ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.09.2021Справа №910/6259/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір"
провідшкодування вартості зіпсованого та втраченого вантажу у міжнародному перевезенні
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Мамедов Р.Х.
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" про відшкодування вартості зіпсованого та втраченого вантажу у міжнародному перевезенні, у відповідності до якого просить стягнення суму збитків у розмірі 303 041,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що під час здійснення відповідачем на замовлення позивача у відповідності до умов договору №19/06/20 перевезення вантажу від 19.06.2020 перевезення вантажу останнього мали місце його часткова втрата та часткове псування, у зв'язку з чим Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" завдано збитків на суму вартості такого вантажу у розмірі 303 041,81 грн., які, на думку позивача, підлягають відшкодуванню відповідачем.
У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 4 545,63 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6259/21; вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження; визначено відповідачу та позивачу строки для подання відзиву та відповіді на відзив відповідно; підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2021.
14.05.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечував проти позову з тих підстав, що між сторонами існує спір в межах справи №910/16964/20 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" коштів за виконані перевезення. При цьому, відповідач звертає увагу суду, що позивачем не висловлювалось претензій щодо якості наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Аламгір" послуг перевезення до вирішення місцевим господарським судом справи №910/16964/20 - ні під час прийняття вантажу, а ні у визначені законодавством строки.
В підготовчому засіданні 20.05.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" було надано суду довідку вих. №31 від 18.05.2021 щодо дотримання температурного режиму під час спірних перевезень вантажу.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 прийнято до розгляду відзив на позов; звернуто увагу, що позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив; зобов'язано позивача надати суду оригінали доказів доданих до позовної заяви в наступне засідання; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.06.2020.
27.05.2021 засобами поштового зв'язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, в якій позивач вказує, що надана Товариством з обмеженою відповідальністю "Аламгір" довідка вих. №31 від 18.05.2021 щодо дотримання температурного режиму жодним чином не доводить, що відповідачем було дотримано умови температурного режиму під час здійснення ним перевезення. Також позивач вказує, що після огляду покупцем - Компанією "SIA Kerio" товару, який перевозився відповідачем, було виявлено, що частина товарів зіпсувалася, а частина товару була втрачена під час перевезення, що зафіксовано сформованими Компанією "SIA Kerio" комісіями у відповідних актах утилізації товару. При цьому, компанією "SIA Kerio" було пред'явлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" претензії, які були задоволені позивачем шляхом зниження ціни поставки товарів на суму зіпсованої та втраченої продукції.
14.06.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" надійшла заява, в якій відповідач вказує, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/16964/20 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021.
В підготовче засідання, призначене на 15.06.2021, сторони явку своїх представників не забезпечили, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 відкладено підготовче засідання на 08.07.2021.
06.07.2021 засобами поштового зв'язку від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке мотивоване складною епідеміологічною ситуацією в країні.
08.07.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" вказувало, що відповідач, як перевізник, повинен був забезпечити належні температурні умови перевезення, а також наявність в автомобілі відповідних приладів, які вимірюють температуру в кузові, та відповідно надати докази того, при якій температурі здійснювалось перевезення.
В підготовче засідання, призначене на 08.07.2021, сторони явку своїх представників не забезпечили, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 відкладено підготовче засідання на 29.07.2021.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 відкладено підготовче засідання на 07.09.2021; вчетверте зобов'язано позивача надати суду оригінали всіх наявних у нього документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду); визнано обов'язковою явку позивача у наступне підготовче засідання; відхилено клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
06.09.2021 засобами електронного зв'язку до суду надійшло повідомлення, що станом на 06.09.2021 адвокат Ратушняк Павлина Володимирівна не є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" у зв'язку з відкликанням у неї довіреності.
Однак на дану заяву не накладено удосконаленого кваліфікаційного підпису, а відтак остання має інформаційний характер.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 закрито підготовче провадження по справі №910/6259/21, встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення у матеріалах справи, призначено розгляд справи по суті на 21.09.2021; явку позивача в наступне судове засідання визнано обов'язковою.
В судове засідання, призначене на 21.09.2021, з'явився представник відповідача, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Позивач явку свого представника в судове засідання, призначене на 21.09.2021, не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.
Ухвала суду від 07.09.2021 про повідомлення місця, дати та часу була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" на повідомлену ним у позовній заяві електронну адресу - mrachkovskayaolga@gmail.com та була вручена позивачу 08.09.2021, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставку електронного листа.
Суд відзначає, що повідомлення позивачем у позовній заяві своєї електронної адреси надає такій інформації статусу офіційної (наприклад, як повідомлення іншої адреси свого місцезнаходження, відмінної вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Таким чином, суд приходить до висновку, що вказана у позовній заяві електронна адреса Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" - mrachkovskayaolga@gmail.com є офіційною електронною адресою позивача у розумінні законодавства, в тому числі Господарського процесуального кодексу України.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Як вбачається із автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала суду від 07.09.2021 була доставлена на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" - mrachkovskayaolga@gmail.com 08.09.2021 о 09 год. 46 хв.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абз. 2 п. 5 ч. 6 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у відповідності до господарського процесуального закону ухвала суду від 07.09.2021 є такою, що вручена позивачу 08.09.2021.
Відповідно до пункту 17.1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Порядок набрання чинності положеннями закону (в даному випадку - окремими нормами Господарського процесуального кодексу України) визначений у статті 94 Конституції України, згідно якої закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Абзацом другим пункту 17.15 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
Тобто, абз. 2 п. 17.15 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України визначено порядок набрання чинності окремими нормами Господарського процесуального кодексу України - через 90 днів з дня публікації оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" №229 (6984) 01.12.2018.
Відтак, з дня публікації Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" №229 (6984) 01.12.2018 відповідного оголошення почав свій перебіг 90-денний строк до дати набрання чинності окремими нормами Господарського процесуального кодексу України.
Варто відзначити, що ані Господарський процесуальний кодекс України, ані інший закон не передбачає ні можливості, ні процедури, за якою можна нівелювати (зупинити, перервати) перебіг строку набрання чинності нормами закону (окрім як шляхом прийняття іншого закону), який в даному випадку почав свій перебіг з дати вчинення визначеної абзацом другим пункту 17.15 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України дії - публікації оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що норми Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено право та можливість суду направляти учасникам судового процесу процесуальні документи засобами електронного зв'язку (зокрема, шляхом направлення електронного листа на повідомлену учасником справи його електронну адресу), набрали чинності, тому доставка на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" (яка останнім повідомлена у своїй позовній заяві) є належним в розумінні Господарського процесуального кодексу України повідомленням позивача про призначене на 21.09.2021 судове засідання.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду (у постановах від 03.06.2021 у справі №9901/82/21, від 08.07.2021 у справі №9901/75/21) та Верховний Суд (у постановах від 06.08.2019 у справі №2340/4648/18, від 22.08.2019 у справі №520/20958/18, від 10.09.2019 у справі №640/1374/19, від 21.09.2019 у справі №910/12245/19, від 17.06.2020 у справі №910/8423/19, від 28.04.2021 у справі №909/995/19 (909/260/20) неодноразово посилались на те, що альтернативною формою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи за допомогою використання сервісу "Електронний суд".
В свою чергу, сервіс "Електронний суд" передбачає не лише можливість учасника справи подавати до суду документи в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом, а й направлення судом процесуальних рішень в електронній формі після їх скріпленням електронним підписом судді.
При цьому, програма "Діловодство спеціалізованого суду" передбачає не лише можливість автоматичного направлення на електронні адреси учасників справи процесуальних рішень по справі після їх підписання удосконаленим кваліфікаційним електронним цифровим підписом судді, а й автоматичне формування довідки про доставку електронного листа з відповідним процесуальним рішенням на електронну адресу учасника справи (при цьому, відомості у програмі "Діловодство спеціалізованого суду" містяться не лише щодо дати доставки, а й щодо часу доставки такого електронного листа).
В даному випадку, ухвала суду від 07.09.2021 про повідомлення місця, дати та часу була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" через сервіс "Електронний суд" після її скріплення власним удосконаленим кваліфікаційним електронним підписом судді на повідомлену позивачем у позовній заяві електронну адресу - mrachkovskayaolga@gmail.com, а відтак є належним повідомленням учасника справи про призначене судове засідання як в розумінні Господарського процесуального кодексу України, так і в світлі практики Верховного Суду.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Отже, зважаючи на те, що саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" було ініційовано спір у справі №910/6259/21 та останнє повідомлялось про відкриття провадження у справі та про призначені по справі засідання (як засобами поштового зв'язку, так і шляхом направлення процесуальних документів через сервіс "Електронний суд"), достатність у позивача часу для реалізації своїх прав щодо участі у даній справі та сплив розумного строку для розгляду даної справи, суд, керуючись приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розглянути справу за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 21.09.2021 судом завершено розгляд справи №910/6259/21 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін (в тому числі, надані у підготовчих засіданнях), всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
19.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аламгір" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" (замовник) було укладено договір №19/06/20 перевезення вантажу (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого згідно замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020. Якщо жодна із сторін за два місяці до закінчення строку його дії договору не попередить іншу сторону про припинення/розірвання договору, то даний договір зберігає свою силу кожного разу ще на один календарний рік (п. 8.3 Договору).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аламгір" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" (замовник) було укладено Договори-заявки на транспортування вантажу, а саме:
- №27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 );
- №27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_3 / НОМЕР_4 );
- №27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_5 /АА5150XT).
На виконання вказаних договорів-заявок позивачем було виконано всі перевезення вантажу та передано вантаж одержувачу в м. Рига (Латвія) на підставі міжнародних товарно- транспортних накладних (CMR).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача, що відповідачем було неякісно надано послуги з перевезення вантажу за спірними Договорами-заявками, внаслідок чого частина вантажу була втрачена, а частина - зіпсована, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" вказує, що йому було завдано збитків на суму 303 041,81 грн., які підлягають відшкодуванню Товариством з обмеженою відповідальністю "Аламгір".
Судом встановлено, що укладений Договір та Договори-заявки (які є невід'ємною частиною Договору) за своїм змістом та правовою природою є договорами перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.
Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Як встановлено судом, факт здійснення позивачем перевезення вантажу за Договорами-заявками на транспортування вантажу №27/06/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ); №27/06/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ); №27/06/2020 (автомобіль DAF НОМЕР_5 /АА5150XT) та передача його одержувачу в м. Рига (Латвія) підтверджується міжнародними товарно -транспортними накладними (CMR), належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.
Позивач стверджує, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов'язання за Договором та Договорами-заявками, зокрема, не дотримано температурного режиму перевезення вантажу, у зв'язку з чим частина вантажу зіпсувалась, а частина вантажу була втраченою.
До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої держава Україна приєдналась згідно Закону України №57-V від 01.08.2006 (надалі - Конвенція).
Частиною 1 статті 17 Конвенції унормовано, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
Згідно ч. 1 ст. 30 Конвенції якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.
Якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні (ч. 2 ст. 30 Конвенції).
З наведених норм права, вбачається, що одержувач вантажу повинен був заявити перевізнику про втрату та пошкодження частини вантажу в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними.
Попри наведене, у наявних у матеріалах справи міжнародних товарно -транспортних накладних (CMR) відсутні будь-які відмітки про пошкодження та/або втрату частини вантажу, при цьому у п. 24 накладних (CMR) міститься підпис та печатка одержувача про одержання вантажу у зазначеній у відповідних накладних кількості.
Варто відзначити, що позивачем було долучено до металів справи Контракт №19/06/2020 від 19.06.2020, з якого вбачається (з п.п. 6.1, 6.2), що Компанія "SIA Kerio", як покупець та відповідно одержувач спірного товару/вантажу, приймає товар по кількості - на момент одержання товару від експедитора (перевізника), а по якості - не пізніше двох днів після одержання товару, в той час як датою одержання є дата підписання Компанією "SIA Kerio" міжнародних товарно -транспортних накладних (CMR).
Тобто, у разі якщо при виконанні спірних перевезень відповідачем було втрачено частину товару, то Компанія "SIA Kerio" на момент прийняття товару повинна була пред'явити претензію перевізнику в частині втрати вантажу (невідповідності фактичної кількості вантажу зазначеній у накладних (CMR) кількості вантажу).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" долучило до позовної заяви листи від Компанії "SIA Kerio", в яких зазначено про наявність пошкоджень та недостачу вантажу за кожною із спірних накладних (CMR). Вказані листи не містить ні дати їх складення, ні вихідного номеру, а також не є скріпленими печаткою Компанії "SIA Kerio", яка, зокрема, містилась на спірних накладних (CMR).
Також позивачем було долучено до позовної заяви акти утилізації товару від 22.07.2020, від 22.07.2020 та від 27.07.2020, в яких зазначено, що комісією Компанії "SIA Kerio" 20.07.2020 та 27.07.2020 було проведено перевірку товару та виявлено неналежну якість та недостачу поставленого товару (вантажу).
Водночас, згідно міжнародних товарно -транспортних накладних (CMR) вантаж був одержаний Компанією "SIA Kerio" від перевізника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" 04.07.2020, 05.07.2020 та 09.07.2020.
Відтак, ні вантажоодержувачем, ні перевізником не заявлялось про неякісність наданих послуг перевезення більш як понад 10 днів після одержання вантажу, при тому, що як у відповідності до норм Конвенції, так і до умов Контракту №19/06/2020 від 19.06.2020 претензії щодо кількості вантажу повинні були бути пред'явлені вантажоодержувачем в момент прийняття вантажу.
При цьому, на актах утилізації товару від 22.07.2020, від 22.07.2020 та від 27.07.2020 проставлена печатку Компанії "SIA Kerio", яка візуально відрізняється від печатки Компанії "SIA Kerio", накладеної на спірні накладні (CMR).
Прикметно, що на підтвердження розміру завданих збитків позивач долучив до позову три інвойси від 28.07.2020 із зменшеною вартістю товару, проте жодних доказів пред'явлення претензій перевізнику щодо якості наданих послуг перевезення у період з 28.07.2020 по 15.03.2021 (тобто, до подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/16964/20 про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" про стягнення плати за перевезення згідно спірних Договорів-заявок) матеріали справи №910/6259/21 не містять, а відповідачем суду не надано.
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аламгір" висловлювало як письмово, так і усно свої сумніви щодо достовірності наданих позивачем доказів на підтвердження неякісного надання послуг перевезення, зокрема, щодо листів та актів утилізації Компанії "SIA Kerio".
У зв'язку з наведеним, суд на підставі ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" оригінали долучених позивачем до позовної заяви листів, актів утилізації та інвойсів.
Однак, позивачем чотири рази було проігноровано ухвали суду про надання оригіналів відповідних документів, а також представник позивача перестав з'являтись у засідання по справі, незважаючи на визнання судом його явки обов'язковою.
Частиною 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" так і не було виконано вимог ухвал суду про надання оригіналів письмових доказів - листів Компанії "SIA Kerio", актів утилізації Компанії "SIA Kerio" та інвойсів із зменшеною вартістю товару, поставленого за Контрактом №19/06/2020 від 19.06.2020, то відповідно такі докази не беруться судом до уваги.
Натомість інших доказів неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Аламгір" своїх зобов'язань з перевезення вантажу, що мало наслідком пошкодження та втрату вантажу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" не надано.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов'язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з перевезення вантажів за Договорами-заявками на транспортування вантажу №27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), №27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ), №27/06/2020 на транспортування вантажу (автомобіль DAF НОМЕР_5 /АА5150XT), а відтак і не доведено ні протиправної поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір", внаслідок якої Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" було завдано збитків, ні розміру завданих збитків, ні причиново-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.
У зв'язку з наведеним позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" про стягнення збитків у розмірі у розмірі 303 041,81 грн. є недоведеними та необгурнтованими.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування сторін залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" слід відмовити повністю.
Судові витрати відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Керуючись статтями 13, 74, 79, 86, 91, 129, 232, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 367 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер" (02099, м. Київ, вул. Севастопольська, буд. 7/13, гуртожиток; ідентифікаційний код 33497722) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" (02068, м. Київ, вул. Тростянецька, буд. 4/2, офіс 3-А; ідентифікаційний код 38806291) про стягнення збитків відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародне агентство "Тайгер".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.10.2021.
Суддя Р.В. Бойко