоги, передбаченої умовами цього договору. Акт містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Адвокатом виставлено позивачу рахунок-фактуру № 29/УП/21 від 18.08.2021 на суму 5.000,00 грн.
19.08.2021 між адвокатом та позивачем складено акт приймання-передачі наданих юридичних послуг № 01/УП/21-29 та детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 19.08.2021, згідно яких вартість наданих послуг становить 5.000,00 грн.
В якості доказів здійснення оплати позивачем послуг адвоката надано платіжне доручення № 307590016 від 18.08.2021 на суму 5.000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката посилаючись на неспівмірність його розміру зі складністю спору.
Разом з цим, відповідачем не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру витрат.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, оплату наданих послуг, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю, тобто в сумі 5.000,00 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 106.696,04 грн основного боргу закрити.
3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б, код ЄДРПОУ 25394112) 399.376 (триста дев'яносто дев'ять тисяч триста сімдесят шість) грн 96 коп. основного боргу, 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 88 коп. інфляційних втрат, 5.633 (п'ять тисяч шістсот тридцять три) грн 26 коп. 3% річних, 7.689 (сім тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн 96 коп. витрат по сплаті судового збору, 5.000 (п'ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В. Сівакова