ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2021Справа № 910/12482/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Балакком»
до Фізичної особи-підприємця Шишова Віктора Валентиновича
про стягнення 45000 грн.
за участі представників:
від позивача: Кирилюк Т.А., адвокат,
від відповідача: не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Балакком" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шишова Віктора Валентиновича про стягнення за договором про надання комплексу інформаційних та консультаційних послуг від 10.09.2020 № 1009201 авансу в сумі 20000 грн. та за договором про надання комплексу інформаційних та консультаційних послуг від 23.09.2020 № 2309201 авансу в сумі 25000 грн. унаслідок не надання відповідачем послуг.
Ухвалою суду від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання.
Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.09.2020 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір № 1009201, за умовами якого виконавець починаючи з 14.09.2020 приймає на себе зобов'язання по наданню комплексу інформаційних та консультаційних послуг: створення відділу продаж на підприємстві замовника у відповідності до технічного завдання, доданого до цього договору.
Послуга, яка є предметом даного договору, виконується у відповідності до вимог, зазначених у технічному завданні та є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору послуга, що є предметом даного договору, надається протягом 20 робочих днів з моменту отримання виконавцем оплати, визначеної пунктом 3 додатку № 1 до даного договору, на рахунок виконавця.
За положеннями пункту 4.1.2 договору виконавець зобов'язується надати послуги в належній якості протягом періоду надання послуг, зазначеного в додатку №1 до даного договору.
Згідно пунктом 5.1 договору за послуги, зазначені в пункті 1 даного договору, замовник сплачує 20000 грн. (1 етап). Інші етапи оплати зазначаються після виконання пункту 1 додатка № 1 до договору та викладаються в додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктами 7.1, 7.2 договору встановлено, що останній набуває чинності з 14.09.2020 та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У додатку від 10.09.2020 № 1 до договору також зазначено, що період надання послуг (1-й етап) становить 2 тижні. У разі якщо стратегія не затверджується замовником, виконавець повертає передоплату в повному обсязі в розмірі 20 000 грн.
На виконання умов договору позивач на підставі рахунку-фактури від 10.09.2020 здійснив передоплату в сумі 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.09.2020 № 4127.
Також, 23.09.2020 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено договір № 1009201, відповідно до якого виконавець починаючи з 23.09.2020 приймає на себе зобов'язання по наданню комплексу інформаційних та консультаційних послуг: пошук менеджера з продажів на підприємстві замовника у відповідності до технічного завдання, доданого до цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору послуга, яка є предметом даного договору, виконується у відповідності до вимог, зазначених у технічному завданні та є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору послуга, що є предметом даного договору, надається протягом 45 робочих днів з моменту отримання виконавцем оплати, визначеної пунктом 3 додатку № 1 до даного договору, на рахунок виконавця.
Пунктом 4.1.2 договору погоджено, що виконавець зобов'язується надати послуги в належній якості протягом періоду надання послуг, зазначеного в додатку №1 до даного договору.
За послуги, зазначені в пункті 1 даного договору, замовник сплачує 25000 грн. без ПДВ (пункт 5.1 договору).
Пунктами 7.1, 7.2 договору встановлено, що останній набуває чинності з 23.09.2020 та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
У додатку № 1 до договору передбачено етапи виконання окремих складових надання послуг, а також у пункті 8 вказано, що замовник повинен внести до початку надання послуг 25 000 грн.
23.09.2020 позивачем на виконання умов договору здійснено передоплату в розмірі 25000 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 4268.
З огляду на те, що відповідач послуги за договорами від 10.09.2020 № 1009201 та від 23.09.2020 № 1009201 у встановлені строки не надав, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 21.04.2021 та з повторною вимогою від 19.07.2021 року. Дані вимоги не були вручені відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно з частиною 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Із матеріалів справи слідує, що відповідач мав приступити до надання послуг за договором від 10.09.2020 № 1009201 протягом 20 робочих днів та за договором від 23.09.2020 № 1009201 протягом 45 робочих днів з моменту отримання від позивача оплати.
Судом встановлено, що позивач на виконання договірних зобов'язань сплатив на рахунок відповідача 20000 грн. згідно з платіжним дорученням від 10.09.2020 № 4127 за договором від 10.09.2020 № 1009201 та 25000 грн. за платіжним дорученням № 4268 за договором від 23.09.2020 № 1009201.
Разом із цим, доказів надання відповідачем обумовлених договорами від 10.09.2020 № 1009201 та від 23.09.2020 № 1009201 послуг матеріали справи не містять.
Таким чином, ураховуючи звернення позивача з вимогами до відповідача про повернення сплачених грошових коштів, а також відсутність жодних доказів надання відповідачем послуг за договорами від 10.09.2020 № 1009201 та від 23.09.2020 № 1009201 у встановлені строки, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу сплачених ним в якості попередньої оплати грошових коштів.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Балакком» задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шишова Віктора Валентиновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Балакком» (58000, м. Чернівці, вул. Комунальників, 4-Б; ідентифікаційний код 30501814) 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. попередньої оплати, а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 12.10.2021 року.
Суддя К.В. Полякова